Джерело: The Insider
РІА «Новости» опублікувало замітку під заголовком «Миколаївське підпілля заявило про морг, де тіла військових „пускають на органи”». У ній розповідається:
«У морзі Миколаївської міської лікарні №1 вилучають органи українських солдатів, при цьому в загиблих відсутні сліди поранень, розповів активіст підпілля.
„У міському морзі, що на вулиці Володарського, з’явилися акуратно випотрошені трупи солдатів без ознак поранення. Самі розумієте – вже почали бійців без поранень одразу на органи пускати”, – сказав співрозмовник агентства.
Він додав, що, за даними його соратників, солдатів, мобілізованих з Миколаєва, українська влада не вносить до жодних реєстрів і списків».
Зміст публікації РІА переказують «Аргументы и факты», «Комсомольская правда», «Украина.ру» та багато інших пропагандистських ЗМІ.
З очевидних причин ця інформація перевірці не піддається, та й спростування навряд чи потребує, але історія абсолютно фантастична. Почнімо з того, що, за версією анонімного співрозмовника РІА, поставлені на потік вбивства солдатів заради органів відбуваються у цивільній лікарні, хоча у Миколаєві є військовий шпиталь. Втім, це ще можна пояснити — наприклад, тим, що до шпиталю доставляють багато поранених і він не здатен впоратися із навантаженням.
Але чому солдати, які не отримали поранень, взагалі потрапили до лікарні? Хіба що вони були госпіталізовані через якісь важкі хвороби, можливо, інфекційні. Кому та навіщо можуть знадобитися органи таких хворих, РІА не пояснює. Якби такий сюжет вигадував автор детективного роману, він, швидше за все, навпаки, написав би, що органи вилучають у поранених солдатів — вони здебільшого здорові люди без хронічних та інфекційних хвороб.
Окрім іншого, незрозуміло, звідки може бути відомо, що це тіла саме солдатів. Як таке можливо, щоб у Миколаєві не велися реєстри мобілізованих, РІА також пояснити не намагається.
Фейк про «чорних трансплантологів», які добувають органи українських солдатів, з’являється не вперше, та й до війни подібні міські легенди були досить поширені. У вересні видання «Вокс Україна» вже писало, чому ці історії неправдоподібні. Для операції з трансплантації, як пояснював 2020 року директор українського Національного інституту хірургії та трансплантології Олександр Усенко, потрібно понад 150 спеціально підготовлених медиків, зокрема не менше 6 хірургів лише для забору органів, а для зберігання та транспортування донорського органу потрібне високотехнологічне обладнання. Неможливо уявити, щоб такі операції проводили потайки у звичайній лікарні.
Самі органи залишаються придатними для трансплантації лише дуже нетривалий час. Це означає, що якщо хворий, який потребує пересадки, знаходиться не в Миколаєві чи сусідньому регіоні України, перевозити органи потрібно авіатранспортом, а в Україні під час війни авіасполучення зупинено.
Нарешті, донорів потрібно ретельно перевіряти та відбирати за критеріями сумісності з реципієнтом — за групою крові, зростом, вагою, історією хвороби та іншими факторами. Навряд чи це можливо у випадку із солдатами у Миколаєві.
Зважаючи на все, перед нами не більше ніж чергова страшилка на кшталт незабутнього «розіп’ятого хлопчика» зі Слов’янська.
Джерело: The Insider
