Джерело: Зарема Сеїтаблаєва, для Крым.Реалии
Ні для кого не є таємницею, що «русский мир – це, перш за все, ідеологія, яка часто будується на міфічних постулатах та «скріпах». Ідеї «русского мира» насаджувалися в Криму ще за часів імперської Росії та СРСР. Його адепти хвацько поєднували міфи з реальними об’єктами у своїх ідеологічних цілях. Однією з відомих жертв таких міфів став прадавній, але ще й нині живий дуб Дьорт К’ардашлар (перекладається з кримськотатарського як «Чотири брати»).
До нашого часу дійшов переказ, що в давнину відбулася грандіозна битва між військом половців (які населяли передгірний і степовий Крим) та ордами Золотої Орди. Багато крові пролилося тоді, загинули чотири знатні половецькі богатирі, але перемогу було здобуто. На згадку про тих богатирів і посадили чотири саджанці дуба, котрим дали імена легендарних богатирів. Зберігся лише один дуб, який і стали називати «Чотири брати».
Після злочинної депортації кримськотатарського народу 1944 року радянська влада з великим ентузіазмом заходилася перейменовувати кримськотатарські назви в Криму. У радянських пропагандистів стояла чітка мета – стерти з пам’яті кримчан усе, що нагадувало про корінний народ Криму. Слід визнати, що багато в чому вони досягли успіху. Усім ініціативам, які відповідали зазначеній меті, давалося зелене світло. Так, Карасубазар став Білогірськом, а багатовіковий чотиристовбуровий дуб «Чотири брати», що зростав поряд, з подачі місцевого краєзнавця Володимира Кілесси став «Суворівським дубом». Перша його краєзнавча книга «На маршруті – Білогірськ» була видана в 1975 році. У наступні роки вийшли книги «Білогірськ» та «Дивовижний край глибокої старовини».
Навіть до назви «Чотири брати» Кілесса написав власну легенду, яка добре вписалася в канву «русского мира». Нібито чотири купці (брати з Новгорода) відстали від каравану, поблизу Карасубазара на них напали розбійники та вбили братів, один із яких віз жолудь, щоб посадити новгородський дуб у Криму. Перед смертю він нібито встиг закопати жолудь у землю і, «смертельно поранений, полив його кров’ю».
«Минули роки, що склалися у століття. Виріс із жолудя величезний дуб. Десять людей не можуть його обхопити, вісімнадцяти метрів досягла його вершина. Називається дуб Суворовським: під ним 1777 року проводив російський полководець перед битвою переговори з посланцем султана. Але частіше, дивлячись на стовбур, з основи якого відходять чотири великі переплетені гілки, нагадуючи чоловіків, що стоять один до одного спинами, називають дуб «Чотири брати» – на згадку про російських купців, які привезли жолудь з далекого Новгорода», – написав Кілесса у своїй книзі «Легенди Білогір’я».
На жаль, але й після розпаду Радянського Союзу в Криму, у складі незалежної України, легенди Кілесси продовжували культивуватися. Ось що стосовно цього розповідає багаторічна директорка Білогірського краєзнавчого музею Марклена Келямова.
«Коли у 1983 році створювався наш музей і збирався матеріал, то Кілесса саме стояв біля витоків його створення. Він збирав матеріали з історії міста. У нас у фондах зберігаються всі його видання, присвячені Білогірську. Для мене все було відкриттям, адже я тут не народилася. Коли прийшла до музею, треба було з чогось починати. Взяла його книгу, почала читати її, за нею вибудовувати екскурсію», – розповіла Келямова.
Ще активніше ці легенди взялися культивувати після 2014 року.
«Чудово, що є такі люди, які люблять свій край, і що вони є двигуном тих процесів, які тут відбуваються. Дуже приємно відчувати себе наступником і робити все можливе, щоб їхня справа була продовжена. Я народився у Запорізькій області, а все своє свідоме життя жив у селі Ароматному Білогірського району. Пішов до армії, був контрактником, їздив у закордонні відрядження, бував там, де мало кому вдавалося. І мене зачіпало те, що я про свій край мало знаю. Коли повернувся, провів чимало вільного часу в бібліотеці, перечитав дуже багато краєзнавчої літератури про Крим та Білогірський район, зокрема й Володимира Кілессу», – розповідав екс-очільник адміністрації Білогірська Ігор Іпатко.
Насправді для вчених і краєзнавців зовсім не секрет, що Суворов не має нічого спільного із дубом «Чотири брати». Нещодавно в популярній серед кримчан групі «Кримовпорядкування» у Фейсбуці з цього питання висловилися багато експертів.
«Спеціально займався питанням із «Суворовським дубом», для чого переглянув усі реляції з книги Дубровіна Н. Ф. «Приєднання Криму до Росії» у чотирьох томах. Жодних згадок про дуби з переговорами перед «битвами» там немає. Одна із численних легенд, що ні на чому не ґрунтується. На топонімічних картах Ігоря Бєлянського цей дуб позначений під ім’ям «Чотири брати», – повідомляє кримський вчений, географ та краєзнавець Сергій Кисильов.
Не розуміють експерти й того, про яку саме війну розповідав у своїх працях краєзнавець Кілесса.
«Я, звісно, не великий знавець історії XVIII ст. Але все-таки (чи саме тому) хотілося б уточнити: що то за війна у нас була з турками в 1777 році? Війну 1768-74 пам’ятаю, війну 1787-91 (92 н. с.) теж пам’ятаю. Війну 1777-го – не пам’ятаю. Як і будь-яку битву під командуванням Суворова в Криму», – пише кримський історик та журналіст Андрій Никифоров.
Про те, що справжня назва дуба – «Чотири брати» стверджує і кримський географ та краєзнавець Іван Коваленко.
«Відверто кажучи, цю легенду про Суворова та назву дуба вигадав Володимир Кілесса у 1970-х роках. Нічого спільного із вигаданим фактом переговорів Суворова із посланцем турецького султана немає. На жаль, це правда. А старий топонім дуба – «Чотири брати» – так, присутній. Не пам’ятаю зараз першоджерело, але коли я писав свою книгу про дерева Криму, зустрічав це в дореволюційній літературі. Дуб, на мою думку, посаджений штучно – в одну лунку поклали чотири жолуді. На честь якихось чотирьох героїв, як і йдеться у легенді. У природі практично неможливо, щоб в одну лунку потрапили чотири жолуді та зрослися в єдине дерево. А в нашому випадку в дуба справді чотири стовбури, які зрослися біля основи», – повідомляє краєзнавець.
Якщо ви сьогодні запитаєте будь-якого перехожого у Білогірську чи Сімферополі, чи знає він, як раніше називався «Суворівський дуб», то, напевно, отримаєте негативну відповідь. Ось так міфи та фейки з часом стають «бувальщиною».
Джерело: Зарема Сеїтаблаєва, для Крым.Реалии
Зарема Сеїтаблаєва — кримчанка, блогерка (ім’я та прізвище автора змінено з метою безпеки).
