Джерело: Новое время
Журналісти російського телеканалу Дождь знайшли жінку на ім’я Галина Пишняк, яка заявила, що нібито на власні очі бачила «розіп’ятого хлопчика» на Донбасі.
Про неї йдеться в програмі Fake News.
Як з’явився фейк про «розіп’ятого хлопчика»
Після звільнення Слов’янська українськими військовими, частина терористів, які орудували там, і їхніх родичів втекли до Росії. Спочатку вони перебували в таборах біженців. До одного з них, розташованого в Ростовській області приїхала знімальна група російського Первого каналу. Вона і взяла коментар у Галини Пишняк, в якому жінка заявила, що бачила як «розіп’яли хлопчика». У сюжеті Дождя розповідається, що Пишняк – «дружина ополченця, якій так само, як і чоловікові, довелося втікати зі Слов’янська».
«У нас сім’ю ополченця, дружина залишилася і хлопчик – три рочки. Хлопчика на дошці оголошень розіп’яли, ножем порізали, а маму змусили дивитися, поки вона. Це я особисто своїми очима бачила. Це я бачила. Дитина помирала, а потім маму до танка і по площі возили. І сказали: “Ми розправилися з терористами”», – заявила Пишняк у цьому коментарі.
На російському федеральному телебаченні історія про «розіп’ятого хлопчика» вперше з’явилася 11 липня 2014 року.
Наступного дня на Первом канале з’явилося ще одне інтерв’ю з Пишняк.
«На площі зібралися жінки, взагалі-то через те, що мужиків більше немає. Жінок, дівчат, старих ось цих та й все. І це називається показова страта. Взяли дитину трьох років, хлопчика маленького, в трусиках, у футболці. Як Ісуса на дошку оголошень прибили. Один прибивав, двоє тримали», – каже в цьому інтерв’ю Пишняк.
Вона також розповіла, що вона родом із Закарпатської області й що їй нібито погрожувала розстрілом її власна мати.
Втретє історія про розіп’ятого хлопчика з’являється на Первом канале 13 липня 2014 року – у підсумкових новинах. В сюжеті є фрагменти попереднього запису з Пишняк.
Дождь зазначає, що кореспондент на той момент Первого каналу Олександр Євстігнєєв робить низку застережень: «в історію неможливо повірити», «жінка може бути в шоці від пережитих бомбардувань».
Що сталося з Галиною Пишняк
Журналісти Дождя знайшли Галину Пишняк у невеликому селищі під Смоленськом. У їхньому сюжеті наголошується, що вона роками не оновлювала свої сторінки в соцмережах і більше не з’являлася в ефірі телеканалів.
На відео поруч із Пишняк п’ятеро дітей, їхні обличчя вона попросила не показувати. Жінка розповіла, що аби отримати російське громадянство, її родині довелося винайняти адвоката, оскільки їм відмовили, не пояснивши причину. За допомогою адвоката російське громадянство сім’ї Пишняк дали через півроку. У сюжеті Дождя уточнюється, що це сталося тільки в 2019 році.
Пишняк повідомила, що працює відеооператором у приватному охоронному підприємстві Тайфун і на цьому ж підприємстві працює її чоловік.
Вона стверджує, що в Україні її чоловік спочатку працював у київському Беркуті. «Потім ось ця вся маячня трапилася (ймовірно, Революція Гідності, окупація Криму та початок війни на Донбасі – ред.), і він (чоловік Галини Пишняк – ред.) пішов до ополчення», – заявила Пишняк. За її словами, її чоловік родом зі Слов’янська.
Вона також розповідає про своє походження.
«Я сама із Західної України. Я звідти, від цих чортів», – заявила Пишняк, додавши, що її брати залишилися там, а мати померла. За словами жінки, вона майже не спілкується зі своїми родичами всі ці роки.
«Ніхто не сварився, ми просто відійшли одне від одного. І все», – заявила Пишняк. При цьому, за її словами, раніше, ймовірно, до того, як її чоловік приєднався до терористів, вона була в добрих стосунках із родичами.
Пишняк зазначила, що родичі написали їй у соцмережах, що її мати померла. Вона розповіла, що останніми роками не спілкувалася із матір’ю, оскільки вони були далеко один від одного, її мати хворіла, а у неї самої не було часу.
Пишняк стверджує, що в базу даних Миротворця потрапила не за інтерв’ю Первому каналу, а ще раніше «як пособник, я допомагала хлопцям».
«Я допомагала ліками, продуктами, одягом. Ось таке – першої необхідності, те, що треба було», – описує Пишняк свою допомогу терористам.
Вона відмовилася повторити історію про «розіп’ятого хлопчика», але заявила, що ця історія правдива.
За словами Пишняк, спочатку журналісти, які приїхали до їхнього табору, обговорювали історію про «розіп’ятого хлопчика» між собою. Пишняк стверджує, що чутки про це з’явилися в таборі ще до того, як туди приїхали журналісти і вона сама.
«Неправда, нехай буде неправда. Я не хочу нічого говорити, ні так, ні відкидати. Кожен має право на свою думку. Кожен народ має. У медалі дві сторони – є біла і чорна, так і все. Хто бачив, хто там був, той знає. Навіть мої сусіди, які там зі мною жили, сказали: “Ти єдина, яка не побоялася сказати правду”», – заявила Пишняк, коментуючи історію про «розіп’ятого хлопчика» в 2021 році. На уточнююче запитання, чи стверджує вона, що ця історія правдива, Пишняк відповіла «Так».
Вона також заявила, що ніхто не скаже правду про «розіп’ятого хлопчика», оскільки люди бояться.
«Там зроблено таке, як раніше НКВД. Пішов, написав на сусіда, і ти не знаєш, а тебе відвезли», – намагалася пояснити Пишняк відсутність будь-яких підтверджень фейку про «розіп’ятого хлопчика».
У той же час, за її словами, вона шкодує, що розповіла цю історію.
«Тому що ця історія обернулася гіршим боком для моєї родини. Якщо б я знала, що так негативно вплине на мою сім’ю, я б ось так, як інші люди: “Я нічого не бачу, я нічого не знаю”. Мене дуже цькували, було цькування дітей», – заявила Пишняк.
Вона також розповіла, що росіяни погано ставляться до неї та її родини через те, що вони приїхали з України.
«Вони не сприймають нас як людей. … Ну, ще сюди начебто все нормально, і в школу дітей нормально прийняли, а там дуже погано. … Якщо щось дитина зробила, діти посварилися, вони відразу – вали в свою Україну, тебе тут ніхто не чекав. … хохли називали. У мене старший і бійка була в школі через це. Відразу прийшли, що хохол, бандерівець і так далі. … Неважливо, яких ти поглядів», – описує Пишняк ставлення до її родини в Росії.
Хто ще заявляв про «розіп’ятого хлопчика»
У сюжеті Дождя йдеться, що за два дні до появи інтерв’ю Пишняк Первому каналу – 9 липня 2014 року – схожа історія з’явилася на сторінці в соцмережах «філософа і прихильника так званої “русской весны”» Олександра Дугіна.
«Серьож це від подруги … Вона особисто бачила … Зайшли українські війська у місто, у них відомості хто в ополченні, спіймали жінку, чоловіка прив’язали їх до бронетранспортерів за ноги і тягали живих по площі, потім закривавлених кинули в машину і відвезли кудись. Потім Люда зайшли в квартиру забрали дитину шестирічну винесли її на площу прибили її до стенду з вивіскою, ну яка рекламна і вона висіла до тих пір поки не привели батька ополченця, коли прибіг батько вони його на очах у всіх розстріляли це бачив Ігор і його дочка, у дівчинки стрес такий був, що вона заїкатися стала, погано говорить, а їй дванадцять років. Ігор в одну секунду зібрав дочку і дружину і поїхав у Білгород», – йдеться у цій публікації (орфографія і пунктуація автора збережені – ред.).
Олександр Дугін відмовився від коментарів щодо цього допису.
Спростування історії про «розіп’ятого хлопчика»
Дождь повідомив, що після появи сюжету про «розіп’ятого хлопчика» журналісти спробували розпитати про це місцевих мешканців, але ніхто з них нічого подібного не бачив.
Євген Фельдман, який на той момент був фотографом Новой газеты, розповів, що в Слов’янськ приїхав приблизно 8-9 липня – на третій-четвертий день після його звільнення українськими військовими.
«Дуже складно довести відсутність чогось. Єдиний спосіб, який я придумав – вийти на центральну площу Слов’янська і просто підходити до цих бабусь і питати, чи бачили вони те, що нібито відбувалося прямо поруч із ними. Ну, і ось вони всі сказали, що ні. Там було дуже багато незручних діалогів», – каже Фельдман.
У сюжеті Fake News є відеофрагменти розпитувань Фельдмана місцевих мешканок, які заперечують, що історія з «розіп’ятим хлопчиком» правдива.
«Якби таке було, ми недалеко живемо, ми б знали, тут би вся округа знала», – каже одна з них.
Фельдман зазначає, що серед тих людей, яких він розпитував, були як прихильники, так і противники української влади, але історію про «розіп’ятого хлопчика» ніхто з них не підтвердив.
У сюжеті Дождя підкреслюється, що, окрім заяв Пишняк, немає жодного підтвердження історії з «розіп’ятим хлопчиком».
Історія образу «розіп’ятого хлопчика»
Антрополог і кандидат філологічних наук Олександра Архипова розповіла Дождю, що під час Першої світової війни в 1915 році з’явилася історія про те, що німецькі солдати вибрали із групи полонених молодого канадського солдата і розіп’яли на дверях комори. За її словами, якийсь капелан знайшов пораненого солдата, який розповідав цю історію як очевидець, і попросив його заприсягтися на Біблії, що це правда. Після певних коливань поранений солдат дав цю клятву, а потім в коридорі зізнався капеланові у лжесвідченні.
Архипова зазначає, що, крім розповідей Пишняк і блогу Дугіна, історія про «розіп’ятого хлопчика» в Слов’янську з’явилася у блогах ще декількох людей.
«Ця історія воскресає як певний наратив. а потім її втілюють, її ніби виконують від першої особи. Так буває в ситуації, коли людина з найліпших спонукань змінює третю особу на першу. … Так, наприклад, в історії з канадським “розіп’ятим хлопчиком” … справа була в тому, що треба було збільшити число канадських добровольців. Тобто, цілком можливо, що Галина Пишняк настільки хотіла передати цей жах, що вирішила розповісти таку історію, тому що це ліпше і красивіше, ніж правда», – вважає антрополог.
А Фельдман повідомив, що особисто зустрів «добровольця», який приїхав із Росії, щоб воювати на боці терористів, посилаючись на історію про розіп’ятого хлопчика.
У сюжеті Дождя відзначається, що фейк про «розіп’ятого хлопчика» у Слов’янську вже увійшов до масової культури і його, наприклад, обговорюють персонажі американського серіалу Батьківщина (Homeland).
Джерело: Новое время
