Джерело: Кастусь Потоцький, для Детектора Медиа
Перебуваючи в Білорусі, складно сприймати стендапи так званого президента Лукашенка. Але через свою правозахисну діяльність, яка нині, після повної зачистки незалежних медіа та недержавних організацій, ведеться в умовах партизанської війни, перейшла у підпілля, ми змушені спостерігати картину, гідну пера Орвелла.
У білоруських в’язницях і досі залишаються 33 журналісти, а кількість офіційно визнаних політв’язнів нещодавно перевалила за тисячу. Комітет захисту журналістів (Committee to Protect Journalists), міжнародна неурядова організація зі штаб-квартирою в Нью-Йорку, фіксує, що ось уже третій рік поспіль Китай залишається найжорстокішим тюремником журналістів у світі: за ґратами там перебувають 50 журналістів. Але якщо перерахувати відсоток позбавлених свободи наших колег щодо населення країни, то Білорусь упевнено стає лідером цієї сумної статистики.
Телеканал «Белсат», чиї сайт і соцмережі не можна згадувати даремно, а за перепости матеріалів можна отримати реальний тюремний термін, станом на 30 січня 2022 року публікує топ-25 білоруських видань. У ньому 7 видань визнано екстремістськими формуваннями і за їхніми співробітниками ведеться справжнє полювання з боку влади. 17 видань визнано такими, що публікують екстремістські матеріали. 14 сайтів заблоковано на вимогу Міністерства інформації. 11 провладних видань разом із державними телеканалами співають дифірамби Лукашенкові.
Причому телебачення не соромиться вимикати трансляції програм і замість них випускати в ефір, наприклад, 28 січня щорічне Послання Олександра Лукашенка до білоруського народу та Національних зборів (аналог української Верховної Ради). Раніше в програмі, за іронією долі, у сітці мовлення значилися програми під назвами «Примари минулого» та «Недолугі нотатки».
Майже чотири години Лукашенко переконував свій кишеньковий парламент, але, здається, більше самого себе в тому, що зміни в Конституції необхідні і нібито являють собою транзит влади. Однак, якщо уважно придивитися, тут реалізується «казахський сценарій», коли Лукашенко начебто йде, але залишається Єлбаси, батьком нації та особою, яка ухвалює остаточні рішення. На картинці трансляції було чітко видно в синюватому підсвічуванні його пальці; складно сказати, чи це вийшло випадково в оператора, чи це був тонкий тролінг. Раніше Лукашенко неодноразово заявляв, що «не триматиметься за владу синіми пальцями».
Що ж до змісту промови, то вона була незмінною: з наголосом на залякування та власну велич.
Ситуацію у світі самопроголошений лідер Білорусі бачить так: «Повсюдно критично підвищується рівень агресії, зухвала риторика стала нормою, миротворчі ініціативи ховаються під сукно, великі ядерні держави намагаються вибудувати нові домовленості, розуміючи, що третю світову планета навряд чи зможе пережити. Громадську думку готують до неминучості війни. Людей змушують жити із такою думкою.
То буде війна, чи ні? Так, вона буде, але тільки у двох випадках: якщо проти Білорусі буде здійснено пряму агресію, якщо проти нашої Білорусі буде розв’язана гаряча війна.
Ми всі як один, і навіть ті, хто не хоче, стануть на захист нашої землі та нашої Батьківщини.
І другий момент, коли бути війні і коли Білорусь у ній братиме участь, — якщо на нашого союзника, Російську Федерацію, здійснять безпосередній напад і така ж агресія буде вчинена проти території Російської Федерації.
Хочу відповісти колективному Заходу. У них це питання дуже важливе: чи будуть війська на території Білорусі? Якщо на нашу країну буде здійснено агресію, тут будуть сотні тисяч російських військ, які із сотнями тисяч білорусів боронитимуть цю священну землю».
Навчання з промовистою назвою «Союзна рішучість-2022» пройдуть з 10 по 20 лютого. До цього відбулася перевірка сил реагування Союзної держави. Російські військові прибувають до Білорусі. Майданчиками для основної фази маневрів у Білорусі стали п’ять полігонів — «Обуз-Лісновський», «Осиповичський», «Брестський», «Гозький», «Домановський» — та чотири аеродроми: Барановичі, Лунинець, Ліда, Мачулищі. Усі ці локації знаходяться неподалік від західного кордону з Польщею та Литвою, а також від південної ділянки кордону з Україною.
Я пишу ці рядки, а мої друзі повідомляють мені: «Слухай, я сиджу працюю, а за вікном залізницею повз мене йдуть ешелони з військовою технікою та вагонами, в яких людей перевозять, незрозуміло тільки, скільки їх там взагалі». Інші друзі пишуть: «Зараз над будинком літак пролетів. Цього разу щось дуже низько, шибки тремтіли».
За словами заступника міністра оборони Росії Олександра Фокіна, до Білорусі зараз перебазовано 12 літаків Су-35, два дивізіони систем ППО С-400 та дивізіон зенітних ракетно-гарматних комплексів «Панцир-С».
На першому етапі навчань дві сторони відпрацюють розгортання військ, оборону військових об’єктів та оцінку можливостей протиповітряної оборони. На другому етапі — посилення ділянок держкордону, пошук та знищення незаконних збройних формувань.
Західні країни підозрюють Москву у підготовці вторгнення до України або її імітації. Російська влада категорично заперечує це і вимагає надання документальних гарантій того, що НАТО не розширюватиметься далі на схід і не включатиме до свого складу Україну.
До цього залучають і російські провладні ЗМІ, які наввипередки твердять про провокацію з боку України: «Достовірно встановлено», безпілотник було «запущено з території України з метою проведення нелегальної розвідувальної діяльності над військовим полігоном “Брестський”». Втім, ті самі ЗМІ не оминули нагоди вчергове натякнути своїй аудиторії на некомпетентність і непередбачуваність не лише української, а й білоруської влади. Остання заявила протест послу України в Мінську Ігорю Кизиму та вручила ноту протесту аташе з питань оборони Сергію Кацубі. МЗС України відповіло, що «не використовувало дронів». А посол Ігор Кизим написав у фейсбуці, що йдеться, наскільки відомо, про безпілотники «Орлан», які «є лише на озброєнні Росії та Білорусі».
Далі сталося те, що Гоголь назвав би «унтер-офіцерська вдова сама себе відшмагала». Пропагандисти опублікували відео, де показали «точний маршрут» польоту безпілотника. Але є один нюанс. Вони самі не помітили, що на відео опублікували весь маршрут польоту і на перших кадрах видно, що безпілотник залетів з території Білорусі на територію України приблизно на два кілометри і розвернувся там, де на відео вказано нібито «місце зльоту».
Загалом Лукашенкові дуже не щастить із закордонними безпілотниками. За його словами, на кордоні з Литвою наприкінці червня 2021 року було перехоплено безпілотник; до нього було причеплено каністру з вибухівкою, яку вдалося знешкодити. Він запевнив, що найближчим часом буде оприлюднено у ЗМІ і цей епізод «найконкретнішим чином» (він і досі не оприлюднений).
Натомість 4 лютого відбулося інтерв’ю Лукашенка з одним із найодіозніших російських пропагандистів Володимиром Соловйовим для ютуб-каналу «Соловйов Live». Дві години розмова точилася у вкрай недипломатичних висловах. Одним із її основних напрямів стала Україна, точніше, нібито некомпетентність та несамостійність української влади. Не оминули й теми Союзної держави з перспективами інтеграції. Це інтерв’ю є яскравою ілюстрацією російської імперської мрії про необхідність відновлення СРСР, нехай навіть в урізаному вигляді, але в найкоротші терміни, на противагу «колективному Заходу» та НАТО, у планах яких нібито «розірвати» білорусько-російські відносини.
Про можливу війну з Україною Лукашенко заявив таке: «Небезпека одна: що вони (Україна) вчинять дуже серйозні акції у напрямку Донецька та Луганська. Я сказав нещодавно під час “Великої розмови”, коли українець мені поставив питання: “Ви будете божевільними, якщо підете на зіткнення з Росією. І ми не будемо з вами. Ми відріжемо будь-які поставки не лише ПММ, з Росією разом, але й електрику”». За твердженням Лукашенка, Україна є несамостійною у прийнятті рішень і «американці їх штовхають на війну». Пізніше на медіаплатформі «Смотрим» з’явилися додаткові подробиці. Глядачів переконують, що «у разі початку Україною бойових дій на Донбасі» та «якщо вони почнуть воювати проти нас чи проти Росії», за твердженням Лукашенка, «Мінськ поведеться так само, як і Москва… і ми воюватимемо, захищаючи себе». Але, мовляв, проти об’єднаних зусиль шансів Україна не має і, як масово цитують Лукашенка російські ЗМІ, якщо війна «відбудеться», то вона «триватиме три-чотири дні». При цьому для України, як зазначається в інтерв’ю, наразі ще не все втрачено, і якщо “не наробити помилок“, то “за 10-15 років вона могла би стати частиною єдиного оборонного та економічного простору ” з Росією і Білоруссю.
Категоричними є й заяви Лукашенка про особу чинного президента України: «Навіть Зеленський безголовий» та «ледь-ледь запахло — Володя Зеленський одразу спудився» — навіть коментувати не хочеться, очільник держави висловлюється як голова колгоспу.
Про свою ж історичну роль Лукашенко заявляє (ні більше ні менше): «Я разом зі своїми колегами, які зі мною працювали в різні часи, створив суверенну незалежну державу вперше в історії Білорусі. Я так вважаю. Це головне, що моє покоління, не тільки я, зробили. Це моє рідне. У мене, окрім цього, більше нічого нема».
Лукашенко стверджує, що «завжди» буде президентом Білорусі, якщо «буде важке становище». Забуваючи про те, що сам таке становище й створив.
Джерело: Кастусь Потоцький, для Детектора Медиа
Від редакції «Детектора Медиа». З міркувань безпеки цей матеріал підписано псевдонімом. Сьогодні за такий матеріал, опублікований у закордонному медіа, білоруському журналісту загрожують репресії.Фото: YEVGENY BIYATOV/AFP/Getty Images
