Користуючись інтернетом, у тому числі соціальними мережами, ми піддаємось спрямованим проти нас маніпуляціям. Інколи ми навіть допомагаємо пропагандистам поширювати їхні меседжі. Цілком несвідомо і часто із добрими намірами. Що потрібно робити, щоби не стати несвідомим розсадником іноземної пропаганди? Важливо усвідомлювати загрози, що існують в нашому оточенні. Слід пам’ятати, що групи, які об’єднують осіб, зацікавлених питаннями оборони, енергетики, любителів історії, загрожує інфільтрація та розповсюдження пропагандистського змісту. Також пропагандисти іноді діють офіційно. Як розпізнати і захиститися від пропаганди?
– Перш за все, учасників інформаційного середовища слід поділити на професійних та непрофесійних. Перші – це середовище публіцистів, журналістів чи експертів, які можуть мимоволі брати участь у поширенні маніпулятивних повідомлень. Нагадаємо про маскування російською пропагандою причетності Росії до замаху на Сергія Скрипаля та його доньку. Кількість маніпулятивних повідомлень, поширених журналістами та експертами, включаючи відоме інтерв’ю з двома так званими туристами з Солсбері – прекрасний приклад того, як росіяни намагаються замаскувати свої ворожі наступальні дії.
У випадку, якщо така інформація поширюється користувачем інформаційного простору, який не усвідомлює, що саме він розповсюджує, ми говоримо про ненавмисне, випадкове поширення. Часто інформація такого типу поширюється для зацікавлення знайомих на форумі чи в групі у Facebook. Зовсім інакше виглядає ситуація у випадку, коли за поширення такого змісту беруться люди, які мають потенціал формування суспільної думки – наприклад, мають популярний профіль у соціальних мережах або власні ЗМІ. Тут вже можна оцінювати, наскільки цілеспрямовані та навмисні такі дії з боку людини, групи людей чи організації.
Коли ми маємо справу із журналістом або експертом відомої організації, визначити рівень його активності не буде складно. Також слід врахувати, що журналіст повинен розуміти інформаційний контекст певної події, у цьому випадку – замаху на Скрипаля, а також мати доступ до офіційної інформації, яку надають державні установи, наприклад, до позицій країн Європейського Союзу, НАТО чи заяв, які поширювалися під час подій.
– У цьому контексті журналіст, експерт чи організація, яка бере участь у просуванні маніпулятивних тез, не можуть вважатися випадковими поширювачами, – каже Басай. – Важливу роль у розумінні інформаційних загроз з боку Російської Федерації відіграє роль всього державного апарату РФ. Для ілюстрації варто повернутися до подій, що відбувалися в Сирії, тобто до використання хімічної зброї армією Башара аль-Асада за військової та організаційної підтримки Російської Федерації. В результаті нападу загинули цивільні особи. Через те, що подія мала дуже значний міжнародний розголос, не лише російські ЗМІ, а й державні установи розпочали дуже швидку, добре скоординовану інформаційну реакцію. На практиці вона полягала у тому, що за порівняно короткий час було виготовлено кілька відеоматеріалів, які мали показати, що на передбачуваному місці хімічної атаки нічого не відбувається. Це були інтерв’ю з людьми, одягненими у військову форму, які описували події. Було інсценізовано розмови із «лікарями», які нібито надавали допомогу жертвам нападу. Одним із найбільш жалюгідних кроків пропаганди було намагання зосередитися на дуже емоційному відео, що стало дуже популярним на Заході. На ньому показана маленька дівчинка, що задихалася внаслідок атаки. Росіяни вирішили, що потрібно зменшити вплив цього фільму, тому з’явився ролик, на якому двоє акторів, які грали лікарів, розповідали, що знають цю дівчину. За їхніми словами, на відео – приступ астми, а не наслідки хімічної атаки… Те, на що слід звернути увагу в цьому випадку – це скоординованість дій. У цій ситуації було задіяно державний апарат, прес-секретарів Міністерства закордонних справ, Міністерства національної оборони. Було видано маніпулятивну заяву, яку негайно підхопили російські ЗМІ. Водночас задіяно цілий ряд інших заходів. Військовослужбовці взяли участь у підробці відеоматеріалів, які мали замаскувати фактичний перебіг подій. Було залучено служби, які швидко ідентифікували людей та ситуації, які могли би поставити під сумнів тези, які поширювалися у зв’язку з хімічною атакою. Потім маніпулятивні повідомлення поширювалися в англомовному, німецькомовному або франкомовному інформаційних середовищах, а згодом через них також у польськомовному.
ВП
