Джерело: Голос Америки
З урядом президента Майї Санду Молдова має шанс вийти з-під впливу Росії і навіть стати частиною Євросоюзу, проте багато залежатиме від закінчення війни між Росією та Україною. Так вважає Володимир Сокор (Vladimir Socor), старший науковий співробітник Фонду Джеймстаун (Jamestown Foundation).
«Голос Америки»: Що відбувається в Молдові відколи Росія розпочала війну проти України?
Володимир Сокор: Чинний уряд є найпрозахіднішим урядом за 30 років незалежності Молдови. Але уряд змушений зважати на той факт, що серед значної частини виборців зберігаються проросійські настрої – не більшості, але значної частини. Уряд повинен брати це до уваги, і тому спочатку був дуже обережним у відносинах з Росією та робив усе можливе, щоб уникнути критики Росії.
У МОЛДОВІ ТРАДИЦІЙНО НЕМОЖЛИВО ПЕРЕМОГТИ НА ВИБОРАХ ІЗ АНТИРОСІЙСЬКОЮ ПЛАТФОРМОЮ.
Майя Санду була обрана президентом наприкінці 2020 року. У період виборів правляча партія ретельно уникала будь-якої критики на адресу Росії виключно для того, щоб отримати більшість голосів. У Молдові традиційно неможливо перемогти на виборах із антиросійською платформою. Незважаючи на це президентка Санду, якою я захоплююся, і її партія прийшли до влади, наголошуючи на проблемах, пов’язаних з Росією, наголошуючи на конфлікті в Придністров’ї, підкреслюючи свою рішучість приєднатися до Європи, не антагонізуючи Росію.
Ця стратегія ставлення до Росії зберігалася у перші місяці війни Росії проти України.
Стратегія працювала дуже добре до середини 2022 року. Але потім уряду стало неможливо дотримуватися її з трьох причин. Однією з причин є жорстокість Росії в Україні та застосування Росією військової сили в таких масштабах, що уряд Молдови більше не міг намагатися ігнорувати все це.
Він більше не міг повторювати те, що говорив раніше: «Ми маленька країна. Ми хочемо миру. Ми не хочемо брати участь у цих конфліктах. Ми гостинні та приймаємо багато українських біженців. Але ми хочемо миру».
Другою, і, на мою думку, найважливішою причиною було падіння рейтингу президентки Санду. Це сталося не з вини уряду. Уряду та президенту довелося боротися з безпрецедентним конгломератом криз: кризою, пов’язаною з пандемією COVID-19, енергетичною кризою, фінансовою кризою, інфляцією, рівень якої перевищив 30%. Саме з цих причин уряд втратив популярність.
На мою думку, виборці ірраціонально звинувачують уряд у всіх цих кризах, з якими, як на мене, уряд впорався непогано, завдяки великим субсидіям Молдові з боку Європейського Союзу.
Але населення так не вважає. І приблизно з середини 2022 року всі опитування громадської думки показували, що якби вибори відбулися завтра, то президент та правляча партія програли б, а дві основні проросійські партії – Соціалістична та Партія Ілана Шора – змогли б сформувати парламентську більшість.
Спочатку ЙШЛОСЯ ПРО ТЕ, ЩО МОЛДОВА МОЖЕ ПРИЄДНАТИСЯ ДО ЄВРОПИ і НЕ СВАРИТИСЯ З РОСІЄЮ. ТЕПЕР ЙДЕТЬСЯ ПРО ТЕ, ЩО ВСТУП ДО ЄВРОПИ ОЗНАЧАЄ РОЗРИВ ІЗ РОСІЄЮ.
Тому керівництво Молдови мало змінити стратегію і повернути собі політичну ініціативу. Тому воно ухвалило зовсім нову стратегію, що повністю відрізняється від тієї, яка привела його до влади і яка полягала в тому, щоб уникнути поляризації за геополітичними лініями в молдовському електораті, уникнути нацьковування прозахідних виборців на проросійських, румун на російськомовних виборців.
Зараз замість стратегії консенсусу використовується стратегія поляризації: «Росія – погана, Росія – варвар. Усі порядні люди мають об’єднатися проти Росії. Ми збираємось звільнитися від Росії. Вступ до Європи означає визволення від Росії».
Спочатку йшлося про те, що Молдова може приєднатися до Європи і не сваритися з Росією. Тепер йдеться про те, що вступ до Європи означає розрив із Росією.
Уряд пригнічує проросійські пропагандистські видання, веб-сайти, інші види електронних засобів масової інформації та телевізійні канали. Проросійські партії мають кілька власних телеканалів – вони заборонені або в інший спосіб заблоковані. Це не нова стратегія, але вона може спрацювати.
Г.А.: Майя Санду була ініціатором нещодавнього протесту на підтримку Європейського Союзу, у якому взяли участь близько 70 тисяч осіб. Чому вона це робить? І наскільки сильною є проросійська опозиція в країні?
МОЛДОВА, МАБУТЬ, ЄДИНА КОЛИШНЯ РАДЯНСЬКА КРАЇНА В ЄВРОПІ, ЗА ВИНЯТКОМ БІЛОРУСІ, ДЕ БАГАТО ЛЮДЕЙ ПРИХИЛЬНО СТАВЛЯТЬСЯ ДО РОСІЇ.
Сокор: Молдова – унікальна країна, ситуація в якій недооцінена за кордоном. Молдова, мабуть, єдина колишня радянська країна в Європі, за винятком Білорусі, де багато людей прихильно ставляться до Росії.
Це повний контраст з Україною та Грузією, Азербайджаном, і навіть союзником Росії – Вірменією, чиє населення не має великої поваги чи любові до Росії. І це робить Молдову досить вразливою.
У Молдові більшість населення ставиться до Росії з повагою та страхом. Це як історично укорінена повага, так і страх роздратувати Росію. Багато молдован національно індиферентні. Національна самосвідомість розвинена слабко – як румунська національна самосвідомість, так і молдовська національна самосвідомість. Немає достатньої національної гордості, щоб протистояти Росії, і будь-якому уряду доводиться враховувати це. Проросійська частина електорату становить 25–30%, але є ще більша частина виборців, які хоч і не налаштовані проросійськи, але не бажають виступати проти Росії, бояться її та бояться підтримувати уряд, який готовий сваритися з Росією. Крім того, у Молдові дуже низька підтримка НАТО – всього 25% – порівняно з Грузією та Україною, де щонайменше 70% підтримують вступ до НАТО, і навіть з Азербайджаном, де переважна частина населення виступає за альянс з країнами-членами НАТО.
МОЛДОВА НЕ МАЄ ВІЙСЬКОВИХ ТРАДИЦІЙ. МОЛДОВА НЕ МАЄ ІСТОРІЇ ВІЙН ЧИ ПОВСТАНЬ, МОЛДоВАНИ – МИРНИЙ І СПОКІЙНИЙ НАРОД.
Молдова не має військових традицій. Молдова не має історії війн чи повстань, молдовани – мирний і спокійний народ. Але самовпевнена російська меншість, яка проживає в Молдові, не тиха і не мирна, а досить агресивна і тому є масовою базою проросійських партій.
У країні є дві основні проросійські партії: Соціалістична партія на чолі з колишнім президентом Ігорем Додоном та партія «Шор» на чолі з мільярдером-втікачем Іланом Шором.
Москва розчарувалася у Соціалістичній партії та особисто Додоні, оскільки вважає, що вони показують погані результати. Тоді Москва змінила тактику і спрямувала основну підтримку на партію Ілана Шора.
Це особливо помітно останні кілька тижнів, коли Москва заохочує членів Соціалістичної партії, депутатів парламенту, місцевих мерів до переходу із Соціалістичної партії до партії «Шор». Ілан Шор також вибудовує коаліцію партій навколо своєї партії.
Г.А.: Якими є шанси Росії досягти успіху у створенні серйозної політичної сили, яка зможе ефективно протистояти європейській інтеграції та політиці Майї Санду?
РОСІЯ ХОТІЛА Б БУТИ ВАЖЛИВОЮ ЗАЦІКАВЛЕНОЮ СТОРОНОЮ В МОЛДОВІ – НЕ МОНОПОЛІСТОМ, А ВЕЛИКИМ АКЦІОНЕРОМ, ЯКИЙ ЕКСПЛУАТУЄ ПАРЛАМЕНТСЬКУ СИСТЕМУ КРАЇНИ, ЗАВДЯКИ НАЯВНОСТІ ВЕЛИКОЇ КІЛЬКОСТІ ПРОРОСІЙСЬКИХ ПАРТІЙ У МОЛДоВСЬКОМУ ПАРЛАМЕНТІ.
Сокор: Насамперед необхідно зрозуміти, якими є нинішні цілі Росії в Молдові? Її поточні цілі залежать від того, чого Москва зможе досягти в Україні. Росія не хоче захоплювати Молдову, перетворювати її на свого сателіта і навіть не хоче, щоб проросійські сили перебували на чолі країни.
Росія зацікавлена у тому, щоб Молдова залишалася у «сірій зоні» між Росією та Заходом. Інтереси Москви полягають, по-перше, у збереженні контролю над Придністров’ям, по-друге, у прагненні перешкодити Молдові співпрацювати з будь-якою країною-членом НАТО, по-третє, у зупиненні просування Молдови у напрямку Європейського Союзу і, по-четверте, у запобіганні гіпотетичному об’єднанню Молдови з Румунією.
Як ви можете бачити, цілі досить обмежені і не передбачають захоплення Молдови. Якби Росія захопила Молдову, вона б несла відповідальність за економіку республіки, чого Росія не в змозі зробити. Росію цілком задовольняло б, якби Європейський Союз продовжував субсидувати Молдову.
Росія хотіла б бути важливою зацікавленою стороною в Молдові – не монополістом, а великим акціонером, який експлуатує парламентську систему країни, завдяки наявності великої кількості проросійських партій у молдовському парламенті. Участь цих партій у коаліційному уряді дала б Москві великий пакет акцій у Молдові та блокуючі повноваження, право вето та багато іншого, щоб назавжди залишити Молдову у «сірій зоні».
Г.А.: Президент України Володимир Зеленський попереджав Майю Санду про небезпеку захоплення влади у Молдові. Що про це відомо?
ЗАХОПЛЕННЯ МОЛДОВИ НЕ ВІДПОВІДАЄ ЦІЛЯМ РОСІЇ, АЛЕ ВСЕ МОЖЕ ЗМІНИТИСЬ, ЯКЩО РОСІЙСЬКІЙ АРМІЇ ВДАСТЬСЯ ПРОРВАТИСЯ ДО ОДЕСИ.
Сокор: Очевидно, що президент Зеленський мав певну розвідувальну інформацію. Я не дуже довіряю цим заявам, бо захоплення Молдови не відповідає цілям Росії, але все може змінитись, якщо російській армії вдасться прорватися до Одеси.
Тоді Росія, ймовірно, змусить Молдову реінтегруватися з Придністров’ям на умовах, продиктованих Росією, що, у свою чергу, забезпечить сильний вплив політиків Придністров’я на ухвалення рішень Кишиневом.
І якщо російські війська прорвуться до Одеси, я думаю, що багато молдовських виборців, які поки не визначилися, зі страху чи через якісь нові можливості перестануть підтримувати чинний уряд і перейдуть на бік проросійських партій.
Г.А.: Наскільки Молдова готова протистояти Росії у разі воєнної агресії?
Сокор: Молдова не має армії, вона офіційно є нейтральною державою, але цей нейтралітет порушується щодня протягом останніх 29 років – військовою присутністю Росії на території Молдови.
Отже, нейтралітет Молдови проголошений в односторонньому порядку, не має міжнародного визнання, порушується Росією щодня, не гарантований як нейтралітет за відсутності озброєнь. Звісно, за відсутності армії Молдова не має можливості захистити себе від російського нападу.
Але Росії і не потрібно нападати на Молдову, якщо вона зможе маніпулювати внутрішньою політикою країни – або для обмежених цілей, як я вже згадував, або для захоплення Молдови у разі прориву її армії до української Одеси.
Г.А.: Наскільки популярна ідея об’єднання Молдови та Румунії?
ІДЕЯ БІЛЬШОСТІ РУМУНІВ ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО ДВІ КРАЇНИ ОБ’ЄДНАЮТЬСЯ, КОЛИ МОЛДОВА ВСТУПИТЬ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ, ТОДІ ВОНИ БУДУТЬ ФАКТИЧНО ЄДИНІ.
Сокор: Це не офіційна політика Румунії. Я не думаю, що навіть на неофіційному рівні Румунія бажає об’єднання з Молдовою з очевидних економічних причин. Румунія не може собі дозволити собі витрати на таке об’єднання. Крім того, у разі таких гіпотетичних подій Румунія втратить фінансування від Європейського Союзу.
Ідея більшості румунів полягає в тому, що дві країни об’єднаються, коли Молдова вступить до Європейського Союзу, тоді вони будуть фактично єдині. Вони стали б частиною єдиного економічного та політичного простору, і між ними не було б кордону, а всі мешканці стануть громадянами Європейського Союзу. У такий спосіб вступ Молдови до Європейського Союзу вирішив би проблему об’єднання з Румунією.
Для об’єднання країн необов’язково скасовувати державні інститути, і об’єднання відбудеться всередині Європейського Союзу, так само як Німеччина та Австрія об’єднані всередині Європейського Союзу.
У Молдові підтримка об’єднання з Румунією зростає через відчуття, що Молдова стає неспроможною і нежиттєздатною державою.
Приблизно чотири роки тому підтримка населенням ідеї об’єднання з Румунією обмежувалася 10%, зараз вона становить 30%. Після приходу до влади Майї Санду та її партії стався тимчасовий ефект відновлення впевненості у життєздатності Молдови як держави, але потім кризи, що обрушилися на Молдову у 2021 році, знову підірвали сприйняття Молдови як життєздатної держави.
Г.А.: Частина Молдови, як і Грузії, фактично окупована Росією, але в Грузії населення протестує проти спроб уряду зблизитися з Росією, а в Молдові населення, навпаки, не висловлює підтримки уряду Санду, який намагається протистояти Росії. Чому це відбувається і чи означає це, що Москва може робити в Молдові все, що завгодно?
ПРОРОСІЙСЬКІ СИЛИ МАЮТЬ ПОЛІТИЧНИЙ ТА АДМІНІСТРАТИВНИЙ КОНТРОЛЬ НАД ТРЬОМА РЕГІОНАМИ КРАЇНИ, КРІМ ПРИДНІСТРОВ’Я.
Сокор: Ні. У Молдові поліція дуже добре справляється із ситуацією та контролює (проросійські) демонстрації протесту з мінімальним застосуванням сили або навіть без застосування сили. Але проблема не лише на вулицях Кишинева. Проросійські сили мають політичний та адміністративний контроль над трьома регіонами країни, крім Придністров’я. Це російськомовне місто Бєльці – друге за величиною місто Молдови, населене переважно російськомовними українцями та росіянами. Це місто багато років залишається під контролем проросійських партій.
Потім територія Гагаузії, що зараз є найбільш серйозною проблемою для чинного уряду. Партія Ілона Шора 14 травня виграла вибори у Гагаузії. Нове керівництво Гагаузії готове піти на конфронтацію з Кишиневом і перестати йому підкорятися.
Гагаузія і раніше була проблемним регіоном для Кишинева, але зараз проблема буде надзвичайно серйозною, якщо нове керівництво намагатиметься спровокувати уряд країни, відмовляючись підкорятися рішенням центральної влади чи використовуючи конфронтаційну риторику. Уряду доведеться поводитися дуже обережно і уникати застосування сили. Ситуація там дуже складна. Раніше суто місцеві, проросійські лідери не мали значної підтримки за межами Гагаузії та Молдови в цілому. Але партія Ілана Шора – політична сила, що добре фінансується. У разі виникнення напруженості між Кишиневом і Москвою більшість жителів займе бік Росії.
Г.А.: Чому гагаузи підтримають Росію у разі напруженості між Молдовою та Росією?
Сокор: Гагаузи – русифіковане тюркське населення. Хоча вони й стверджують, що поважають гагаузькі цінності, мову та культуру, але розмовляють лише російською. Гагаузька мова – примітивний діалект турецької мови. Тож усі там розмовляють російською, пишаються цим і відчувають себе частиною «руського міра».
І третя територія Молдови, контрольована проросійськими партіями, знаходиться у самому «серці» Молдови – у румуномовному регіоні Орхей, який контролює Ілан Шор.
Колишній лідер Молдови Володимир Палахотнюк, який правив Молдовою як політичний диктатор до 2019 року, передав цей регіон своєму союзнику Ілану Шору. Шор витрачає там багато грошей на покращення інфраструктури, транспорту, шкільної освіти, індустрії розваг. І люди щасливі та підтримують Ілана Шора, чия партія прийшла до влади у цій частині Молдови.
Шор зараз каже, що збирається перетворити регіон Гагаузії на «територію мрії» і обіцяє щедрі інвестиції.
Г.А.: Чи означає це, що уряд Майї Санду перебуває в небезпеці, і що станеться у разі, якщо Санду втратить владу?
Сокор: У цьому випадку буде створено коаліційний уряд. 2024 року мають відбутися президентські вибори, 2025-го – парламентські. І якщо виникне коаліційний уряд, це, як на мене, буде негативним розвитком подій. Молдовою вже багато років правлять коаліційні уряди, результати їхньої діяльності були плачевними. Коаліційні уряди в Молдові традиційно були схильні до безпринципних міжусобиць, які не мали програмного чи ідеологічного підґрунтя, їх вели заради політичних та економічних вигод. Коаліційні уряди в Молдові зазвичай роздроблені та нестабільні, постійно змінюються, реформуються, заохочують корупцію і ведуть до розподілу державних інститутів за політичними критеріями замість професійних.
На мою думку, буде катастрофою, якщо ми перейдемо від нинішнього уряду, який є урядом однієї партії, до коаліційного.
Г.А.: Наскільки сильною є підтримка України серед населення Молдови?
Сокор: Опитування громадської думки показують, що принаймні дві третини виборців у Молдові вважають, що Росія, можливо, мала рацію, напавши на Україну, або що Україна у якийсь спосіб спровокувала Росію. Респондентами були, очевидно, переважно російськомовні, зокрема й російськомовні українці. Але є й велика симпатія до українців, молдовани дуже людяно ставляться до них і гостинно прийняли українських біженців. Однак немає шансів, що молдовани добровільно підуть воювати на боці України, як грузини, чи навіть деякі росіяни.
Г.А.: Чому?
Сокор: Почасти через прихильне ставлення до росіян, але також і тому, що молдовани не мають військової традиції, не мають традиції ведення воєн.
Так було протягом століть, починаючи з 16 століття, я сказав би, що останні військові походи Молдови датуються 1538 роком. Відтоді Молдова не мала власної армії і не брала участі в конфліктах, у ній не відбувалося збройних повстань. Ця традиція відсутня у національному характері молдован.
«Голос Америки»: Чи здатна Майя Санду ефективно протистояти впливу Росії у Молдові?
НАСЕЛЕННЯ МОЛДОВИ МАЄ ГЛИБОКО ПАТЕРНАЛІСТСЬКИЙ МЕНТАЛІТЕТ І ОЧІКУЄ ВІД ДЕРЖАВИ СОЦІАЛЬНИХ БЛАГ.
Сокор: Уряд має певні активи. Це перше керівництво Молдови, яке повністю віддане європейській інтеграції і є абсолютно чесним. Подібного керівництва на всіх рівнях Молдова не мала ніколи, починаючи з 1991 року.
Іншим чинником є підтримка Європейського Союзу, який значною мірою взяв на себе економічне забезпечення Молдови.
Я забув зауважити, що населення Молдови має глибоко патерналістський менталітет і очікує від держави соціальних благ. Критерій, за яким виборці голосуватимуть за або проти уряду чи політичної партії, залежатиме від того, чи він забезпечує соціальні блага, чи виконує він роль соціальної держави.
І хоча нинішній уряд за всіма критеріями є ліберальним, йому довелося адаптуватись до менталітету виборців. Він не зміг би цього зробити без Європейського Союзу, який фінансує бюджет Молдови. Дякувати Богу, бюджет Молдови невеликий – це маленька країна, яку Європейський Союз здатний підтримувати на плаву. Тому підтримка Європейського Союзу є другим активом.
Третій актив – це міжнародна легітимність. Це особиста легітимність, якої набула Майя Санду, що певною мірою компенсує програш її партії у опитуваннях громадської думки.
По-четверте, це хороша робота поліції, вона працює ефективно, добре та ненасильницьки. Тож це ті активи, якими володіє нинішня влада. І сподіватимемося, що до виборів 2024 та 2025 років чинна влада поверне собі популярність.
Г.А.: Що відбувається на непідконтрольній Молдові території Придністров’я після початку війни Росії проти України?
МОЛДОВІ ПОТРІБЕН ПРИНАЙМНІ ЩЕ ОДИН ВИБОРЧИЙ ЦИКЛ ЗА НИНІШНЬОЇ ВЛАДИ, ЩОБ ПОБУДУВАТИ ЖИТТЄЗДАТНУ ДЕРЖАВУ, ЩОБ МАТИ МОЖЛИВІСТЬ РЕІНТЕГРУВАТИ ПРИДНІСТРОВ’Я.
Сокор: Ситуація у Придністров’ї цього року складається на користь Молдови. Завдяки Україні Придністров’я ізольоване від Росії. Росія не може проводити ротацію військ, які там базуються, і не може вводити нові війська, тому що Україна цього не дозволяє.
Більшість російських військовослужбовців у Придністров’ї – місцеві жителі. Деякі з них – молдовани, деякі – росіяни, деякі – українці. Але вони є мешканцями Придністров’я, а з юридичного погляду – громадянами Молдови.
Багато хто з них носить молдовський паспорт в кишенях, тому що він дозволяє поїхати до Євросоюзу.
Трохи більше ста офіцерів з Росії, але вони всі застрягли в Придністров’ї, бо їх не можна ротувати. Кількість російських військових у Придністров’ї становить лише 1500 осіб. У озброєнь, які вони мають, немає наступального потенціалу.
По-друге, Придністров’я було включено Європейським Союзом до угод про вільну торгівлю між Європейським Союзом та Молдовою, тому місцеві компанії можуть торгувати з компаніями Європейського Союзу так само, як і молдовські компанії. Тому більше половини всього обсягу зовнішньої торгівлі Придністров’я прямує до Європейського Союзу чи надходить із Європейського Союзу.
По-третє, вся торгівля у напрямку Європейського Союзу чи з Європейського Союзу ведеться через територію, яку контролює Молдова.
Отже, керівництво Придністров’я зацікавлене у стабільності та інвестує в інституційну співпрацю з Кишиневом. Зараз є приказка серед людей по обидва боки річки Дністер, вони кажуть: «ми в одному човні», маючи на увазі, що люди в Тирасполі та Кишиневі не хочуть, щоби війна в Україні перекинулася до них.
Ба більше, керівництво Придністров’я занепокоєно і навіть гнівно сприймає, коли пропаганда Москви стверджує, що війна в Україні ось-ось перекинеться на Придністров’я. Лідери Придністров’я цього не бажають – вони бажають стабільності.
Це зовсім не означає, що керівництво Придністров’я розлютиться настільки, що захоче реінтегруватися в Молдову.
Все залежатиме від війни в Україні. Якщо російським військам вдасться прорватися до Одеси, то Придністров’я робитиме все, що скаже Росія. Але поки цього не сталося, керівництво Придністров’я поводиться дуже обережно.
Молдові потрібен принаймні ще один виборчий цикл за нинішньої влади, щоб побудувати життєздатну державу, щоб мати можливість реінтегрувати Придністров’я.
Я думаю, що перспективи дуже хороші, але є одна дуже важлива умова, що деякі західні гравці, яких я не називатиму, не наполягатимуть на тому, щоб знову розпочати перемовини з Росією щодо Придністров’я. Я боюся, що це може статися, якщо під час війни розпочнуться переговори між Україною та Росією. Також може статися так, гіпотетично, що деякі західні уряди підтримають ідею переговорів з Росією щодо Придністров’я як модель або прецедент для початку переговорів між Україною та Росією.
Джерело: Голос Америки
