Джерело: Кирило Мефодієв, для InformNapalm
Примітка редакції InformNapalm: публікуємо блогерську замітку Кирила Мефодієва, яка з червня 2018 загубилася в чернетках нашого сайту. У ній розібрано темники, за якими російські пропагандисти ще в 2013 році планували низку сюжетів про хімічні лабораторії. У 2018 році співробітники російської розвідки «Бошіров» і «Петров» знову вивели тему хімічної зброї в тренд, і російським пропагандистам довелося піднімати на «шпилі Солсбері» нові теорії змови. Але все нове – це добре забуте старе.
Після спроби отруїти у Британії колишнього російського розвідника Скрипаля російські ЗМІ почали продукувати серію репортажів про можливе походження хімічної зброї в цій історії. Як це зазвичай буває в росіян, у виробництві «Новачка» були винні всі, тільки не Росія. Спливали версії з Чехією, Україною, Узбекистаном і США. Ну, і ніхто не забував про «підлість британських спецслужб», які, як завжди, хотіли підставити Росію. Стежити за такими репортажами російських ЗМІ – досить цікава справа, особливо якщо знати, як ці репортажі знімають.
Активісти UCA передали в розпорядження волонтерів InformNapalm дані з поштової скриньки російського журналіста Олександра Рогаткіна, який працює для телеканалу «Росія 24» і знімає репортажі для програми Дмитра Кисельова «Вести недели». У нього також є авторська програма «Спеціальний кореспондент». У 2014 році з-під його пера вийшли відразу кілька пафосних фільмів про війну на Донбасі проти України. Рогаткін – один із колективних авторів «розіп’ятого хлопчика». У 2014 році він кілька місяців провів зі своєю знімальною групою на Донбасі й зняв фільм «Донбасс в огне». За це, по гарячих слідах, у грудні 2014 року він став лауреатом премії «Людина року», а саме нагородження було удостоєне майже 10-хвилинного репортажу Кисельова в його програмі «Вести».
Рогаткін із перших днів Майдану був там, знімав у Криму, потім вів прямі репортажі з Луганська та Донецька. Втім, темою України Рогаткін зацікавився ще раніше.
Влітку-восени 2013 року Рогаткін і компанія знімали репортаж для «Вести недели» про хімічні лабораторії в Грузії та Україні.
Саме в той час на російських каналах пройшли репортажі про знищення хімічної зброї з Сирії на російських заводах.
Именно в то время по российским каналам прошли репортажи про уничтожение химического оружия из Сирии на российских заводах.
Але щоб якось пояснити появу в Сирії отруйних речовин, вирішили згадати про американський слід. Так було заплановано репортаж про будівництво біологічних лабораторій по периметру кордонів із Росією.
Весь цикл репортажів мав бути побудований навколо Програми спільного зменшення загрози, яку також називали програмою Нанна-Лугара. Програма була прийнята ще в 1991 році й мала займатися знищенням хімічної, ядерної та біологічної зброї в Росії та країнах СНД. На програму, яка діяла до 2012 року, було виділено майже 9 млрд доларів.
Напевно, саме в рамках цієї програми мали були бути знищені залишки отрути «Новачок», яка роки потому все ж почала труїти у Британії колишніх співробітників російської розвідки. Збіг? Не думаю…
Зокрема, в рамках цієї програми у Грузії й Україні було створено лабораторії з дослідження вірусів. Російським журналістам доручили зняти репортаж про «підлих американців», які під носом у Росії розробляють біологічну зброю.
2 серпня 2013 року користувач «Никифорова Екатерина <[email protected]>» прислала Олександру Рогаткіну й Ігорю Шестакову (менеджер ВГТРК, «Россия-1» і «Россия-2») ідеї щодо сюжету для програми «Вести недели»:
Спершу ідеологічний вступ: «Наступним кроком Лугара була нібито допомога цим країнам. З усіма вів переговори особисто, лабораторії пропонував модернізувати, будувати нові, фінансувати. Небагаті країни СНД з радістю приймали пропозицію. Але вони ж були учасниками цього законопроекту, а там чітко сказано: Ні – зброї біологічній. Він їм пропонував віддати США унікальні, зібрані нашими радянськими вченими колекції штамів, вірусів чуми, сибірської виразки, холери тощо. Країни СНД з радістю це робили, не розуміючи, що за безцінь віддають разом з ними патенти на наукові винаходи, інтелектуальне право. З цього моменту й починалося вливання бабла в розвиток лабораторій. У підсумку ж обладнання стояло американське, вчені на чолі – американські. Ось вам і переорієнтація на американські стандарти.
Азербайджан, Грузія, Казахстан, Україна – це точно країни, які, широко посміхаючись, віддавали цінні екземпляри вірусів.
Часто поряд із Лугаром фігурує Інститут медичних досліджень інфекційних хвороб армії США (USAMRIID Форт Детрік. Писали, що цей інститут займається вивченням використання мікроорганізмів як біологічної зброї».
Згадки про зйомки цього репортажу групою Рогаткіна можна знайти в грузинській пресі. Та все ж одна справа – відзняти матеріал, а зовсім інша – його озвучити.
Підбір правильних експертів для програми – це основа сюжету:
«Щодо експертів:
- Євстигнєєв Валентин, він написав статтю про те, що Америка «окільцювала» Росію лабораторіями;
- Лев Федоров, директор інституту вірусології РАМН;
- Баранов Олександр, почесний президент Російської громадської організації генетичної безпеки, співробітник інституту Кольцова;
- Михайло Супотніцький, мікробіолог, фахівець із біобезпеки. Хочу, щоб він говорив якраз про те, що Америка привласнила ресурси за безцінь, а слідом за ними інтелектуальне право і патенти на наук. винахід. Про те, що Америка і рибку з’їла, і …… сіла».
Однак з експертами іноді бувають проблеми, тому підбирати їх допомагає ФСБ:
«(Ігоре, ти не уявляєш, яка кількість експертів відмовилась давати інтерв’ю. ГМО, на їхню думку, – біологічна зброя і бомба сповільненої дії. Серед відомих відмовилися: академіки Пальцев, Яблоков, Лев Федоров. А також Примаков Максим та інші.)
Тому з понеділка нам будуть підбирати потрібних нам експертів ФСБ (треба взяти контакти у Рогаткіна, може, запишіть, поки нас немає, кого-небудь).»
8 серпня 2013 року Рогаткін пересилає зі свого корпоративного е-мейла «Рогаткин Александр <[email protected]>» на свою особисту пошту «[email protected]» загальні питання щодо «американських» лабораторій. Через кілька днів він пересилає питання далі на е-мейл «[email protected]».
Загальний текст питань для репортажу:
«Ричард Лугар
- У березні скінчився термін договору з Росією за програмою Нанна Лугара. Підбийте підсумки.
- Про підписання нової угоди. Що в ній змінилося і які плани на майбутнє щодо скорочення зброї масового ураження.
- Російське МЗС стурбоване будівництвом біологічних лабораторій біля кордонів нашої країни. Будівництво велося на гроші США. Навіщо це потрібно Америці?
- Америка фінансує будівництво лабораторії в Узбекистані, Україні, Азербайджані, Вірменії, Грузії. Чому?
- Є інформація, що фінансує проекти зі створення біолабораторій Пентагон. Прокоментуйте, чи це дійсно так?
Міжнародний ветеринарно-епідеміологічний офіс
- Є інформація, що у вас наявні докази створення біозброї на території Грузії. Прокоментуйте
- Навіщо Америці потрібно фінансувати лабораторії в країнах СНД.
- Чому ви занепокоєні цією проблемою. З якими проблемами може стикнутися Росія? І чим це загрожує світовій спільноті.
USAMRIID
Російське МЗС занепокоєне будівництвом біолабораторій біля кордонів країни. Ваш інститут звинувачують у тому, що ви створюєте на території Грузії біологічну зброю. Чи так це?
Ваші співробітники працюють у лабораторії Грузії?»
Таке враження, що намічається репортаж не про Грузію або хімічну зброю, а про Америку.
10 серпня 2013 року журналіст Катерина Нікіфорова переказує Рогаткіну інтерв’ю з Джеффрі Сільверманом, який розповідає про лабораторію в Грузії. Але за підсумками з’ясувалося, що американці нічого особливого не затівають:
«Як на мене, в нас немає доказів саме створення біологічної зброї! Не намагаються американці зброю в цих лабораторіях створювати – у себе створять. Той же Джеффрі розповідав, що в грузинській лабораторії її створити не можуть апріорі – все покрали, побудовано з жахливими порушеннями, як і в інших країнах, описано колосальні порушення при будівництві. АМЕРИКА ВИПРОБОВУЄ НАШІ Ж патогени, РАДЯНСЬКІ на різних генотипах, як на свинях, ЩЕ Й МІЛЬЯРДИ заробляє на вакцинах (Індонезія, наприклад, відмовляється від американських вакцин – там найбільше людей померли від пташиного грипу.»
Але російські журналісти не засмучуються і вирішують робити зйомку в Одесі. Завдання ставиться прямо і в лоб:
«– знайти людей – вчених, професорів, небайдужих, хто виступав проти перенесення цієї колекції. Нехай розкажуть, чим це все могло скінчитися і для чого це взагалі зробили;
– вчених, які виступали спочатку проти підписання Україною цієї угоди. Професор А. Хайтанович;
– сх головного санітарного лікаря або людей з уряду;
– сх одного з директорів цих лабораторій – нехай хто-небудь розповість, з якими порушеннями споруджували будівлі;
– сх посольство США в Україні.
Можливо, був мітинг проти будівництва нової лабораторії. Потрібні активісти, які будуть говорити про те, що це проблема. Обов’язково потрібна опозиція, вчені, які-небудь відомі люди, хто проти цього. В уряді, може, в той час хтось виступав.
Можливо, були спалахи епідемій (нам в Грузії, наприклад, про такі випадки розповідали).
– можливо, в одній з лабораторій проводять спільні навчання американців і українців, наприклад, туди напроситися).
Додаю посилання на статті, в яких дуже все докладно описано – навіщо все це потрібно Америці, чим це може загрожувати і навіщо взагалі Україна в усе це вплуталася, не будучи країною, в якій коли-небудь намагалися створити біологічну зброю.»
2 жовтня 2013 року Интерфакс розміщує у себе заяву головного санітарного лікаря Росії Онищенка:
«Режим допуску грузинської продукції на російський ринок ми продовжуємо пов’язувати з діяльністю на території Грузії військових структур США. Вони не підконтрольні грузинській стороні й займаються діяльністю, яка заборонена конвенціями в галузі біології… По суті, колоніальне становище Грузії в зв’язку з непідконтрольною роботою в цій країні військових структур США не може нас не хвилювати. І це головна перешкода для подальших кроків, спрямованих на допуск грузинської продукції».
Нікіфорова продовжує роботу над репортажем і 16 жовтня пересилає Рогаткіну матеріали щодо Грузії, серед яких виявилася схема лабораторії. Нікіфорова точно журналістка чи в неї є закордонний паспорт і вона належить до тих туристів, які їдуть у Солсбері спеціально, щоб подивитися на 123-метровий шпиль?
Однак Рогаткіну й компанії не пощастило. Якраз у жовтні 2013 року в Грузії пройшли президентські вибори, після яких Саакашвілі залишив Грузію. На російських каналах вийшли низки репортажів про перезавантаження влади і початок нового витка дружби з Росією. У грузинських продуктах Онищенко став знаходити дедалі менше елементів життєдіяльності американського імперіалізму. Тому репортаж-викриття про біологічні лабораторії в Грузії не вписувався в реалії політичного телевізора. А вже невдовзі в Києві розпочався Майдан, і Рогаткін надовго поїхав в Україну висвітлювати «розіпнутих хлопчиків».
До теми біологічних лабораторій у Грузії російські ЗМІ повернулися тільки в 2016 році, коли знову згадали про сенатора Лугара та американські лабораторії. Про хімічну та біологічну зброю в Грузії знову випустили цілий ряд репортажів ([1], [2], [3], [4]), але на той час події в Україні й Сирії вже витіснили тему з лабораторіями на другий план. До американського сліду повернулися тільки при спробах пояснити, звідки у Великій Британії з’явився «Новачок».
Джерело: Кирило Мефодієв, для InformNapalm
