Джерело: Ксенія Кириллова, для Утро февраля
У зв’язку з поразками окупаційних військ, що тривають на тлі мобілізації, російські пропагандисти вигадують усе більш химерні виправдання війни. Складність цього невдячного заняття цілком очевидна: отримання повісток передбачувано призвело до зростання невдоволення та тривожності у суспільстві. Згідно з останнім опитуванням «Левада-Центру», майже половина росіян відчула тривогу або страх, дізнавшись про мобілізацію, а підтримка дій російських військ опинилася на мінімальному рівні від початку війни і становила всього лише 44%.
Логічно, що в такій ситуації міркування про «захист братнього народу Донбасу» викликають дедалі менше співчуття пересічних росіян. Щоб домогтися подальшої підтримки війни, пропагандистам доводиться переконувати населення, що кривава бійня, яка триває понад півроку, життєво необхідна для існування Росії. Доводячи цю екзистенційну необхідність, пропаганда вдається до все більш одіозних і водночас самовикривальних аргументів. Ми склали своєрідний «хіт-парад» найбільш диких версій того, чому Росія, на думку Кремля, не може не воювати, і яке неймовірне благо загарбницька війна приносить російському народові.
Вбивство як спосіб досягнення духовності
«Релігійна» версія необхідності війни заслужено посідає перше місце у нашому рейтингу абсурдності. Для її озвучення пропаганда вдалася навіть до послуг «православного психотерапевта» В’ячеслава Боровських, який присвятив низку відео підтримці мобілізації. З його слів, провина суспільства полягає в тому, що воно відвикло від життя у воєнний час, тоді як насправді війна для Росії є абсолютно природним і нормальним станом.
У наступному відео «християнський лікар» зайшов іще далі, оголосивши, що дійсна мета влади «не має значення», оскільки війною керує Бог. Зі слів «психотерапевта», воля цього Бога полягає в тому, щоб війна переплавила російських людей, витравивши з них «отруту західної цивілізації» та загальнолюдські цінності. З цього він робить висновок, що мобілізація була своєчасною і навіть запізнілою.
На цьому дива «православної логіки» не скінчилися. У наступному відео горе-проповідник прямо визнав, що ця війна несправедлива, а люди не хочуть помирати за олігархів і путінський режим. Із цього «лікар» вивів вражаючий пасаж про те, що, незважаючи на це, готовність вбивати і вмирати є справжньою суттю «святого» російського народу, і тому він у будь-якому випадку повинен проливати кров, щоб знову стати собою. За словами «психотерапевта», саме готовність росіян воювати змусить Бога дати перемогу Росії та подарувати їй велич.
Воістину, такій логіці позаздрили б найрадикальніші вахабіти та послідовники «Аум сенрікьо». На жаль, погляди «православного лікаря» повністю відображають риторику суттєвого пласта російського духовенства, яке називає війну з Україною «священною». У цьому відзначився і верховний муфтій Росії, який звинуватив Європу в «викраденні душ наших дітей» і гаряче підтримав мобілізацію. Однак тільки Боровських гранично чесно сформулював, що підлість і несправедливість поточної війни не має значення, оскільки вона лише є засобом створення з росіян монстрів, які відкидають загальнолюдські цінності. На цьому фоні відома фраза Портоса «Я б’юся, тому що б’юся» видається просто дитячим белькотінням.
Заява про те, що створення таких зомбі-монстрів, готових іти на смерть без причини, є вершиною духовності, божевільна сама по собі. Проте іще більше шокує визнання, що росіяни вбивають ні в чому не винних людей не заради самозахисту чи «захисту пригноблених», а лише тому, що інакше не здатні досягти якихось власних сектантських «духовних» цілей.
Мінливість західного ярма
На другому місці рейтингу – більш «матеріалістська», але від цього не менш божевільна теорія про те, що розв’язана в Україні війна допомагає Росії позбутися неоколоніального західного ярма. В останні місяці вона особливо сподобалася Путіну, який практично в кожній своїй промові говорить про необхідність «перемоги над колоніалізмом» та «зміцнення суверенітету». У виступі, присвяченому анексії українських територій, він вкотре заявив, що «причина русофобії… полягає в тому, що ми не дали себе обібрати в період колоніальних захоплень».
Насправді теорію «звільнення від ярма» винайшов колишній російський шпигун Андрій Безруков, висланий разом зі «спільниками» з США у 2010 році. Ще до повномасштабного вторгнення в Україну він, лобіюючи це вторгнення, заявив, що воно знаменує собою «кінець американського ярма». Ярмо, своєю чергою, виявляється у обов’язку Росії «сплачувати данину» в вигляді грошей, які російські еліти вивозять за кордон, грабуючи країну. Отже, російські пропагандисти самі визнають, що закликають бомбити сусідню країну, бо не можуть впоратися із власними корупціонерами!
Постає резонне запитання: якщо Кремль прирівнюватиме до проявів «західного ярма» кожен прояв своєї корупції (яка, нагадаємо, має у Росії системний характер), скільки ще країн Москва може зруйнувати під цим приводом? При цьому будь-якій адекватній людині зрозуміло, що війна не лише не допомагає впоратися з корупцією, а й посилює її, створюючи нові безмежні можливості для розпилювання «данини». Однак саме визнання, що Росія вбиває інших, намагаючись вирішити свої внутрішні проблеми, є не менш цінним, ніж одкровення «православного психотерапевта».
Днями Безруков розвинув свою думку і додав, що до війни Росія «30 років гнила в неоколоніальній комі», а зараз починає очищатися шляхом війни «з хижацьким приватним капіталом» усередині країни. З його слів, саме війна «перебудовує олігархічну економіку на планову» і допомагає боротися з «фальшем, брехнею, подвійними стандартами та маніпуляціями людьми» всередині Росії. «Нам обов’язково потрібен якийсь поштовх, криза, якась війна», – відверто заявляє Безруков. Інші пропагандисти висловлюються у тому ж самому ключі, наголошуючи, що війна породила глобальний конфлікт із Заходом, який, за їхніми словами, нібито створив можливості для відмови від офшорів.
Суверенне безумство
Втім, частина пропагандистів не заглиблюється в економічні нетрі та непотрібні аргументи, прямо заявляючи, що можливість безкарно знищувати інших і є суверенністю. Ми вже згадували про статтю, яка стверджує, що «суверенітет – це війна», і тим самим забезпечує собі третє місце в нашому рейтингу.
Згідно з цим опусом, суверенітет будь-якої держави означає здатність «до перманентної ментальної війни через створення власних патернів мобілізації та апології експансії». Для перемоги у ній необхідно створити пропаганду, яка формує «образ себе та образ ворога». При цьому «свої» мають право на все, а «ворог» не має права ні на які дії внаслідок «відсутності моральності». Словом, філософія цієї статті, як і попередніх, зводиться до тієї ж думки: щоб бути собою (духовною, економічно розвиненою, суверенною і так далі), Росії необхідно вбивати.
На щастя, обидві частини формули є брехнею. По-перше, насправді війна не лише не допомагає Росії позбутися, цитуючи Безрукова, «гниття», а посилює його, руйнуючи в росіянах залишки як духовності, так і елементарної людяності, не кажучи вже про економіку та суверенітет. По-друге, хочеться вірити, що російський народ не такий монстр, яким його хочуть бачити ідеологи сьогоднішньої Росії, й цілком спроможний існувати, не вбиваючи інших. Бо інакше країна, яка становить собою екзистенційну загрозу для всього світу, просто не повинна існувати.
Джерело: Ксенія Кириллова, для Утро февраля
