Автор — Галина Шиманські-Ґаєр
Росія активно використовує наратив про розділену Україну як інструмент для обґрунтування своїх претензій щодо втрати української державності, просуваючи ідею, що країна нібито потребує російського впливу для об’єднання. Цю тезу часто використовують для виправдання російської агресії проти України. Проте розкол українського суспільства за різними ознаками є лише міфом, за допомогою якого РФ прагне остаточно знищити український суверенітет. Цей міф інколи дає гіркі плоди, як це сталося з частиною українців у 2014 році. Саме тому РФ і далі робить ставку на цей наратив. Чому він не має жодного зв’язку з реальністю та як йому протистояти на четвертому році повномасштабного вторгнення — у матеріалі.
Згідно з російською пропагандою, одним із доказів того, що Україна є failed state або неповносправною державою, є її розділення на захід і схід, північ і південь, російськомовних та україномовних. Російські наративи постійно підкреслюють ці розбіжності, а особливої актуальності вони набули на початку 2014 року, ставши однією з основних рушійних сил сепаратистських рухів на Донбасі та в Криму. Тоді РФ активно експлуатувала міф про «нас і них», «своїх та чужих», «народ Донбасу і бандерівців».
Ілюстрації таких наративів можна побачити на StopFake уже у 2014-му в матеріалах «Фейк: Во Львове бандеровцы напали на ветеранов и жгли георгиевские ленточки», «Фотофейк: зверства потомков бандеровцев», «Фейк: Во Львове запретили русский язык». Такі історії не були новими, оскільки їхнє коріння сягає ще радянських часів. Ба більше, у дитинстві авторці цього матеріалу, яка народилась і виросла на Донеччині, говорили, що сусідка родом з Вінничини є «бандерівкою», а вони «вбивали вчителів з Донеччини, які поїхали на західну Україну». Хоча самі носії цих ідей усе життя розмовляли українською, походили з давніх козацьких родів і мали виражену українську ідентичність, радянська пропаганда нерідко виявлялася сильнішою.
На думку російської імперської риторики, це розділення українців є однією з головних причин, чому Україна не може бути унітарною та незалежною державою. Однак така логіка неспроможна не лише щодо України, а й щодо багатьох європейських країн та самої Росії.
Історична реальність
Передусім варто враховувати історичну реальність. Україна, як і багато європейських країн, має глибоке коріння як окрема держава — від Київської Русі до різних періодів незалежності та боротьби за неї.
Протягом століть територія сучасної України перебувала у складі різних держав, однак це не є підставою вважати країну нежиттєздатною. Достатньо поглянути на карту Європи початку ХХ століття, щоб побачити, наскільки відмінними були кордони тодішніх і сучасних держав. Однак це не заважає більшості країн розвиватися як єдині державні утворення без масштабних сепаратистських рухів. Наприклад, Франція та Німеччина — дві великі європейські країни з регіональними відмінностями та історичними конфліктами. Німеччина навіть була фізично розділена стіною майже 30 років, проте сьогодні обидві держави залишаються унітарними з сильною національною ідентичністю. Регіональні відмінності не стають на заваді їхньому єднанню та розвитку.
Скрін_Карта Європи у 1900 році_euratlas.net
То чому Україна стала винятком? Відповідь доволі проста і банальна: російська пропагандистська машина. Без її впливу українці і гадки б не мали, ні які вони насправді різні, ні хто такі «бандерівці», ні чому «народ Донбасу» має раптом відокремлюватися від держави, у якій він більше 20 років до цього мирно жив і економічно розвивався. Ця логіка працює і навпаки: якби РФ мала загарбницькі імперські цілі щодо Франції чи Німеччини, і французи, і німці дізналися б багато нового про свої «народи» Пруссії й Баварії, Нормандії і Провансу, свої різні діалекти, й чому вони точно не можуть мирно співіснувати в одній державі.
Що стосується Донбасу як регіону, з якого в тому числі почалася сучасна російська окупація України, то ця територія була у складі всіх форм української державності, пише Детектор медіа. У матеріалі також зазначається, що на Донбасі розташовувалися паланки Запорізької Січі, ці землі входили до Української Народної Республіки, а після радянської окупації — до Української Радянської Соціалістичної Республіки. Ба більше, Донбас був частиною Запорізької Січі на сто років раніше, ніж США придбали штат Луїзіана у Франції. Лише системне та масове зросійщення населення в радянські часи, а також втручання Росії у політичне життя незалежної України створили передумови для сепаратистських настроїв у регіоні після Євромайдану. Таким чином, ідея розділення та відокремлення від решти України завжди нав’язувалася ззовні — і цей процес триває досі.
Реакція на російську агресію
Ключовою датою в історії та розумінні української єдності стало 24 лютого 2022 року, коли Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Саме тоді, несподівано в першу чергу для Росії, а також для інших країн і подекуди навіть для самих себе (бо міф про разючі відмінності все ще доволі сильний), українці змогли дати перший, багато в чому вирішальний, бій російській армії. Російський бліцкриг провалився саме завдяки масовому і всеосяжному опору українського суспільства у Харкові, Сумах, Чернігові, Києві, Мелітополі, Херсоні, на Донбасі та Луганщині. Саме початок повномасштабного вторгнення показав, якими об’єднаними є українці перед обличчям екзистенційної загрози.
Також відомим фактом є те, що українські військові з усіх регіонів країни, включаючи західні, центральні та східні області, беруть участь у захисті України проти російської агресії. Так, наприклад, у січні 2025 року стало відомо про загибель 60 військових з Харківської області, що свідчить про значну участь регіону у військових діях. Військовослужбовці із Донецької та Луганської областей також складають велику частину ЗСУ, незважаючи на всі спроби російської пропаганди представити війну в Україні як громадянський конфлікт або такий, в якому беруть участь тільки військовослужбовці із західних областей. Крім того, за результатами соціологічних досліджень, проведених у 2022-2023 роках, понад 85% українців вважають єдність головним чинником перемоги у війні.
Соціальна та політична єдність
Незважаючи на всі намагання РФ переконати українців у їхній катастрофічній відмінності, громадяни України в останні роки демонструють соціальну та політичну єдність. Результати соціологічних досліджень та опитувань свідчать про відсутність глибокого поділу країни та підтримку єдності серед населення. Так, за даними нещодавнього опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, більшість українців вважають, що ключову роль у відновленні країни відіграватимуть уряд України та іноземні держави-союзники. Крім того, зростає усвідомлення особистої відповідальності громадян у процесах відновлення країни.
Крім того, опитування українських біженців, проведене Лабораторією законодавчих ініціатив у 2023 році, показало, що більшість респондентів вірять у перемогу України та повернення всіх тимчасово окупованих територій. Це свідчить про загальну підтримку ідеї єдиної України серед населення, включаючи тих, хто тимчасово покинув країну через війну. Також опитування, проведене Програмою «Долучайся!», показало, що українці, незалежно від регіону проживання чи статусу переміщених осіб, демонструють високий рівень обізнаності та залученості до громадських процесів. Останні опитування та дослідження громадської думки говорять про те, що попри регіональні відмінності, намагання російської пропаганди, воєнні дії, Україна залишається країною з сильним відчуттям національної ідентичності та єдності у питаннях національної безпеки та захисту територіальної цілісності.
Таким чином, як показує досвід StopFake, міф про розділену Україну є одним з основних інструментів російської політичної пропаганди, який частково проявив свою ефективність ще у 2014 році. Саме тому РФ продовжує на нього робити ставку зараз, коли її ресурси для знищення української державності суто військовим шляхом є недостатніми. Цей міф — легка і доступна «пігулка», якою Росія намагається послабити українців, хоча він не має під собою реальних підстав.
Повсякчас, коли ми чуємо розповіді про те, чому українці насправді дуже різні, а Україна не може існувати в своїх загальновизнаних кордонах, варто пам’ятати, що жодна країна Європи, окрім хіба що країн-карликів, не є гомогенною. Однак ці розбіжності в історії, діалектах, політичних преференціях і традиціях не заважають цим державам успішно розвиватися й не мати сепаратистських настроїв. Єдине, що може цьому завадити — це спільний кордон з Росією і її імперські апетити.
