StopFake поговорив із Якубом Каленським, керівником напряму боротьби з дезінформацією робочої групи щодо українських виборів Ukrainian Election Task Force, в минулому співзасновником East StratCom Task Force – проекту Європейського Союзу з боротьби проти дезінформації, про те, яким чином Захід повинен реагувати на пропаганду Кремля, як Кремль впливатиме на українські вибори та про те, що потрібно для того, аби подолати дезінформацію.
Як змінилася пропагандистська стратегія Кремля за останні п’ять років?
Я не бачу великих змін у кремлівських підходах. Є теми та наративи, які можна назвати вічними. Візьмемо, наприклад, звинувачення у тому, що Україна є недемократичною або фашистською державою. Дуже схожі звинувачення також постійно звучать на адресу Естонії, Латвії та Литви. Також продовжують поширюватися інсинуації проти Заходу, НАТО, ЄС і США. Ці теми в основному проактивні, оскільки тут Кремль намагається впливати на те, що станеться в майбутньому. Захід в цілому, окремі країни – і в тому числі Україна – сприймаються як основні супротивники Кремля.
Ці теми не надто змінюються і мають спільний знаменник. Їхнє завдання – послабити Захід, очорнити тих, хто на цей момент сприймається як супротивник Кремля.
Другу групу найпоширеніших наративів дезінформації можна назвати реактивною. Тут Кремль намагається забруднити інформаційний простір, приховати те, що вони скоїли. Ми бачимо, що відбувається після кожної значної події, де може постраждати їхня репутація. Ми бачили це після збитого MH17, після вбивства Бориса Нємцова, після отруєння Скрипалів, після атак у Сирії. Кожного разу, коли щось трапляється, Кремль подає безліч різних версій того, що сталося. Ці версії будуть змінюватися, тому що вони залежать від реальних подій.
Чи є хоч щось, що змінилося?
Сюжетні лінії залишаються однаковими. Вони переслідують одні й ті ж цілі, і ми можемо їх передбачати. Ця частина пропаганди Кремля істотно не змінилася. Але Кремль покращує свої навички в поширенні дезінформації. Він краще розуміє, які саме канали комунікації використовувати, і все частіше поширює дезінформацію не тільки за допомогою традиційних ЗМІ або соціальних мереж, але й за допомогою західних політиків. І якщо ви пильніше за цим слідкуватимете, то обов’язково побачите, хто на Заході допомагає поширювати прокремлівську дезінформацію. Саме у сфері поширення дезінформації навички Кремля істотно покращилися. Вони знають набагато більше про нашу аудиторію, про реакції, мультиплікаторів і підсилювачів.
Якою є основна мета пропаганди Кремля?
Цілі теж не зазнали суттєвих змін. Загальна мета – послабити Захід. Під цим я також маю на увазі Україну, оскільки все, що знаходиться на захід від Кремля, сприймається як супротивник.
Кремль по-іншому бачить публічну дипломатію. На Заході ми сприймаємо публічну дипломатію як гру з ненульовою сумою. Тобто ви можете мати більш привабливу Словаччину і більш привабливу Україну, і ніхто нічого не втрачає – дві країни стають більш привабливими. Кремль вбачає в публічній дипломатії гру з нульовою сумою: якщо одна сторона виграє щось, інша сторона обов’язково програє. Що ви можете зробити у грі з ненульовою сумою, якщо жодним чином не можете поліпшити свою позицію? Кремль не може поліпшити свою позицію. Володимир Путін править Росією 20 років і йому не вдалося реформувати економіку. Вони все ще йдуть від поганого до найгіршого. Єдиний варіант, який у нього є – послабити противника. Він робить це за допомогою польсько-української або угорсько-української напруженості, або конфліктів між Європою та Америкою.
Таким чином, Кремль переслідує загальну мету – послабити свого супротивника. І для цього він використовує усі технічні можливості. Як, наприклад, в Україні, якій через війну нелегко проводити економічні реформи, і Кремль з цього скористається. Він буде використовувати протести, які у цей час проходять у Франції, і спробує їх посилити. Він буде створювати видимість того, що Захід розвалюється, а Росія – єдина фортеця, єдиний острів стабільності. Це ті можливості, які Кремль використовуватиме. Вони можуть бути перетворені на більш точкові наративи, більш тактичні, а не стратегічні. Захід завжди зображуватиметься злим агресором, а Росія – його жертвою. Їхня дезінформація побудована на чорно-білому змальовуванні світу, «ми проти них».
Крім розповсюдження дезінформації, в операціях впливу Кремль зосереджується на підтримці елементів, які допомагають його цілям. Очевидно, що в Європі Кремль підтримує різні екстремістські сили – як лівих радикалів, так і правих. Найкращі партнери Володимира Путіна в Європі – це фашисти. Це ті групи, які Путін і його пропаганда намагаються підтримати, тому що саме такою вони воліли би бачити Європу – фашистською і комуністичною.
Які події будуть під прицілом російської пропаганди в 2019 році?
Дві найважливіші події для Кремля – вибори в Україні та вибори до Європарламенту, які пройдуть у травні.
Наразі ми маємо українську робочу групу з виборів (Ukrainian Election Task Force), де ми намагаємося відстежувати, у який спосіб поширюється неправдива інформація. За два місяці до виборів ми бачимо, що Кремль прагне охарактеризувати вибори як такі, які не мають легітимності. Вони намагаються довести, що не буде реальних виборів, що все вирішуватиметься десь на Заході. Щось схоже було перед виборами в Німеччині. Щось подібне можна було побачити і у США в 2016 році.
Це дуже потужна зброя, оскільки таким чином можна послабити довіру аудиторії до демократичних інститутів. Можна сказати, що вибори зірвані, вони несправедливі, і що на них нічого не вирішувалося. Неважливо, хто переможе, оскільки довіру широкого загалу до виборів уже підірвано.
На що сподівається Кремль?
В Україні Кремль не може сподіватися на перемогу прокремлівського кандидата. Кандидати, які мають хороший рейтинг, не будуть прокремлівськими, а ті, які є відкрито прокремлівськими, не мають високих шансів. Тому найкращий спосіб для Кремля – послабити довіру до демократичного процесу як такого, послабити віру українців у те, що вектор розвитку України після Майдану є правильним і що Захід є надійним партнером.
Якою є ключова мета втручання у процес виборів до Європарламенту?
На виборах у ЄС ключова мета буде такою ж – підірвати довіру до демократичного процесу. Але на європейських виборах у Кремля набагато більше шансів просунути прокремлівських кандидатів. Деякі опитування громадської думки навіть прогнозують, що 1/3 наступного Європейського парламенту може бути прокремлівською.
Яка роль інших факторів у поширенні пропаганди, в першу чергу економічних?
Ситуація у кожній країні відрізняється. Є європейські держави з великою кількістю прокремлівських політиків, а в деяких – навіть очільник держави може бути проросійським. З іншого боку, є низка європейських країн, де прокремлівський політик не має великих шансів на успіх. Для різних європейських країн ситуація не є однаковою. Але важливо те, що коли хтось поширює неправдиву інформацію, навіть не будучи пов’язаним з Кремлем, інформація отримує абсолютно нову легітимність. Несподівано російські тролі можуть зауважити, що це говорить не тільки «Спутник», але й «політики з європейських країн». Тоді вже не можна сказати, що це російська брехня і вплив на аудиторію буде зовсім іншим. У деяких країнах це може бути одним із найважливіших компонентів російської пропагандистської кампанії.
Які країни найбільш уразливі для російської пропаганди, а які можна назвати взірцями того, як потрібно їй протистояти?
У 2016 році німецька газета Frankfurter Allgemeine Zeitung опублікувала документ ФСБ, у якому визначався рейтинг країн відповідно до вразливості щодо російської пропаганди. Перші три країни у цьому «рейтингу» – Австрія, Чехія та Угорщина. Якщо подивитися на політичне керівництво цих країн, очевидно, що воно є дуже прокремлівським. З іншого боку, ми не знаємо, як цей список був створений. Ми не можемо повністю на нього покладатися, але це може бути певною відправною точкою для аналізу.
Якщо говорити про країни, які відповідають на виклики дезінформації в ЄС, то в першу чергу потрібно згадати про балтійські країни. Вони найкраще за всіх у ЄС знають про проблему російської пропаганди і мають найбільший досвід. StratCom Збройних сил Литви – один із найліпших прикладів. Якби такі органи були у всіх 28 державах-членах ЄС, нам було б набагато простіше боротися з дезінформацією.
Інший приклад – Швеція. Громадянське агентство з надзвичайних ситуацій, або MSB, проводить багато різних тренінгів для держслужбовців, що підвищує їх медіаграмотність.
У Чеській Республіці дуже хороша реакція центральних органів виконавчої секретної служби на робочому рівні, але на політичному рівні реакція є значно гіршою.
Коли я веду мову про проблему дезінформації, я завжди наводжу як приклад Україну, реакцію громадянського суспільства, наприклад роботу StopFake, Українського кризового медіа центру, як одну з найкращих у світі. Іноді держави неспроможні впоратися з цією проблемою, не тому що не мають бажання, а тому що, як в Україні, державні інститути ще занадто молоді.
У чому, на ваш погляд, полягає основна проблема того, як Європа реагує на поширення дезінформації?
Реакція Заходу повинна бути жорсткішою. Основна проблема нашого нинішнього підходу в тому, що ми забагато фокусуємося на вирішенні конкретних проблем, вважаючи, що це позбавить нас від больових точок. Це важливо, але в цій ситуації не має значення, скільки цих проблем ми вирішимо. Кремль завжди знайде іншу слабкість. Вони це й роблять: як тільки ми вирішили одну проблему – вони шукають іншу. Будь-яке суспільство має проблеми, якщо воно демократичне. Тому якщо Захід хоче зупинити дезінформацію, потрібно зупинити того, хто її поширює. Якщо наша мета – зупинити агресора, потрібно зупинити агресора. Іншого шляху немає.
У скандинавських країнах такі засоби поширення дезінформації, як Sputnik, не спрацювали. Чи означає це, що Кремль приділятиме менше уваги цьому регіонові?
Кремль просто так не здається. Так, Sputnik там не спрацював, але вони знайшли інші способи впливу – наприклад, кібератаки. Дезінформаційна агресія не зупинилася, змінилися лише підходи.
Часто Кремль представляє різні інтерпретації однієї й тієї ж події. Що він ставить за мету?
Мета одна – потрібно створити якомога більше версій, аби люди не знали, де правда. І це працює. Дуже багато людей починають вірити в різні версії. Наприклад, за результатами одного з останніх опитувань щодо впливу пропаганди, з’ясувалося, що 81% жителів Болгарії не вірять у те, що Росія отруїла Скрипалів. Вони вірять Кремлю, але не фактам. Коли Дональд Трамп говорив про МН17, він відзначав, що ніхто не знає, що насправді сталося, оскільки існують дуже багато різних версій. Але це брехня. Є одна версія, побудована на фактах, і 99 помилкових версій, які поширює Кремль.
І наостанок, як ви оцінюєте діяльність StopFake?
StopFake ще в 2015 році був одним із найважливіших, якщо не найважливішим проектом, який працює у сфері протидії російській дезінформації. StopFake першим показав, яке значення має регулярний аналіз фейкових матеріалів. Коли ми починали проект EUvsDisnifo, ми в першу чергу керувалися бажанням створити щось подібне до загальноєвропейського StopFake.
Автор: Олександр Ярощук
