Джерело: Олена Ремовська, для Крым.Реалии
«Роскомнадзор» (укр. – Роскомнагляд) подав до суду на головного редактора газети «Къырым» («Qırım») Бекіра Мамутова, оскільки в одному з номерів видання Меджліс кримськотатарського народу був згаданий без примітки про те, що ця організація вважається в Росії екстремістською. Раніше до редакції надходило вже кілька попереджень від «Роскомнадзора».
У 2016 році підконтрольний Росії Верховний суд Криму, а потім і Верховний суд Росії визнали Меджліс екстремістською організацією. Це рішення вважають незаконним як в самому Меджлісі, так і на рівні держави Україна. У 2017 році Міжнародний суд ООН ухвалив рішення застосувати тимчасові заходи проти Росії і висунув вимогу скасувати заборону представницького органу кримських татар. Газета «Къырым» – перше видання кримськотатарською мовою в Криму після депортації, її перший номер вийшов 7 липня 1989 року. Про те, за що саме і чому переслідують незалежну газету, йшлося в ефірі Радио Крым.Реалии.
Головний редактор газети «Къырым» Бекір Мамутов розповів Крым.Реалии, що Меджліс був згаданий виданням зовсім не в журналістському матеріалі.
– Йдеться не про статтю, як написано у протоколі «Роскомнадзора», а про доповідь генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй, яку той виголосив на початку вересня 2020 року. Ми опублікували цей надзвичайно важливий, з нашої точки зору, документ 14 жовтня без купюр, скорочень, коментарів і пояснень. Стаття – це чиясь думка, де журналісти можуть оцінювати події, а тут були представлені факти, пов’язані з подіями в Криму за останній рік, – там було близько 60 пунктів. Я сказав про це в суді, і суддя запитала, чи роз’яснював я ситуацію «Роскомнадзору». Кажу, безумовно, але вони так і не виправили в своєму протоколі статтю на доповідь. Ми наполягаємо на тому, що не допустили порушення російського законодавства. До речі, до суду представник «Роскомнадзора» не прийшов, і суддя вирішила, що це підстава для перенесення засідання на три тижні.
Бекір Мамутов підкреслює, що схожі доповіді ООН газета «Къырым» публікувала і раніше.
– У законодавстві Російської Федерації про ЗМІ чітко прописано, що якщо йдеться про передрук інших матеріалів, то редакція звільняється від відповідальності за будь-які формулювання в них. Найцікавіше, що Антоніу Гуттеріш в цій доповіді двічі говорить, що Меджліс перебуває під забороною – тобто там фактично є зауваження, якого вимагає «Роскомнадзор». Взагалі, до 2014 року нашу газету суттєво підтримував український державний бюджет, але при цьому не було абсолютно ніякого втручання в редакційну політику. Я думав, що за Президента Віктора Януковича будуть намагатися це зробити, але навіть при ньому такого не було, хоча ми здебільшого присвячували владі критичні публікації. Після 2014 року дотацій не стало, ми стали виходити раз на тиждень замість двох, але редакційна політика не змінилася.
Зі слів Бекіра Мамутова, він уже представив позицію газети і всі аргументи в суді, й тепер залишається чекати на відповідь іншої сторони у процесі. В разі, якщо «Роскомнадзор» виграє справу, видання можуть оштрафувати на суму від чотирьох до п’яти тисяч рублів.
Експерт аналітичного центру «СОВА» Марія Мурадова вважає, що російська влада використовує вимоги щодо маркування заборонених організацій для утисків свободи слова.
– В цілому сама ця норма про покарання за те, що ЗМІ не написав про заборону якоїсь організації, – це частина друга адміністративної статті 13.15 – здається нашому центру надмірним обмеженням свободи слова. На нашу думку, карати ЗМІ слід за пропаганду людиноненависницької ідеології, а не просто за згадування організації, яка, припустимо, такої ідеології дотримується. Більше того, часто з контексту матеріалу і так зрозуміло, що йдеться про організацію, яка пропагує насильство. Ми знаємо кілька подібних справ, коли ЗМІ притягують до відповідальності за цією статтею неправомірно, тобто навіть без складу правопорушення. Наприклад, у 2017 році кримськотатарський активіст Рустем Мінанов був оштрафований не як редактор ЗМІ, а як приватна особа, за репост на своїй сторінці в Фейсбуці. У тексті згадувався той же Меджліс.
Марія Мурадова вказує на те, що стаття 13.15 спрямована саме на ЗМІ та впливових блогерів, а сторінка Мінанова такою не була.
– До того ж Меджліс було внесено до списку організацій, визнаних судами екстремістськими, тільки в 2017 році, а пост Мінанова опубліковано в 2016, коли Меджліс не фігурував у списку. Формально притягувати його до відповідальності, на наш погляд, не можна було. Це не кажучи вже про те, що сама заборона Меджлісу, з точки зору центру «СОВА», не мала вагомих підстав і була продиктована політичними мотивами. У випадку з газетою «Къырым» суд, напевно, може вбачити формальний склад правопорушення, але це здається трохи абсурдним, адже з контексту доповіді генсека ООН цілком зрозуміло, що це за організація – Меджліс кримськотатарського народу. Загалом, штрафувати за таке згадування – це мені здається досить дивним. На жаль, у таких випадках суди часто вирішують встати на сторону «Роскомнадзора». Мені здається, ця норма – в тому числі інструмент політичного тиску.
Марія Мурадова зазначає, що, оскільки йдеться про свободу слова, то скарги на такі переслідування з боку російської влади приймає Європейський суд із прав людини.
Член Меджлісу кримськотатарського народу Гаяна Юксель переконана, що російська влада проводить послідовну політику зачистки неугодних ЗМІ в анексованому Криму.
– Анітрохи не здивована цими претензіями «Роскомнадзора». За сім років окупації на території Криму зафіксовано понад 500 порушень прав журналістів. Зрозуміло, що більшість із них припадає на 2014-2015 роки, а зараз на півострові практично не залишилося незалежних ЗМІ, але, тим не менше, переслідування не закінчуються. Ми постійно живемо в режимі очікування нових кримінальних справ і претензій по відношенню до журналістів, які там залишилися і продовжують свою діяльність. На жаль, Бекір Мамутов потрапив під коток репресій: це чергове прагнення залякати, загнати в рамки. Його і так змусили залишити роботу в Кримському інженерно-педагогічному університеті, а зараз у нього, наскільки я розумію, хочуть відібрати й газету, яку він очолював багато років.
Гаяна Юксель нарікає на те, що в Криму після 2014 року значно скоротилася кількість ЗМІ, а з кримськотатарських, крім газети «Къырым», залишилися лише підконтрольні російській владі, на кшталт телеканалу «Міллет», радіо «Ватан СЕДАСЕН» і газети «Мераба».
Джерело: Олена Ремовська, для Крым.Реалии
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків захопили будівлі Верховної Ради АРК, Ради міністрів АРК, а також сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти, блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя пройшов не визнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію і анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу ввели економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова і називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого
Текст підготував Владислав Ленцев.
