Автор: Євген Магда
Непростий для світу та високосний 2020 рік виглядає визначальним для російського президента. Володимир Путін прагне здійснити контрнаступ на міжнародній арені, використовуючи вигідну, на його думку, кон’юнктуру.
24 червня у Москві пройшов парад перемоги, який мав повторити аналогічну урочисту ходу, що відбулася 75 років тому після завершення бойових дій у Європі. Пандемія коронавірусу примусила переносити дату проведення параду з 9 травня, а ветеранів, яких посадили поряд з Путіним та його гостями, тримали на режимі самоізоляції і тестували на наявність коронавірусу.
Проте це не головна проблема. Склад гостей параду у Москві виглядає публічним ляпасом для Путіна. Ними стали президенти Білорусії, Узбекистану, Казахстану, Киргизії, Молдови, Таджикистану, Сербії, голова сербського компоненту Боснії та Герцеговини Мілорад Додік, ватажки невизнаних світовою спільнотою Південної Осетії і Абхазії. Також серед гостей – голова виконкому СНД Сергій Лебедєв, голова Євразійської Економічної Комісії Михайло М’ясникович, генсек ОДКБ Станіслав Зась. Жоден з лідерів країн Європейського Союзу до Москви не прилетів, попередні плани Кремля запросити Дональда Трампа також були зруйновані коронавірусом, не прилетів на парад і китайський лідер Сі Цзіньпін.
Але парад, за задумами організаторів, мав стати імпульсом для проведення референдуму, на якому мали бути підтверджені запропоновані Путіним зміни до Конституції РФ, які не лише надійно цементують режим його особистої влади, але і перетворюють Росію на православно-консервативну державу з ядерним арсеналом та неодноразово позначеними амбіціями, державу дуже агресивну в ставленні до сусідів.
Потужний удар по амбіціях Путіна завдало падіння ціни нафти на світових ринках, яке сталося у березні 2020 року. Росія, яку покійний сенатор Джон Маккейн назвав «бензоколонкою, яка намагається видати себе за країну», була показово позбавлена однієї з складових звичного впливу на події у світі. Як відомо, з початку тисячоліття Росія отримала понад трильйон доларів від експорту енергоресурсів, що дозволило Кремлю не лише розрахуватися по старих запозиченнях, але і створити певну фінансову подушку стабільності. Принагідно нагадаю, що нафта і газ не потрапили під санкції Заходу, накладені на Росію за анексію Криму та здійснення гібридної агресії на Донбасі.
Будучи позбавленим енергетичної зброї, російський президент зробив ставку на резонансну дату – 75-у річницю завершення Другої світової війни. Москва має значний досвід маніпуляцій питаннями історичної пам’яті ще з радянських часів, і Володимир Путін взяв на озброєння цю ганебну практику. Основні нарративи, які звучать в його промовах і виступах вже понад 6 місяців – Польща вела союзницьку політику з Німеччиною, пакт Молотова – Ріббентропа даремно демонізують, резолюція Європейського Парламенту, яка поклала на Німеччину та СРСР відповідальність за Другу світову війну, є несправедливою. Ще один показовий нюанс, на який варто звернути увагу: у виступах Путіна звучать пропозиції розділити відповідальність за Голокост між нацистами та їх колаборантами.
Втім, це не єдиний випадок маніпуляції історичними фактами, що стосуються подій Другої світової війни та масштабної дипломатичної гри, яка їй передувала. Наприклад, публічно звинувачуючи Польщу в співпраці з нацистською Німеччиною, Путін «випадково» забув згадати про дії Угорщини у Закарпатті на початку 1939 року. Якщо врахувати, що російський президент фактично висунув ультиматум низці країн, які «пішли з СРСР з споконвічними російськими землями», логіка Путіна стає достатньо зрозумілою.
Останні публічні виступи російського президента дають підстави визначити його мету: добитися проведення неформального саміту постійних членів Ради Безпеки задля оформлення нового поділу світу. На перший погляд, неформального, проте такого, який відповідає насамперед інтересам Росії та КНР, лідери яких не залежать від демократичних виборів, чого не скажеш про США, Велику Британію, Францію. Саме тому експертна спільнота має зосередитися на аргументованому викритті планів Путіна приміряти мундир Сталіна та підштовхнути Росію на лідерські позиції у світі.
Євген Магда
