Джерело: Віталій Портников, спеціально для Крым.Реалии
Коли Наталя Поклонська тільки з’явилася на тому, що можна назвати політичною сценою анексованого Криму, її кар’єру пов’язували виключно з високим покровительством, зв’язком із кримським «главою республіки» Сергієм Аксьоновим. І можна було припустити, що про нового кримського «прокурора» через кілька місяців благополучно забудуть, як і про інших представників аксьоновського оточення. Зрештою, яке має значення, кого російська влада назвала «прокурором Криму».
Але Наталі Поклонській вдалося змінити думку про себе саме тому, що вона виявилася політиком нового типу. Така людина знайшла б собі місце не лишень у сучасній Росії. Думаю, Поклонська була б цікавою у будь-якій країні, де населення готове голосувати за пройдисвітів і популістів. У цьому сенсі можна сказати, що Росія навіть обмежує можливості Поклонської, залишає її в маргінальних рамках. А в країні з більш розвиненою демократією Поклонська давно вже була б міністром або, можливо, навіть главою президентської адміністрації.
Поклонська була б цікавою у будь-якій країні, де населення готове голосувати за пройдисвітів і популістів
І справа зовсім не в її уявній привабливості. Поклонська – ходячий скандал, ходячий епатаж. Схоже, вона зрозуміла, що можна братися за найогидніші доручення влади. Що можна не боятися бути смішною. Що можна не боятися нарватися на образи, не боятися бути викритою у брехні. Головне – бути в центрі уваги.
Саме тому про більшість депутатів Державної Думи Росії згадують тоді, коли вони вирушають на якусь сесію ПАРЄ, хворіють або коли їх арештовують за корупцію. А про Поклонську говорять постійно. Заборона Меджлісу кримськотатарського народу? Поклонська! Захист честі та гідності «государя імператора»? Поклонська! Боротьба з Матільдою Кшесинською? Поклонська! Розслідування «злочинів Майдану»? Поклонська! Тепер ось інтерв’ю Гордону, як на мене, пусте і безглузде, як і її діяння – але усі про неї знову говорять. І скільки б я не викривав цю технологію скандалу, я й сам є її заручником – за ці роки я точно написав про Поклонську більше, ніж про будь-кого іншого з її колег по нижній палаті російського парламенту. Хоча й розумію, що від спікера Держдуми В’ячеслава Володіна залежить більше, ніж від сотні Поклонських. Але Володін вкрай рідко дає підстави для коментування своїх публічних дій. А Поклонська створює такі приводи постійно.
І зрозуміло, що це не її особисті винаходи – ну не сама ж вона додуматися до заборони Меджлісу. Та й розмова з Гордоном навряд чи була її особистою ініціативою. Вся справа в тому, що це не скандал – технологія Поклонської. Сама Поклонська – це технологія. І саме тому вона політик нового типу
Упевнений, що сама Поклонська – це технологія. І саме тому вона політик нового типу. Коли для безликих, нікому не відомих людей створюється цілий алгоритм дій, який дозволяє їм за допомогою нехитрих, але яскравих вчинків залишатися в центрі уваги і сприяти деградації суспільної думки, привчати людей до того, що брехня, істерика, безграмотність – це відтепер політична норма. І, звичайно, до таких проектів є свої вимоги, які успішно застосовуються творцями алгоритму з російських спецслужб. «Нове обличчя» Поклонська не була в політиці, вона була лише рядовим співробітником прокуратури, її кар’єра безпосередньо пов’язана із захопленням Криму. І тому вона не просто «нове обличчя», а й «людина з народу». Ну і тут вже, звичайно, повинна проявлятися принциповість такого «народного героя», який не буде миритися з несправедливістю – будь то несправедливість «бісів» на українському Майдані або «бісів», які намагаються очорнити світлий образ останнього російського монарха. І, звичайно, зовнішня привабливість – куди ж без неї! Трапляється навіть, що для виконання ролі «нового обличчя» взагалі наймають професійних акторів – аби не ризикувати.
Але й Поклонська поки що непогано впорується, раз ми про неї так часто говоримо.
Джерело: Віталій Портников, спеціально для Крым.Реалии
