Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Російська пропагандистська машина, зокрема й у Криму, воюючи проти основ демократії і прав людини, за кілька останніх років сконцентрувалася на атаках проти Джорджа Сороса, його програм із розвитку громадянського суспільства, а також підтримуваних ним активістів, яких обізвали «соросятами».
Ці атаки є настільки масовими і неоковирними, що здається, у залучених до них осіб діє один принцип: у будь-якій складній ситуації – звалюй провину на Джорджа Сороса. Філантроп у їхньому уявленні – всюдисущий, всемогутній, і винний у будь-якій проблемі, з якою зіштовхнулася Росія. Вони називають його «ворогом Росії», хоча свого часу його фонд в Росії помітно допомагав налагоджувати національну освіту, інститути громадянського суспільства. Сьогодні там все це називається «спонсорством кольорових революцій» і оскаженіло переслідується.
Атака стає все більш масованою – на сайті «Новороссия», наприклад, пошуковик видає 43 сторінки тільки заголовків про Сороса. Схожий на нього сайт «Новорос-інфо» намагається не відставати. Його характерні статті: «Сорос намагається кинути російських дітей у вогонь революції через соціальні мережі», «Сорос не криючись роздає гроші на боротьбу з Росією» і «Фонд Сороса» видає українським журналістам 500 тисяч доларів на неправдиве висвітлення подій у Криму», де автор заявляє, що грант від фонду отримувала і редакція Крым.Реалии, що є явною неправдою. Тут у наявності ознаки маніпуляцій – у програмах з розвитку відкритого суспільства, що фінансуються відомим філантропом, немає пунктів про «кидання дітей у вогонь війни». Для російських маніпуляторів програми з розвитку демократії перетворюються на «боротьбу проти Росії», а підтримка блогерів зовсім не передбачає «хибного висвітлення подій».
Я пам’ятаю, як в дев’яності роки на семінарах для місцевих журналістів у Криму більш досвідчені колеги вчили, серед інших, і журналістів з сайту «Крымское эхо» дотримуватися стандартів журналістики. В українські часи вони ще так-сяк слідували цим стандартам, але після окупації Криму в 2014 році відкинули будь-які норми.
Тексти сповнені непрофесійних, принизливих випадів і образ. Український дипломат Юрій Мушка у них – «посол-колобок», очільник українського МЗС у них – «Дмитро Кулеба, «голова» київського МЗС», а «соросята» – це представники «п’ятої колони», іноагенти, що займаються підривом підвалин у країнах свого перебування в інтересах і на кошти зарубіжних структур».
ТЕКСТИ СПОВНЕНІ НЕПРОФЕСІЙНИХ, ПРИНИЗЛИВИХ ВИПАДІВ І ОБРАЗ
Зокрема, «Крымское эхо» веде разом з сайтом «Голос правды» спільний проект «Крим відповідає» («Крым отвечает» – рос.), і першим же матеріалом в ньому стоїть майже годинне відео про Джорджа Сороса, про якого журналістка Наталя Гаврілєва, що говорить в кадрі, як виявляється, не знає взагалі нічого. Вона плутається в датах, в людях, в подіях, говорить заїждженими стереотипами, при цьому плутає фонд «Відродження» з Irex-Pro-Media, і не гребує образами («рагулі», «галіцай»), підтасовками і маніпуляціями.
В одному місці вона згадує прочитану десь думку про те, що «Гітлер домігся підтримки народу тим, що звертався до найниціших сторін людської натури», потім, через півгодини розмірковувань, стверджує: я там вище сказала, чим Сорос грає на ницих почуттях людини. Це відкриття. Ні у кого ще голова не доходила до таких непорівнюваних порівнянь. Вона часто повторює: як же протистояти Соросівській пропаганді, не розуміючи, що ані Сорос, ані його фонд пропагандою не займаються взагалі, що «Відкрите суспільство» це зовсім про інше, але Гаврілєва про це не має жодної уяви. Інша стаття на «Крымском эхе» ґрунтується на тому, що її автор звинувачує Сороса у фінансуванні війни в Україні, що вже взагалі взято зі стелі.
Російська інформаційна машина на підконтрольній в Криму території використовує різні форми впливу на мізки кримчан. Є пряма пропаганда і агітація, є психологічне навіювання, і є псевдоісторія, коли загальновідома правда і потрібна вигадка переплітаються такою мірою, що недосвідченій людині складно розібратися. У Фейсбуці існує нечисленна група «Ветан хадімі», тобто «Слуга Вітчизни». Ось пост про долю останнього кримського хана Шагін Ґерая, за правління якого Катерина приєднала Крим до Російської імперії. Зовні нешкідлива публікація, але її мета – змінити ставлення кримських татар до цієї історичної події, зняти осуд із хана-колаборанта, надати йому ореолу героя.
Тут же – цілий цикл нарисів «Економічний розвиток Кримської АРСР», в якій перебільшується роль російської влади в розвитку Криму, приховуються факти переслідування кримських татар, спотворено подається трактування «справи Велі Ібраїмова».
Читачі не втомлюються обурюватися заангажованістю автора. Один із них зазначає: «Не мені судити цього історика, але помітно, що він копає історичні російські матеріали. Ніколи ані слова – про знищення культури, мови, шкіл, спадщини народу. Просто рашноптіміст». Практично всі засуджують автора за переписування з російських джерел. Але для нього, на жаль, це єдиний метод роботи.
ПРАКТИЧНО ВСІ ЗАСУДЖУЮТЬ АВТОРА ЗА ПЕРЕПИСУВАННЯ З РОСІЙСЬКИХ ДЖЕРЕЛ. АЛЕ ДЛЯ НЬОГО, НА ЖАЛЬ, ЦЕ ЄДИНИЙ МЕТОД РОБОТИ
Сильно обурила читачів неправдива публікація автора «Мутний фонд Сороса і його роль у спотворенні історії Криму». Чому мутний і як він спотворював історію Криму?
У автора на ці питання немає відповіді, тому публікація протрималася лише кілька днів, а потім під тиском читачів адміністратор сторінки її зняв, однак скріншоти, як і рукописи, не горять.
Автор відразу звинувачує Джорджа Сороса в … «активній співпраці з німецько-фашистськими окупантами в роки Другої світової війни». Один із читачів відразу ж заперечив: «Тобто в 9 років (Джордж Сорос народився 12 серпня 1930 року – авт.) він вже співпрацював із німцями? До чого тут Сорос, якщо ще при СРСР у школі так і говорили, що кримських татар не існує і вони прийшли з монголами». Другий читач: «Історію кримських татар спотворили ще до народження Сороса». Але адміністратор сторінки Селім Алієв стоїть на своєму: «Те, що на його гроші переписали історію – це ще півбіди. Страшний його злочин – це те, що він сіяв смуту і спонсорував революції».
Насправді ж професійним історикам вже в 80-90-х роках і пізніше, часто за допомогою фонду «Відродження», вартувало великих зусиль спростувати ті фальсифікації, зокрема і в історії Криму, які були спеціально сфабриковані російськими авторами і після 1783, і після 1944 року, щоб зганьбити кримських татар.
Автор вдається до провокації: «Профінансовані Соросом українські та деякі кримські письменники і журналісти почали активно переписувати історію України і Криму, грубо спотворюючи історичні факти і документи. Наприклад, у відомій книзі «Історія України. Хрестоматія» написано, що кримські татари з’явилися в Криму в ХІ столітті, а також автори цієї книги пишуть, що монголо-татари – це предки кримських татар. У реальності ці відомості не відповідають дійсності». Так, не відповідають, але ці версії вигадали самі російські автори задовго до народження Сороса, і «соросята» не мають до цього жодного стосунку. Примітивний метод – фальсифікації, які випустили в обіг автори 18 століття і підхопили Павло Надинський та його колеги в сталінський період, автор тепер приписує сучасним українським авторам.
Достеменно не відомо, про яку хрестоматію говорить автор, він спеціально не наводить ані видавництва, ані рік видання, ані авторів і укладачів, але можна точно сказати, що така книга не могла бути підтримана фондом Сороса. Насправді все зовсім навпаки: історики, які співпрацювали з фондом «Відродження», ці фальсифікації якраз і спростували, написавши достовірну історію Криму і кримськотатарського народу. Росія ж продовжує колишній курс. Уже після анексії півострова російська влада в Криму видала підручник з історії Криму з колишніми твердженнями про «народ-зрадник». Усі кримчани знають цю історію. Недобросовісних авторів потім змусили вирізати брехливі сторінки.
А з іншого боку, в минулому році історики Гульнара Бекірова, Андрій Іванець, Юлія Тищенко, Сергій Громенко, Бекір Аблаєв, – тобто ті, яких і можна було б назвати «соросятами», видали підручник «Історія Криму та кримськотатарського народу» («Майстер книг», 2020 рік), в якому викладена правдива історія. То хто ж пише правду, а хто скоює злочин проти історії?
Автор стверджує, що «народ повинен знати, яку шкоду нашій історії заподіяв фонд Сороса заради свого прибутку». Тобто те, що фонд допоміг історикам звільнити історію Криму від колишніх фальсифікацій – це шкода? Один із читачів зауважує: «Народ і так знає, що завдає реальних збитків як історії, так і людям з 1783 року», і «Нам Сорос твій проблем не створює ніяких на відміну від режиму Путіна, але ти постійно нам намагаєшся нав’язати те, чого хоче Рашка».
Глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров сказав мені, що Джордж Сорос після масового повернення кримськотатарського народу на Батьківщину одним із перших надав велику допомогу в облаштуванні народу. Більш того, на його думку, саме спеціальна програма допомоги зіграла вирішальну роль в організації навчання дітей кримськотатарською мовою, у формуванні в них любові до батьківщини і свого народу.
Виходить, аккаунт «Ветан хадімі», автори якого мали б бути вдячними Джорджу Соросу і його фонду за допомогу при поверненні з депортації на батьківщину, поширює неправду на користь тих, хто цей народ виганяв із рідної землі, розстрілював, депортував. Мені здається, це називається зрадою інтересів свого народу.
Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Микола Семена – кримський журналіст, оглядач Крым.Реалии
