Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Начальник аналітичного управління російського банку БКФ Максим Осадчий заявив російському інформагентству «РІА Новости», що найбільший темп зростання простроченої заборгованості за кредитами, наданими фізичним особам-резидентам у рублях, зафіксований на 1 жовтня в анексованому Севастополі (+53,7% рік до року) та Криму. На третьому місці, за його словами, опинився російський Чукотський автономний округ (+32,2%).
Як бачимо, кримчани не від доброго життя набрали кредитів. І поготів, не від доброго життя не можуть вчасно їх погасити.
КРИМЧАНИ НЕ ВІД доброго ЖИТТЯ НАБРАЛИ КРЕДИТІВ. І поготів, НЕ ВІД ДОБРОГО ЖИТТЯ НЕ МОЖУТЬ ВЧАСНО ЇХ ПОГАСИТИ
Загалом у регіонах Росії темп зростання прострочення виплат за кредитами становив 13%. Зниження зафіксовано лише у двох регіонах: у Бурятії (-5,5%) та Новгородській області (-1,6%), зазначив начальник аналітичного управління російського банку БКФ Максим Осадчий. Зниження роздрібного кредиту в рублях не було зареєстровано в жодному регіоні, додав він.
Як повідомляв севастопольський сайт ForPost, жителі Росії взяли у борг 612 млрд рублів готівкою. Чому ж росіяни кинулися у такій кількості позичати гроші у держави? Хіба вона мало «кидала» їх у минулому? І чому ж саме севастопольці та кримчани виявилися найбільш недисциплінованими позичальниками?
Відповісти на це питання взялися журналісти міської служби новин ForPost. Вони провели опитування севастопольців, яке показало, що люди все більше скаржаться на брак грошей. Разом зі зростанням обсягу та числа боргів фізосіб, зростає і число севастопольців-неплатників за своїми зобов’язаннями.
«Містяни стали більше брати кредити – і зростають ризики появи дедалі більшої кількості боржників-банкрутів», – пишуть журналісти.
Поряд зі зростанням обсягу та числа боргів фізосіб, зростає і число севастопольців-неплатників за своїми зобов’язаннями. Проте банкіри у студії ForPost взялися заспокоювати громадськість: мовляв, нічого екстраординарного не відбувається, люди беруть більше кредитів – отже, «стали краще жити». А те, що зростає кількість неплатників, – це окремі випадки.
Проте картина не така втішна. Слід зауважити, що пристрасть до рубля і незаслужена пропаганда російських грошей почалися в Криму ще в дев’яності роки, коли Юрій Мєшков і Леонід Грач заманювали кримчан в Росію потенційним переходом в «рубльову зону», хоча жодних реальних переваг це не обіцяло.
Серед кримчан досі ходять анекдоти про Дмитра Медведєва, який заявив: «Грошей немає, але ви тут тримаєтеся»
У 2014 році після анексії Росією Криму влада знехтувала необхідністю тривалого перехідного періоду і поспішила перевести Крим на рублі та усунути конкуренцію сильнішої гривні. Водночас кількість товарів після припинення постачання з материкової України різко скоротилася. У Крим було вкинуто непропорційну кількість незабезпеченої товарами рубльової маси, що викликало різке зростання цін та посилену інфляцію рубля. Для його стабілізації Росія тимчасово скоротила постачання грошей до Криму. Серед кримчан досі ходять анекдоти про Дмитра Медведєва, який заявив: «Грошей немає, але ви тут тримаєтеся».
Відтоді ситуація змінилася: Росія наповнює кримський та севастопольський бюджети субсидіями й дотаціями, фінансуванням програм ФЦП більше, ніж наполовину, але кримчанам у вигляді заробітків перепадають крихти.
ЧАСТИНА КРИМСЬКИХ ЗМІ СПЕЦІАЛІЗУЄТЬСЯ НА опусах ПРО ТЕ, ЯК «ПОГАНО ЖИЛОСЯ» КРИМЧАНАМ В УКРАЇНСЬКОМУ КРИМУ, І ЯК РАПТОМ «ПРИЙШЛО ЩАСТЯ» ЗА РОСІЇ
На жаль, і зараз частина кримських ЗМІ спеціалізується на витворах про те, як «погано жилося» кримчанам в українському Криму, і як раптом «прийшло щастя» за Росії. Доходить до кумедного, коли під задані висновки підганяються факти й цифри, коли газети та сайти маніпулюють статистичними даними. Наприклад, сайт інформаційної служби ForPost під заголовком «Двоголовий орел vs тризуб: як змінився Севастополь з 2013 року» намагався показати, як «вихід з України та приєднання до Росії позначилися на житті Севастополя з погляду офіційної статистики».
Але вийшло навпаки. Шляхом сумнівного способу переведення гривні (по 8 грн. за долар у 2013 році) та рубля (75 рублів за долар у 2014-15 роках) у долари журналісти намагаються порівняти зарплату у 2013 та у 2021 роках. За таких підрахунків у них вийшло, що «наприкінці 2013 року середня зарплата в Севастополі склала майже 407 доларів (3,3 тис. гривень). Наприкінці 2020 – $446 (33,4 тис. рублів), у липні 2021 року – $507 (близько 38 тис. рублів)».
Жителі Криму, які отримують пенсії по 5-6 тисяч рублів та зарплату в 15-20 тисяч, сміються з цих 38 тисяч. Тому що ця «середня зарплатня» для кримчан недосяжна, вона отримана за рахунок того, що чиновники, силовики, представники влади отримують зарплати 200 й більше тисяч, і якщо вирахувати «середню температуру по палаті», то виходить чиста брехня.
Наприклад, в обговоренні теми читачка сайту ForPost Аріна Вікторова зауважує: «Фількіна грамота ця статистика. Якщо навіть приблизно прикинути, то вона фіксує зарплату бюджетників, а реальні доходи малого бізнесу, що якимось дивом тримається на плаву, і гігантські «откаты», «закаты» и «восходы» великого бізнесу, не кажучи вже про доходи найбагатших, статистика не побачить ніколи. А серед бюджетників уже на Форпості неодноразово писали – зарплата чиновника у 250 000 плюсується із зарплатою вчителя 20 000 (в середньому) і вуаля – отримуємо середню під двісті тисяч. А така «маленька» середня зараз у статистиці вийшла тому, що тих, хто має дохід розміром 10-15 тисяч, дуже багато, ну а ті, хто під двісті і більше, поки що до нас не всі з’їхалися».
ДО АНЕКСІЇ ЦІНИ В КРИМУ БУЛИ В 2-4 РАЗИ НИЖЧІ, А ПІСЛЯ 2014 РОКУ ВОНИ почали іЗ ЗАПАМОРОЧЛИВОЮ ШВИДКІСТЮ ЗРОСТАТИ.
Свої підрахунки аналітики хочуть подати як доказ того, що після російської анексії Криму кримчани стали багатшими. Але маніпулятори забули, що гроші самі по собі нічого не варті. Про гроші можна говорити лише у зіставленні їх із цінами. Але у тому-то й справа, що до анексії ціни в Криму були в 2-4 рази нижчі, а після 2014 року вони стали із запаморочливою швидкістю зростати.
За ці роки ціни на півострові зросли у 2-5 разів, будматеріали взагалі подорожчали у 10 разів, а деякі товари та послуги подорожчали ще більше. Тому на суму в 3,3 тисячі гривень у 2013 році в Криму можна було придбати товарів та послуг у 2-3 рази більше, ніж за 33,4 тисячі рублів у 2021 році. Кримчани і зараз згадують дешеві та якісні українські продукти й інші товари, і відвертаються від російського сурогату, особливо на тлі чергового різкого підвищення цін восени цього року.
Цю тенденцію добре демонструє інший показник. За даними аналітиків, «оборот роздрібної торгівлі Севастополя в 2013 році сягав $1,3 млрд (10,4 млрд гривень), у 2020 році – $0,9 млрд (67,6 млрд рублів), у січні-серпні 2021 року – $0,67. млрд (50,3 млрд рублів)». Це падіння намагаються пояснити «різкою девальвацією національної валюти». Але до чого тут девальвація, адже все переведено у долари? Насправді це падіння пояснюється виключно зменшенням товарообігу через дефіцит грошей у населення, зниження купівельної спроможності. Тобто за фактом кримчани за Росії стали жити вдвічі, а то й утричі бідніше ніж за України.
Журналісти спробували підсолодити гірку пігулку безгрошів’я повідомленням про те, що в Севастополі за січень-вересень 2021 року реальні зарплати зросли на 4,9% порівняно з 2020 роком.
ЗРОСТАННЯ ЗАРПЛАТ на ЧОТИРИ ВІДСОТКИ НЕ ДОДАЛО СЕВАСТОПОЛЬЦЯМ ОПТИМІЗМУ
Як свідчать дані Ростовстату, Крим із показником 4,2% посідає друге місце зі зростання зарплат серед регіонів Південного федерального округу Росії, до якого влада включила і анексований півострів. На третьому місці у списку Росстату розташувалася Російська Республіка Адигея (зростання – 3%), Ростовська область із показником 2,7% перебуває на четвертому місці. Водночас, за даними Кримстату, середня заробітна плата на півострові станом на серпень 2021 року зовсім не складає 38 тисяч рублів: у Севастополі вона склала 35817 рублів, у Криму на 8 рублів більше – 35825 рублів.
Проте зростання зарплат на чотири відсотки севастопольцям оптимізму не додало. Свідчення тому – велика кількість коментарів на сайті ForPost. Учасник обговорення проблеми з кредитами, котрий представився як «Bip», написав: «Якщо ціни скакатимуть вгору, то зарплати ніколи за ними не встигнуть. Насамперед треба приборкати інфляцію, а потім – вчинити з корупціонерами так, як з ними чинять в Китаї». Користувач «Лаіш» зауважив: «А як можна прожити на зарплату 12 тисяч рублів на місяць? Медсестра у шпиталі? І жодних доплат. Або на пенсію 13 тисяч рублів на місяць. Дайте відповідь». Користувач із ніком HnD2 (Myr) пише: «Причина в тому, що рубль дешевший за папір, на якому він надрукований», а користувач kostoprav (Бахчисарай) зауважує: «Як це завжди вигідно – вчасно перевести стрілки. Якщо не ми, то хто? Авжеж! Є ж Америка! Не прокотило? Тоді – українське минуле. Знову не прокотило? Тоді – коронавірус». Читачі зазначають, що у низці випадків зарплати зменшилися після того, як перестали виплачувати стимулюючі виплати, і бюджетники залишилися «на голому окладі». А блогер Євген Кувадрін у гілці обговорення робить висновок: «Беруть іпотеку і кредити на автомобілі, тому що це допоможе хоч якось зберегти вклади від стрімкого падіння рубля і загальної інфляції. Мікропозики беруть, тому що немає грошей і населення зубожіло. Ось ці розмови депутата, що немає глобальної катастрофи з нестачею грошей у населення та звернення до спеціальних організацій – сміховинні. Він живе в іншому світі».
Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Микола Семена – кримський журналіст, оглядач Крым.Реалии
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків захопили будівлю Верховної Ради АРК, Ради міністрів АРК, а також сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти, та блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму та Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» щодо статусу півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ані Україна, ані Європейський союз, ані США не визнали результатів голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними й засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
