Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
У Росії викреслюють Київ з історії Русі та водночас шукають гроші на «свої історичні регіони» в Україні. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 19 квітня.
- У Москві «знайшли» імунітет від МКС
- Коли «Росатом» повторить долю «Газпрому»
- Останні соки старих регіонів РФ для «нових»
- Смішне і страшне перепрограмування минулого
У Москві «знайшли» імунітет від МКС
Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган особисто запрошував Путіна 27 квітня на церемонію завозу ядерного палива на атомну станцію «Аккую». 19 квітня Ердоган особисто заявив, що «Путін підключиться тільки у режимі відеоконференції»
НАСПРАВДІ, це вже другий офіційно анонсований міжнародний візит президента РФ, який зривається з «неофіційних причин». На початку квітня, нагадаємо, стало відомо, що Путін швидше за все не полетить на саміт БРІКС до Південно-Африканської Республіки.
І якщо в ситуації з ПАР все ясно – країна визнає юрисдикцію МКС і зобов’язана заарештувати Путіна, то Туреччина Римський статут не ухвалювала. Однак у Кремлі вирішили перестрахуватися.
Цікаво, що раніше і в МЗС РФ, і пропагандисти в один голос запевняли, що «рішення МКС нікчемне і аж ніяк не вплине на роботу Путіна, оскільки цей суд не є повноцінним органом». Запевнили, навіть не реагуватимуть на ордер юридично.
Проте 18 квітня Держдума негайно ухвалила закон, згідно з яким у Росії саджатимуть на 5 років за допомогу МКС у затриманні Путіна. Тим же законом йому надано «додаткові повноваження» щодо захисту від МКС.
Крім цього, закон спрямований також на заборону перспективи створення трибуналів у справах про агресію та гібридних судів, які можуть розглядати справи про російські злочини в Україні за участі іноземних суддів з українського права.
Все це (разом з гострою реакцією МЗС РФ на плани Єревана щодо ратифікації Римського статуту) говорить про те, що Путін дуже боїться арешту і дійсно сприймає його як реальну для себе загрозу.
Коли «Росатом» повторить долю «Газпрому»
Крім відмови Путіна їхати до Туреччини на відкриття АЕС, пікантності цьому факту додає ще й та обставина, що саме «Росатом» брав активну участь у побудові станції. У липні минулого року голова «Росатому» Лихачов запевняв: «…до 100 років тут буде присутня держкорпорація «Росатом» як монопольний або мажоритарний власник атомної станції».
НАСПРАВДІ, не так сталося, як Москві гадалося. Війну останній російській священній корові у вигляді «Росатому» оголошено вже на всіх фронтах.
Справжню істерику викликало в РФ рішення НАЕК «Енергоатом» і канадської компанії Cameco – погодити комерційні умови на постачання у 2024-2035 роках природного гексафториду урану.
Російські маніпуляції на тему «паливо неякісне», а «енергобезпека українських АЕС викликатиме питання» в умовах чергової «атомної» поразки Кремля – очікувані.
Адже до війни половину потреби у ядерному паливі для України забезпечувала саме Росія. Наразі вона остаточно втратила не тільки ще один ринок, а й головне для себе – можливість використовувати черговий економічний важіль як зброю за прикладом «газової», «зернової» та інших ресурсних війн, які Росія вела або веде проти України, Європи та всього світу.
Берлін вже запропонував ЄС включити в наступний пакет санкцій проти РФ обмеження щодо її атомної галузі.
Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко, вважає, що це рішення: по-перше, важливе тому, що потрібно припинити безкарність «Росатому» щодо його дій на ЗАЕС. Те, чим держкорпорація РФ займається на українській станції, є ядерним шантажем і порушенням всіх основних стовпів ядерної безпеки, які визначені МАГАТЕ. По-друге, необхідно знизити фінансовий потік для «Росатому» з міжнародних ринків і прибрати його з ключових ланок в торгівлі послугами зі збагачення урану та з виробництва самого ядерного палива – паливних елементів, ТВЕЛів.
«Росатом» дуже сильно зав’язаний в ланцюгах паливного ядерного циклу. Він та його дочірні компанії по всьому світу (понад 360) займають приблизно 40% ринку збагачення урану. Десь понад 20% – ринку фабрикації ядерного палива. Понад 250 гігаватів електроенергії, яка виробляється в країнах Заходу, тим чи іншим чином залежать від поставок ядерних технологій, ядерного палива та збагаченого урану саме від Росії» – констатує Омельченко.
Чи можна це зробити? Вже робиться. Крім Німеччини, яка запропонувала запровадити відповідні санкції, п’ять країн «ядерного клубу» G7 (Велика Британія, США, Канада, Японія та Франція) створили ядерний альянс, мета якого – витіснити «Росатом» із глобальних ланцюжків поставок урану», – йдеться у заяві британського уряду.
Для розуміння: за видобутком урану РФ знаходиться на на 6-му місці (5%) у світі. А світовим лідером, який видобуває 37% уранової руди, є Казахстан. Разом з Узбекистаном (4%) вони контролюють 41% видобутку урану. Це й становить основу світового домінування «Росатому» – адже саме під його технологічні ланцюжки «заточені» освоєні ще за СРСР родовища.
Власне, вибору в Казахстану та Узбекистану особливо не буде – в умовах санкцій проти «Росатому» вони або радикально скорочують видобуток, або шукають нових покупців для свого урану. До речі, найбільші казахстанські уранові родовища Мойинкум, Торткудук та Інкай (12% світового видобутку) вже сьогодні розробляються спільно з французькими та канадськими компаніями. Тому, коли «Росатом» повторить долю «Газпрому» – питання лише часу.
Останні соки «старих регіонів» для «нових»
На цьому тлі зовсім по-іншому звучать слова Путіна 19 квітня на нараді з членами уряду РФ, коли він стверджував: «буквально день тому я побував і в Херсонській області, і в Луганській. Там багато питань, не буду до них повертатися…». І водночас нарізав прямих завдань щодо «їхнього вирішення».
НАСПРАВДІ, історія про те, як у квітні 2023 року лише за одну добу Путін телепортувався в декілька регіонів, що віддалені один від одного на сотні км, вже стала анекдотом.
Але це лише підкреслює (в т.ч. і для членів російського Кабміну) ту «паралельну реальність з новими регіонами», в якій зараз існує президент РФ. Адже старі регіони опинилися на межі бюджетної кризи.
19 квітня керівник Дагестану Меліков визнав «слабку та мляву роботу податкових органів». Але це хронічно депресивний Дагестан. Більш заможні регіони нині нічим не кращі. Більше третини суб’єктів РФ (33 із 85) зафіксували падіння надходжень до держбюджету РФ в останні місяці 2022 року, а п’ять – взагалі пережили повноцінний обвал доходів.
Так, нафтова Тюменська область у четвертому кварталі недорахувалася кожного другого рубля податків: збори впали на 48,9%. Доходи Красноярського краю впали на 39%, Мурманської області – на 33%, Хакасії – на 32%, вугільної Кемеровської області (яку в патріотичному угарі перейменували на «КуZбас») – на 30%.
Лідерами з падіння зборів виявилися регіони зі значним зосередженням сталеливарних компаній – Курська, Бєлгородська, Челябінська, Липецька області. Це пояснюється значним зниженням обсягу експорту металів із Росії. Також постраждала і економіка Карелії. Знижений збір податку на прибуток продемонстрували Вологодська область (25%), Чукотка (24%), Удмуртія (23%).
Основним джерелом проблем для регіональних бюджетів став податок на прибуток бізнесу: якщо у першому півріччі його збори різко зростали (+45%), то у другому розпочався спад (-30%), який прискорився до 40% у четвертому кварталі. Тобто немає бізнесу – немає податків.
У перші два місяці цього року всі без виключення російські регіони недоотримали податків, у порівнянні з аналогічним періодом 2022-го. Через невчасний розподіл податків (які до того ж погано збираються), бюджетні кошти практично втратили вже 3 тисячі «старих» російських муніципалітетів.
Тож за чий рахунок Путін вимагає почати вирішувати проблеми «своїх нових історичних регіонів»? Але це питання зі сфери економіки, а не путінських марень.
Смішне і страшне перепрограмування минулого
І наостанок про ще одне «історичне рішення» Путіна. 19 квітня у розмові з віцепрем’єром Голіковою він закликав учасників створеної минулого року (під егідою держави) організації дітей та молоді «Рух перших» «подумати» про те, щоб повернутися до назви «піонери».
З цього приводу між ними відбувся діалог, який доводить увесь той безлад, який зараз коїться в голові Путіна.
НАСПРАВДІ, організацію було створено у грудні минулого року. На з’їзді її назвали «Рух перших». За цю назву голосували кілька разів, і щоразу більшість підтримувала саме цей варіант; «піонери» на голосуванні посіли лише четверте місце. Але Путін хоче піонерів.
Те, що він порушує закон РФ «Про захист російської мови та заборону використання в ній іноземних слів у тих випадках, коли мова використовується як державна», який сам і підписав 1 березня – зрозуміло та вже навіть не смішно (слово «піонер» запозичено в з англійської).
Страшно те, що маразматичне путінське впадання у дитинство (яке почалося з повернення радянського гімну), вже набуло остаточно незворотних ознак. І це спостерігають навіть в уряді Росії.
А історичному переформатуванню мозку путінських піонерів сприятимуть і нові посібники. Так, з нової версії російського підручника «Навколишній світ» для четвертого класу прибрали згадки про Київ.
З нею ознайомилася «Медіазона», яка порівняла редакцію посібника 2023 року та 2021-го.
– У старому виданні говорилося, що «Повість временних літ» написав чернець Києво-Печерського монастиря Нестор». У новій версії Нестора названо просто «ченцем», місце його роботи і життя взагалі не уточнюється.
– Раніше «князь Володимир хрестив народ у Києві», у новій редакції – просто «у столиці».
– Змінено формулювання «Після смерті Олега у Києві став правити князь Ігор», на «Після смерті Олега Руссю став правити князь Ігор».
– У редакції 2023 року змінено дату заснування Русі. Раніше це був «882 рік, коли Олег об’єднав Новгород та Київ». Цього разу її перенесли на 20 років раніше: «З покликанням Рюрика у 862 році до Новгороду пов’язують утворення держави Русь».
З огляду на це, водночас смішне і страшне перепрограмування минулого, дійсно цікаво: скільки протримається путінське «Кремлівське князівство» у майбутньому.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
