Джерело: Андрій Покровський, для Крым.Реалии
СЕВАСТОПОЛЬ – Заледве встигло вийти розслідування Крым.Реалии про фабрикацію фейку центральними російськими ЗМІ на основі публікації американського журналіста про бойових дельфінів, як естафету підхопили проросійські кримські видання, зокрема, підконтрольний колишньому «народному меру Севастополя» Олексію Чалому сайт ForPost. За основу цього разу взято статтю авторитетного видання зі США The New Yorker.
На перший погляд схоже на оригінал, але є нюанс
У понеділок, 24 жовтня, на севастопольському сайті ForPost було опубліковано статтю під гучною назвою The New Yorker: США були причиною загибелі крейсера «Москва». Посилання на першоджерело у матеріалі немає, а подана інформація є яскравим прикладом маніпуляції. Але про все по порядку. Нижче цитата:
«Розвідслужби США безпосередньо залучені до українського конфлікту на боці Києва, забезпечуючи київський режим даними про координати та характер російських цілей. Зокрема, США постачали Києву інформацію про місцезнаходження флагмана ЧФ РФ крейсера «Москва», що базується в Севастополі. Про це пише The New Yorker, перераховуючи багато відомих випадків такого інформування. Запит із Києва щодо «Москви» надійшов у квітні, конкретно українську сторону цікавила присутність корабля у певному квадраті на південь від Одеси. “Незабаром з’явилися повідомлення, що на кораблі стався якийсь вибух”, – зазначає The New Yorker».
Знайти статтю на сайті The New Yorker нескладно, вона вийшла 17 жовтня і називається Inside the US Effort to Arm Ukraine («Інсайд про зусилля США озброїти Україну» в перекладі з англійської – авт.)
«Від самого початку російського вторгнення адміністрація Байдена надавала цінні розвіддані і все більш потужну зброю – ризикований вибір, який окупився в битві проти Путіна», – пише автор матеріалу Джошуа Джаффа у вступі.
Далі йде довга розповідь про вересневий візит міністра оборони України Олексія Резнікова на авіабазу Рамштайн у Німеччині, де офіційні особи НАТО збиралися, щоб обговорити військову підтримку України, про тупикову ситуацію, в якій опинився російський президент Володимир Путін у другій фазі війни та роль у цьому постачання зброї зі США.
Далі журналіст розповідає про підсумки зустрічі, що відбулася в Рамштайні, а також про попередні успіхи української армії. Екскурс про постачання американської зброї з 2014 року та політичну ситуацію після анексії Росією Криму та окупації частини Донбасу займає близько третини статті Джошуа Джаффа.
До речі, є й докладний аналіз непростих стосунків між українськими та американськими військовими під час початкового етапу війни. Як пише Джаффа, «генерал Міллі, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, кілька разів на тиждень розмовляв зі своїм колегою в Києві Валерієм Залужним, головнокомандувачем Збройних Сил України. Міллі зажадав від Залужного інформацію про те, як Україна захищатиме себе, зокрема запит на докладну інвентаризацію запасів зброї».
У свою чергу, за даними інсайдерів американського журналіста, «Залужний, схоже, не наважувався повідомити будь-які подробиці. Він не лише захищав свої плани, а й відмовлявся ділитися схованками зі зброєю, які він постійно переміщував і маскував, щоб вони не були знищені або захоплені російською армією. Деякі офіційні особи США стурбовані тим, що Залужний, як і Зеленський, не до кінця повірив американській розвідці».
Також автор пише, що «українці виграли від іншого чинника, який США не врахували: російської гордині та дезорганізації. Путін спланував вторгнення з невеликим колом довірених осіб, які влаштували блискавичний рейд, щоб скинути Зеленського та його кабінет».
І лише в середині статті, яка, до речі, величезна – понад 44 тисячі символів, з’являється інформація, використана севастопольським сайтом ForPost.
«Український запит (до американської розвідки – авт.) у квітні стосувався передбачуваного місцезнаходження флагмана Чорноморського флоту російського військового крейсера «Москва». Чи могла розвідка США підтвердити, що корабель перебував у певному наборі координат на південь від українського портового міста Одеса? Відповідь надійшла ствердна. Незабаром офіційні особи у Вашингтоні почали бачити в пресі повідомлення про те, що на кораблі стався вибух. 14 квітня «Москва» затонула у Чорному морі», – йдеться у статті на сайті The New Yorker.
Дуже схоже на те, що написав севастопольський сайт: «відбувся якийсь вибух». Тим часом уже в наступному абзаці Джошуа Джеффрі пише:
«Київ заявив, що дві протикорабельні ракети «Нептун» українського виробництва, запущені з берега неподалік Одеси, вразили «Москву». Цю заяву підтвердили спецслужби США. Росія так і не визнала, що влучання мало місце, натомість звинувативши пожежу на борту та шторм на морі в загибелі корабля. Повідомляється, що близько сорока російських моряків загинули.
Водночас, ForPost цю інформацію приховує та публікує офіційну версію російської пропаганди:
«Нагадаємо, 14 квітня крейсер «Москва», який з першого дня спеціальної військової операції на території України виконував бойові завдання, затонув на шляху до Севастополя після пожежі, викликаної детонацією боєзапасу. Пізніше з’ясувалося, що корабель серйозно постраждав при детонації боєзапасу, спровокованої пожежею, що виникла на борту. Корабель залишався на плаву, але дорогою до порту приписки у штормових умовах втратив остійність і затонув».
Севастопольський сайт промовчав про те, що США погодилися з можливим завданням Україною ударів по військовим об’єктам у Криму за допомогою Himars, оскільки анексований Росією півострів є законною українською територією. Про це також йдеться у статті The New Yorker.
В орбіті впливу «людини у светрі»
До 2014 року в Севастополі про Олексія Чалого мало хто чув. Головний бенефіціар промислової групи «Таврида Електрик» волів за краще триматися в тіні. Основний бізнес із Севастополя він вивів до Росії ще у 1990-х, залишивши в місті-герої лише дослідницьке виробництво. Трохи меценатив на ниві патріотизму: відреставрував та перетворив на музей 35-ту берегову батарею, впроваджував акцію «Георгіївська стрічка».
В цей самий час Чалий дуже непомітно скупив деякі з основних інтернет-ресурсів міста – севастопольський форум і сайт ForPost, крім цього він – власник телеканалу НТС («Независимое телевидение Севастополя»), який за стилем роботи та матеріалами дуже нагадує російський НТВ.
Саме ця щедро фінансована медіаімперія створювала інформаційне тло під час анексії Росією українського Криму. У листівках, які тоді розклеювали на під’їздах севастопольських багатоповерхівок, було гасло: «Наше телебачення – НТС, наш сайт – ForPost».
У вересні 2014-го колишній севастопольський міліціонер Сергій Кажанов, який формально вважається «засновником» сайту ForPost, «за заслуги» став депутатом російського парламенту Севастополя. Наразі депутатом є головна редакторка сайту Катерина Бубнова.
А сайт ForPost з моменту запуску 2007 року був і залишається головним проросійським ресурсом у Севастополі.
Джерело: Андрій Покровський, для Крым.Реалии
