Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
Після зустрічі з Дональдом Трампом у Гельсінкі Володимир Путін дав інтерв’ю ведучому телеканалу Fox News Крісу Воллесу. Схоже, відчував себе Путін досить ніяково і раз у раз намагався обійти питання інтерв’юера. Коли його запитували про російських хакерів, які зламали і опублікували електронну переписку виборчого штабу Хілларі Клінтон, він наполягав на тому, що опублікований компромат не був фальшивкою, з чим взагалі-то ніхто і не сперечається. А коли журналіст заговорив про російські авіаудари по житлових кварталах у Сирії, зокрема, в Алеппо і Східній Гуті, Путін не знайшов нічого кращого, ніж спробувати перевести розмову на колишню «столицю ІДІЛ» Ракку, яку розбомбили американські ВПС. Втім, ухилятися від відповіді на прямі запитання виходило не завжди, і Путіну кілька разів довелося вдатися до прямого обману. Ось кілька найбільш яскравих прикладів.
- Про «кухаря Путіна» Євгенія Пригожина і втручання в американські вибори
В. Путін: «Тепер стосовно конкретних звинувачень. Перш за все пан Мюллер звинуватив одну з наших компаній, що займається дрібним бізнесом, перш за все ресторанним бізнесом. Я вже говорив про це. Ця компанія найняла американських адвокатів і захищає своє ім’я в американському суді. Американський суд поки нічого не виявив, жодного втручання з боку цієї компанії».
Причина, з якої суд не виявив ніяких фактів втручання в американські вибори структур, пов’язаних з Пригожиним, проста – він ще й не починав розглядати цю справу по суті.
Безпосередньо перед інтерв’ю Fox News на спільній прес-конференції з Трампом Путін з цього ж питання заявив: «Ми чули звинувачення на адресу фірми «Конкорд». Наскільки мені відомо, ця фірма найняла американських адвокатів, і всі звинувачення на її адресу розсипаються в американському суді». Це не так, слухання ще не почалися. Єдине, чого поки домігся захист «Конкорда», – це угода зі стороною обвинувачення про доступ до конфіденційних матеріалів справи.
А ось коли Путін називає «Конкорд» «дрібним бізнесом», він відверто обманює інтерв’юера і американських телеглядачів. Власник «Конкорда», «дрібний бізнесмен» Євген Пригожин, відомий під прізвиськом «кухар Путіна», у 2017 році займав 83-е місце серед найбагатших жителів Санкт-Петербурга; його статки оцінюються в 11 млрд рублів. І займається він не тільки ресторанним бізнесом: Пригожину належить великий медіахолдинг, його компанії до недавнього часу постійно вигравали тендери на будівництво військових об’єктів, поставки продуктів харчування військовим частинам, організацію прибирання у приміщеннях казарм і навчальних закладів Міністерства оборони. Власне, і знаменита «фабрика тролів», що належить Пригожину – далеко не «малий бізнес».
У 2016 році журналісти інтернет-видання «Фонтанка» з’ясували, що Пригожин причетний до фінансування так званої приватної військової компанії Вагнера, що брала участь у війнах на сході України і у Сирії (фактично становить собою нелегальне збройне формування, оскільки російське законодавство не передбачає жодних приватних військових компаній). І, нарешті, з Пригожиним пов’язані компанії, що займаються видобутком нафти в Сирії і золота в Судані, причому охороняють об’єкти цих компаній найманці «ПВК Вагнера».
Зламане листування Пригожина вказує на те, що його пов’язували дуже тісні стосунки і з Путіним, і з Медведєвим. Зокрема, наприклад, Путін допоміг йому отримати «Єлісеєвский гастроном».
- Про анексію Криму
В. Путін: «Хочу Вас виправити, приєднання Криму до Росії не є анексією, тому що єдина форма демократії – це волевиявлення людей, які проживають на певних територіях. Люди в Криму прийшли на референдум і проголосували за незалежність і приєднання до Російської Федерації. Якщо це анексія, то що ж тоді демократія?»
Так званий референдум про відокремлення Криму і Севастополя від України і приєднання їх до Росії був проведений всупереч законам України. Конституція України взагалі не передбачає можливості регіональних референдумів і передбачає лише загальнонаціональні. Власне, і Конституція Росії також не дозволяє проведення подібних референдумів. Референдум проводився без українських і міжнародних спостерігачів в умовах окупації півострова військовими у формі без розпізнавальних знаків; пізніше Володимир Путін визнав, що це був російський спецназ. Саме рішення про референдум було прийнято тоді, коли так звані «ввічливі люди» – російські спецназівці – захопили будівлю Верховної Ради Криму.
Росія, пов’язана з Україною «Великим договором» про дружбу і співробітництво, зобов’язана визнавати територіальну цілісність сусідньої країни і, отже, не повинна була реагувати на результати незаконного з точки зору України референдуму, але тим не менш відразу ж ухвалила конституційний закон про входження Криму і Севастополя до складу РФ. Висловлюючись мовою Путіна, якщо це демократія, то що ж тоді анексія?
Власне і російська Конституція можливості подібних референдумів не передбачає. Більше того, в Росії заклики до регіональних референдумів про вихід зі складу РФ вважаються кримінальним злочином (стаття 280.1 КК, «Публічні заклики до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності Російської Федерації») і караються позбавленням волі на строк до п’яти років. Сама дискусія про те, що та чи інша територія могла б бути незалежною чи належати іншій державі, в Росії теж злочин. Так, наприклад, Заволзький районний суд Твері визнав місцевого жителя Андрія Бубеєва винним у «публічних закликах до здійснення діяльності, спрямованої на порушення територіальної цілісності РФ» (ст. 280.1) за репост статті, у якій стверджувалося, що Крим – це Україна.
Та й взагалі ставлення до проведення референдумів в Росії вельми специфічне. Так, минулого року Тверський суд Москви виніс вирок за статтею про екстремізм членам ініціативної групи, яка пропонувала проведення референдуму «За відповідальну владу». По чотири роки колонії отримали інженер Валерій Парфенов і підполковник ВПС Кирило Барабаш, а журналіст РБК Олександр Соколов був засуджений на три з половиною роки колонії.
- Про віртуальний ракетний удар по Флориді
К.Воллес: «У березні ви презентували нове покоління російських ракет, те, що ви назвали непереможною ракетою, яка може обійти всю нашу протиракетну оборону, і навіть показали відеоматеріал, який демонстрував, як ця суперракета летить над США і опускається у Флориді. Там, де у пана Трампа будинок. Чи є це ескалацією гонки озброєнь і чи було зроблено умисно з провокаційною метою?»
В.Путін: «Стосовно відеоматеріалів – вони не говорять про те, що ця ракета спрямована на територію США. Треба уважніше дивитися за нашими відеоматеріалами. Це перше. Друге: всі наші нові ударні системи спрямовані … »
К.Воллес: «Там було написано «Флорида».
В.Путін: «Ні, там не було написано «Флорида». Це не правда. Подивіться ще раз і уважніше. Там не було написано «Флорида». Там було зрозуміло, що летить на іншу сторону кульки».
К.Воллес: «Це можна було побачити на карті».
В.Путін: «Ні, не можна було бачити на карті. Уважно подивіться, уважно дивіться, а не лякайте своє населення погрозами, яких не існує. Так-так, подивіться уважно. Хочете, я вам подарую цей ролик?»
Нам невідомо, який саме ролик Путін запропонував подарувати американському журналісту, але у тому відеофрагменті, що був показаний під час виступу Путіна з посланням Федеральним зборам у березні 2018 року, обриси Флориди легко впізнати (зверніть увагу на контури затоки Тампа-Бей і озера Окічобі).
- Про політичні вбивства у США
К.Воллес: «Хочу запитати вас не з міжнародної точки зору, а з внутрішньої, російської точки зору, чому стільки людей, які виступають проти Володимира Путіна, раптом були вбиті? Сергій Скрипаль, колишній офіцер розвідки і подвійний агент був жертвою атаки нервово-паралітичного газу, поряд з Кремлем також загинув опонент, Анна Політковська була вбита. Чому стільки людей, які є політичними опонентами Володимира Путіна, зазнавали таких нападів?»
В.Путін: «По-перше, у нас у всіх багато політичних супротивників. І у президента Трампа багато політичних супротивників. Візьміть будь-яку людину, котра займається державною …»
К.Воллес: «Але вони живі».
В.Путін: «Не завжди. У вас президентів не вбивали, чи що? Ви призабули про це? Кеннеді де вбили, у США або в Росії? А з Кінгом що трапилося? Що взагалі відбувається під час зіткнень між поліцією і членами громадянського суспільства, скажімо, етнічних негритянських організацій? Це у нас, чи що, відбувається або у вас? Це у вас відбувається. У вас багато своїх проблем».
Не дуже зрозуміло який стосунок має вбивство Кеннеді і Кінга в 60-х роках минулого сторіччя до вбивств російських журналістів і опозиціонерів. І справа не лише в тому, що Путін апелює до подій більш ніж півстолітньої давності, і навіть не тільки в тому, що жоден з убитих Кеннеді не був на момент вбивства опозиціонером, але і в тому, що обох Кеннеді, як і Мартіна Лютера Кінга, вбили не представники влади, в той час як в Росії у більшості випадків замовних політичних убивств підозрюють саме федеральну або регіональну владу.
- Про зовнішньоторговельний оборот
В. Путін: «Наразі на нашому ринку європейці продають товарів у рік на 100 мільярдів доларів плюс ще на 50 мільярдів продають послуг. Китай продає на нашому ринку товарів приблизно на 57 мільярдів доларів. А США знаєте на скільки? На 12. А послуг – на 5. Це результат вашої політики, в тому числі санкцій».
Путін, звичайно, не економіст, але навряд чи йому невідомо, що Євросоюз теж увів санкції проти Росії і попри це залишається її найбільшим торговим партнером. У тому, що обсяг торгівлі між США і Росією порівняно невеликий, винна не стільки політика, скільки географія.
В економіці існує так зване «гравітаційне рівняння» для торгівлі між двома країнами: обсяг торгівлі перебуває у прямій залежності від розмірів економік двох країн і у зворотній залежності від відстані між ними. Про це, наприклад, нещодавно нагадав нобелівський лауреат з економіки Пол Кругман у своїй колонці про економічні аспекти Brexit. Там він порівнює британський експорт у європейські країни, США, Канаду та Японію: з усіма цими країнами у Британії до останнього моменту були прекрасні відносини, але обсяг експорту до США і Канади є набагато меншим, ніж у Європу, а в Японію – ще меншим, і пояснюється це тільки відстанню.
До того ж американські товари і послуги в середньому є набагато дорожчими, ніж китайські. Добробут росіян натомість в останні роки знизився (середні зарплати опустилися нижче навіть китайських), а разом з ним – і відносний попит на дорогі американські товари.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
