Білорусь і Росія використовують тему міграції з метою дестабілізації політичної ситуації в країнах Європейського Союзу та посилення свого впливу на міжнародній арені. Аналіз цієї стратегії дає змогу зрозуміти, яким чином міграція стає частиною геополітичної гри та які механізми застосовують для її інструменталізації.
Криза на польсько-білоруському кордоні
Міграційна криза на польсько-білоруському кордоні, що спалахнула у 2021 році, є одним із найбільш яскравих прикладів використання міграції у політичних цілях. Режим Олександра Лукашенка за підтримки Росії цілеспрямовано залучав мігрантів із Близького Сходу, Африки та Азії, пропонуючи їм спрощені візові процедури та транспорт до кордонів із Польщею, Литвою й Латвією. Ці дії мали на меті чинити тиск на Європейський Союз, змусити його до переговорів із Білоруссю та підірвати єдність держав-членів щодо санкцій, накладених на режим у Мінську.
Білоруські та російські ЗМІ поширювали неправдиву інформацію про нібито застосування насильства до мігрантів із боку польських прикордонних служб. У них демонстрували сфабриковані записи, покликані показати акти жорстокого поводження з мігрантами. Польщу звинувачували в «нелюдському» підході до міграційної кризи.
Також Росія активно підтримувала пропагандистські заходи Білорусі, водночас розвиваючи власні наративи щодо міграції, зокрема підкреслюючи нібито кризу, що охопила Захід, і занепад європейської системи. Поширювалися матеріали, спрямовані на дискредитацію міграційної політики Європейського Союзу. Одним із методів маніпуляції було використання у ЗМІ сфальсифікованих фото та відео, які фактично походили з архівів інших подій.
Водночас важливим елементом російської стратегії залишалося нагнітання страху перед мігрантами у європейських суспільствах. Використовувалися відомості про злочини, імовірно скоєні мігрантами, навмисно перебільшуючи їхній масштаб. Ці історії, хоч і часто непідтверджені, ширилися іншими проросійськими ЗМІ, потрапляли до соцмереж і навіть до західних медіа, розганяючи спіраль страху, ненависті й соціальної напруги. Зрештою, міграційне питання стало складником політичного суперництва.
Пропагандистські механізми
Інструменталізація міграційної проблематики Росією та Білоруссю ґрунтується на кількох ключових пропагандистських механізмах:
- Наратив про занепад Заходу – змалювання міграції як доказу нездатності ЄС захистити свої кордони та вказівки на внутрішню слабкість держав-членів.
- Дегуманізація мігрантів – поширення стереотипів і неправдивої інформації для посилення страху й соціальної напруги.
- Маніпуляція медіаконтентом – використання сфальсифікованих візуальних матеріалів і свідоме введення в оману за допомогою неправдивих повідомлень.
- Імітація турботи про права людини – звинувачення держав ЄС у порушенні прав мігрантів за одночасного ігнорування власних дій, що призводять до виникнення кризи.
- Синхронізація наративів – координація пропагандистських кроків між Росією та Білоруссю, аби посилити й поширювати єдиний меседж.
Стратегічні цілі
Використання міграційної проблематики Росією та Білоруссю спрямоване на досягнення кількох головних цілей:
- Дестабілізація ЄС – поглиблення внутрішніх розбіжностей між державами-членами та ослаблення їхньої спроможності ухвалювати спільні рішення.
- Посилення політичного впливу – примушування західних країн до переговорів і поступок завдяки ініціюванню криз.
- Формування альтернативних наративів – просування бачення світу відповідно до інтересів Кремля, у якому Захід постає слабким і нездатним упоратися з глобальними викликами.
Реакція польського уряду на дії Росії та Білорусі
Польський уряд вжив низку заходів, аби протидіяти пропаганді та дестабілізаційним діям з боку Росії й Білорусі. Ключовими складниками цієї стратегії стали:
- Посилення охорони кордонів – Польща оперативно збільшила присутність Прикордонної служби, Війська Польського та Поліції на кордоні з Білоруссю. Одночасно розпочалось будівництво фізичних загороджень, оснащених системами моніторингу й дронами.
- Міжнародна співпраця – Польща результативно привернула увагу до кризи на міжнародній арені, що призвело до осуду дій Білорусі з боку ЄС та НАТО. Вона відіграла провідну роль у запровадженні нових санкцій проти режиму Лукашенка.
- Інформаційні кампанії – У відповідь на дезінформацію, поширювану російськими й білоруськими ЗМІ, уряд Польщі розпочав низку інформаційних кампаній у національних та закордонних медіа. Вони були спрямовані як до польських громадян, так і до міжнародної громадськості, зосереджуючись на відповідальності Білорусі за кризу.
- Участь міжнародних організацій – Польща активно співпрацювала з Frontex (Європейським агентством з охорони кордонів і берегової лінії) та неурядовими організаціями, щоби забезпечити гуманне ставлення до мігрантів і водночас запобігти їх інструменталізації.
- Викриття дезінформації – Польща активно виявляла й викривала фейкові матеріали у проросійських ЗМІ. Було опубліковано спеціальні звіти й аналітичні дослідження, де розкривалися механізми маніпуляції й пропаганди, які застосовують Росія та Білорусь.
Висновки
Інструменталізація міграції Росією та Білоруссю є складовою ширшої геополітичної стратегії, що має на меті послабити Захід і зміцнити позиції цих держав на міжнародній арені. Цілком імовірно, що ця проблема відіграватиме роль у військовій стратегії проти України та, можливо, у підготовці нападу на західні країни.
Дії польського уряду у відповідь на таку стратегію демонструють приклад ефективної протидії гібридним загрозам. Критично важливо надалі розвивати міжнародну співпрацю, посилювати захист кордонів та підвищувати обізнаність суспільства про дезінформацію. Відповідальність режимів у Мінську та Москві за спричинені кризи має послідовно висвітлюватися на міжнародній арені, аби запобігти подальшим дестабілізаційним діям з їхнього боку.
