Джерело: Віталій Портников, для Граней.ру
Книга російського десантника Павла Філатьєва, який таємно виїхав з країни після публікації його страшних мемуарів про безглуздість путінської війни та моторошне обличчя російської армії, — перше свідчення учасника агресії про те, що коїться в ці місяці на українській землі. Безумовно, будуть й інші — і жодна пропаганда вже не допоможе приховати ту ганьбу, той сором, які оголив цей дикий напад.
Люди, практично доведені до відчаю, люди, на яких начхати їхньому начальству та їхнім власним співвітчизникам, люди, що гниють на полігонах, поки верховний блазень у своїх безрозмірних штанях набирається хоробрості розпочати війну. «Вони перетворили нас на дикунів», — каже Філатьєв. Дикуни, які вдираються у мирний український Херсон, — можливо, не найбагатше, але затишне та спокійне південне місто. Дикуни, які жеруть все, що знаходять на кухнях у захоплених ресторанах та офісах. Дикуни, які б’ються за місце у черзі в душ. Дикуни, які вантажать у свої бойові машини вкрадені комп’ютери. Еліта російської армії! Визволителі! Ні, смердюча сарана з олов’яними порожніми оченятами Путіна.
Чи розуміють росіяни, що в очах усього світу вони так і виглядають — такою смердючої нахрапистою сараною? Ні, не в очах цивілізованого світу, а в очах світу взагалі. У той час як цивілізований світ запроваджує одні санкції за іншими, посилає Україні зброю та замислюється над відміною туристичних віз ., китайці та індуси купують російську нафту і навіть беруть участь у російських військових навчаннях. Але це не скасовує зневаги, аж ніяк. Тільки російська пропаганда вважає, що Захід використовує Україну для ослаблення Росії — начебто це Україна на Росію напала, анексувала Кубань і веде бої за Ростов. Ні, це Китай використовує Росію для ослаблення Сполучених Штатів і справді готовий боротися з американцями до останнього росіянина. Якщо ви хотіли дізнатися, хто в цьому світі зараз просто безглузде гарматне м’ясо, то це росіяни.
Навіщо взагалі потрібна армія, яка не знає, за що вона воює? Не тільки з книги Філатьєва, а й зі свідчень російських військовослужбовців, які опинилися в полоні, ми дізналися, що солдати взагалі не розуміли, куди і навіщо їх везуть, з ким і чому вони воюють, на території якої країни знаходяться. Коли зрозуміли, що Україна, вирішили, ніби прийшли «визволяти» і дивувалися від сповнених ненависті поглядів місцевого населення. Потім почали це населення грабувати — гадаю, так само грабували б і населення Брянської чи Тульської області, якби лишень дозволили. То чи точно це армія — чи все ж таки орда карних злочинців, які найнялися на заробітки через загальну російську соціальну невлаштованість і готові заробляти як доведеться — хоч фарбуванням трави, хоч грабунком. Кого і від чого ця армія може звільнити, якщо її солдати — безсловесні залякані раби з автоматами?
Філатьєв каже, що приблизно так само, як він, до цієї безглуздої жорстокої війни ставилися багато його товаришів по службі — але всі припинили контакти з ним після його свідчень. Єдиний справжній герой серед усіх цих накачаних мужиків з автоматами миттєво опинився вигнанцем.
Росіяни, як вам вдалося так швидко втратити людську подобу і елементарне розуміння того, що людина зобов’язана чинити опір злу, якщо хоче вижити? Адже кожен день співучасті у війні спопеляє кожного, хто думає, ніби можна залишитися байдужим свідком чи навіть прихильником всеосяжного зла, що рівняє з землею сусідню країну і вбиває людей.
Ні, зло обов’язково повертається. Бумерангом.
Джерело: Віталій Портников, для Граней.ру
