Джерело: Віталій Портников, спеціально для Крым.Реалии
У новій статті, опублікованій одночасно журналом «Россия в глобальной политике» та виданням «Коммерсантъ», міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров намагається закликати цивілізований світ поважати правила авторитаризму і «не заважати» російському режиму встановлювати ці правила не тільки у своїй країні, але й в сусідніх державах. Проте, як це часто трапляється з пропагандистами авторитарними режимами, Сергій Лавров сам суперечить власній логіці, коли заплутується в історичних прикладах.
Певна річ, очільник російського зовнішньополітичного відомства не міг обійтися без Криму. «Коли ж принцип самовизначення суперечить геополітичним інтересам Заходу, як у випадку вільного волевиявлення жителів Криму на користь єдиної долі з Росією, про нього забувають і гнівно засуджують вільний вибір людей, карають їх санкціями», – вказує Лавров. Ну а що ж на іншій шальці терезів, що має довести «подвійні стандарти» Заходу? «Коли вигідно – абсолютним «правилом» визнається право народів на самовизначення. У цьому ряду – Мальвіни за 12 тисяч км від Великобританії …»
Давайте просто зупинимося на тих таки Мальвінах. Тим паче, що більшість читачів навряд чи знайде їх на географічних картах. Причому не тільки більшість читачів в Україні, але й більшість співвітчизників Сергія Лаврова. Тому що на російських географічних картах Мальвін також немає. А є Фолклендські острови – заморська територія Великобританії. Мальвінськими островами Фолкленди називають в Аргентині, ця країна висуває свої претензії на Фолкленди – приблизно так, як Росія обґрунтовує свої права на Кримський півострів. Але з точки зору міжнародного права Фолкленди – це британська, а не аргентинська територія. Точно так само, як з точки зору міжнародного права Крим – це територія України, а не Росії.
У 1982 році авторитарний режим Аргентини, який цілком можна порівняти з авторитарним режимом Росії, вирішив, що «Мальвіни наші» , і окупував цю територію – приблизно так, як в 2014 році Росія окупувала Крим. І я не сумніваюся, що якби аргентинська хунта утвердилася на Фолклендах, вона б провела референдум про приєднання території до Аргентини, а незгодних би вигнала або винищила – в цьому у тодішніх правителів Аргентини був багатий досвід.
В ІСТОРІЇ З КРИМОМ РОСІЯ ПУТІНА ГРАЛА аж ніяк НЕ РОЛЬ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ. ВОНА, ВПЕВНЕНИЙ, ГРАЛА РОЛЬ АРГЕНТИНИ ЧАСІВ ХУНТИ
Однак тодішня очільниця уряду Сполученого Королівства Маргарет Тетчер вирішила не здаватися і направила до берегів Фолклендських островів військово-морські сили Великобританії. І британцям вдалося відстояти свій суверенітет. А аргентинських правителів відрядили туди, де вони й повинні були опинитися – в тюремні камери. Тодішнього президента країни Леопольдо Гальтієрі не просто посадили до в’язниці на декілька років. Його виключили зі списку президентів країни, як і інших авторитарних правителів в погонах. І, до речі, найважливіший урок з фолклендської авантюри аргентинці винесли. Після падіння диктатури в країні більше ніколи не було переворотів і авторитаризму. Аргентина тепер не Росія.
Тому в історії з Кримом Росія Путіна грала аж ніяк не роль Великобританії. Вона, впевнений, грала роль Аргентини часів хунти – знайоме Путіну і Лаврову слово, так? Просто Аргентина зіткнулася з однією з найсильніших у військовому плані країн світу. А Росія напала на слабшу країну в момент дестабілізації ситуації. Чи, бува, на момент нападу на Крим український президент-утікач Віктор Янукович був не в Росії? Я щось плутаю?
Тому правила насправді – вони одні, що б там не вигадував Сергій Лавров. І Аргентина часів військової хунти, і Росія часів Путіна пішли на відверте порушення міжнародного права. Просто у випадку з Аргентиною порушника вдалося зупинити, а у випадку з Росією – ні. І окупована українська територія залишається під російським контролем. Упевнений – поки що.
Але жодних «подвійних стандартів Заходу» в усьому цьому не спостерігається, як бачимо. Стандарт один – міжнародне право потрібно поважати. Навіть Сергію Лаврову.
Джерело: Віталій Портников, спеціально для Крым.Реалии
