Рівень довіри до матеріалів російських федеральних ЗМІ вкрай низький, і вони чудово про це знають.
Згідно з опитуванням, проведеним у 2019 році незалежною соціологічною агенцією «Левада-Центр», близько 50 відсотків росіян вважають, що інформація, яка надається контрольованими державою телеканалами – основним джерелом новин для більшості росіян, не заслуговує на довіру. І це число збільшується з кожним роком разом зі зростанням віри в незалежні інтернет-видання та соціальні мережі як альтернативні й більш надійні джерела. Такі тенденції становлять серйозну проблему для прокремлівських джерел дезінформації, але вони придумали хитрий трюк для її вирішення.
Від насіння до врожаю
Престижні іноземні ЗМІ не мають звички зациклюватися на прокремлівських дезінформаційних сюжетах і підтримувати їх. Тому дезінформаційні ЗМІ просто заявляють про те, що зарубіжні ЗМІ насправді підтримують їхні погляди.
Так, ви можете виявити, що головний редактор журналу The Economist нібито стверджує, що ООН проводить сумнівну політику; The Guardian «повідомляє» про те, що 80 відсотків людства можуть померти від Covid-19 в наступному десятилітті; Die Welt нібито називає «Білі каски» «псевдозахисниками прав людини» і звинувачує їх у розкраданні коштів; Foreign Policy пропонує різні сценарії повалення Лукашенка; Newsweek «підтверджує» існування планів США по силовому захопленню влади в Ірані; Die Welt (знову!) «пояснює», як ЄС організував протести по всій Східній і Південній Європі; а провідний польський експерт з безпеки говорить своїм співгромадянам, що їм слід побоюватися російських ракет (все це реальні приклади дезінформації, спростованої EUvsDisinfo).
Алгоритм дій для таких маніпуляцій
Яким же чином виходить, що такі відомі журнали і газети в підсумку просувають прокремлівські ідеї? Що ж, алгоритм цієї хитрої хореографії включає в себе кілька дій. Спочатку прокремлівські дезінформаційні ЗМІ знаходять статтю в поважному зарубіжному ЗМІ, в яку можна, не викликаючи підозр, впровадити запозичений сюжет.
Потім те чи інше дезінформаційне видання пише свій власний матеріал російською мовою, вдаючи, що цитує оригінальний матеріал, але насправді включаючи до нього факти і заяви, які є або явно неправильним перекладом вихідного тексту, або навіть повною його фальсифікацією.
Ще один часто використовуваний прийом – введення кількох не пов’язаних з вихідним текстом речень, яких в оригіналі ніколи не було, під виглядом непрямих цитат із вихідної статті. Та-дам! Вуаля! Ось так і створюється видимість того, що престижні зарубіжні ЗМІ підтримують вашу точку зору.
Потім статтю перекладають з російської мови на мову екосистеми прокремлівської дезінформації, і публікують зазвичай у відносно маргінальних виданнях або блогах, таких як News Front. Для статті підбирається новий заголовок (о, який збіг!), і найчастіше це саме та заява, яку необхідно виділити.
Завдяки такому «текстовому» інжинірингу The Telegraph стверджує, що людей навмисно заражають через заражені тести на Covid-19 (матеріал чеською мовою). Таким же чином опублікована в NPR стаття, написана трьома колишніми послами США в Україні із закликом до виведення російських військ із Криму, перетворюється в розповідь про трьох діючих американських дипломатів, які погрожують Росії (матеріал угорською мовою), а отримана з третіх вуст цитата висловлювання російського військового зі статті в The National Interest трансформується в публікацію, яка підтверджує, що російська ракета «Авангард» може зруйнувати будь-яку систему оборони США (матеріал іспанською мовою).
Складнощі у виявленні таких зумисних дій
На жаль, цей алгоритм дій виявити досить важко. Це вимагає як обізнаності, так і волі до перевірки фактів, включаючи достатній рівень володіння кількома мовами, щоб виявити підробку (англійською, російською та третьою мовою, на яку історія була повторно перекладена). Виявлення таких сфабрикованих матеріалів також потребує значних витрат часу і сил, саме тому прокремлівські дезінформаційні ЗМІ так часто вдаються до цих методів роботи.
Чи є видання, помічені в постійному використанні таких методів?
Інтернет-медіа-проект «ИноСМИ» (належить медіагрупі «Россия сегодня», матричної компанії RT), який перекладає статті з зарубіжних ЗМІ російською мовою, досить вправний у використанні зазначених прийомів спотворення інформації. За даними дослідників із Гентського університету, під час Кримської кризи в 2014 році «ИноСМИ» регулярно спотворював статті з The Guardian, The Wall Street Journal, Le Monde і Le Figaro за допомогою «вибіркового присвоєння, зміщення акцентів у перекладах і візуальних стратегіях», щоб створити «дискурс, який більшою мірою відповідає офіційній точці зору Кремля, ніж вихідний набір даних».
Як зазначають дослідники, «у процесі перекладу Росія постає як потужний і гідний гравець на світовій арені, тоді як морально неоднозначна позиція Заходу в конфлікті та розбіжності в його лавах висуваються на перший план». З того самого часу «ИноСМИ» продовжує свій хрестовий похід із перекладу та маніпулювання, публікуючи французькою або шведською мовою неякісні статті про Україну, які, в свою чергу, відтворюються іншими російськими ЗМІ тільки для того, щоб їх знову можна було повторно перекласти і перефразувати в News Front або Супутнику.
За шкалою витонченості цей прийом, безумовно, більш помірний, ніж винайдення неіснуючих британських депутатів, що підтримують потрібну версію подій у Криму, або підробка чатів Bellingcat. Дійсно, навіщо ускладнювати собі життя публічною дипломатією та зв’язками зі ЗМІ? Навіщо брати на себе завдання пояснити іноземним журналістам свою версію подій, сподіваючись, що вони її потім відтворять? Можна ж просто все підробити. І тут можна діяти як завгодно, без жодних обмежень.
Джерело: EU vs Disinfo
