Джерело: Карл Шрек, для Радио Свобода
У досвітній темряві 27 лютого 2014 року озброєні люди в зеленій уніформі без розпізнавальних знаків взяли штурмом регіональний парламент у Сімферополі і підняли над будівлею російський прапор.
Захоплення сталося наступного дня після сутички про- і антиросійських демонстрантів на площі перед будівлею. Вони по-різному оцінювали майбутнє півострова після того, як напередодні з Києва на тлі масових протестів втік дружній до Кремля президент Віктор Янукович. Але це був тільки початок.
Упродовж наступних двох тижнів військові в такій самій формі зайняли весь Крим, оточивши українські військові бази та захопивши стратегічні об’єкти. Стало очевидно, що це російська армія. Один із солдатів сказав це на камеру.
Однак, незважаючи на явні свідчення того, що військові, яких прозвали «зеленими чоловічками», підпорядковуються Москві, Росія послідовно відкидала або замовчувала їх походження і роль у подальшій анексії Криму.
Росія називала їх «силами самооборони», створеними місцевими жителями нібито через погрози російськомовному населенню півострова з боку українських ультранаціоналістів.
Лише згодом знайшлися інші слова.
Нічого тут дивитись
Наступного дня після захоплення Кримського парламенту і будівлі уряду солдати без розпізнавальних знаків зайняли сімферопольський аеропорт. Жінка в натовпі вітала їх криками «Росія! Росія!», поки вони сідали у вантажівку.
Однак того ж дня посол Росії в Євросоюзі Володимир Чижов заявив у інтерв’ю «Євроньюс», що російських військ в аеропорту немає: «Там взагалі немає військ, принаймні російських».
Кілька днів потому президент Росії Володимир Путін вперше публічно відповів на запитання, чи блокують російські війська українських військових на базах у Криму.
Незважаючи на те, що участь у цьому російських військових була очевидною, Путін сказав: «Це були місцеві сили самооборони».
Кореспондент агентства Блумберг в своєму запитанні зазначив, що військові носять форму, дуже схожу на російську. Путін відповів: «А ви подивіться на пострадянський простір. Там повно форми, яка схожа на форму… Підіть в магазин у нас, і ви купите там будь-яку форму»..
Того ж дня український журналіст опублікував на YouTube відео розмови з одним із «зелених чоловічків», який визнає: «Ми росіяни».
Російський міністр оборони Сергій Шойгу у відповідь на запитання кореспондента державного російського агентства «РИА Новости» про військових, які називають себе росіянами, відповів коротко: «Нісенітниця повна». Інша державне агентство – ТАСС передає його відповідь на запитання, чи немає серед людей без розпізнавальних знаків російських військовослужбовців, таким чином: «Абсолютно (немає), що ви».
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров тим часом на прес-конференції в Мадриді сказав, що «проросійські сили» в Криму не підкоряються Москві, а персонал російської військової бази в Севастополі нікуди не висувався: «Що ж до військовослужбовців Чорноморського флоту Російської Федерації, то вони перебувають в місцях дислокації. Так, було вжито додаткові особливі заходи підвищення пильності з метою забезпечення безпеки місць базування Чорноморського флоту».
Щось на кшталт визнання
Після кількох тижнів заперечення Росія поступово змінює пісню. Цьому сприяло проведення сепаратистського референдуму, який дав Москві можливість офіційно анексувати Крим. Сто країн – учасниць Генеральної Асамблеї ООН не визнали легітимність референдуму.
В день підписання так званого «договору про приєднання Криму» прес-секретар Путіна продовжував наполягати в інтерв’ю Бі-Бі-Сі, що «загони самооборони Криму» не дозволяють «деяким» українським солдатам залишити бази. При цьому він визнав, що як мінімум окремі ділянки Криму контролюються російськими військовими – зокрема, межа півострова з материковою частиною України.
«Це не тільки російські війська. Є російські війська, які забезпечують підвищений рівень безпеки російських військових баз. А починаючи з сьогоднішнього дня я не знаю, тому що тепер Крим приєднався до Російської Федерації. Зараз там все інакше».
Через десять днів у Кремлі Путін звернувся до армійського керівництва з такою промовою: «Дякую командуванню та військовослужбовцям Чорноморського флоту, інших частин і підрозділів, розквартированих у Криму, за витримку, особисту мужність, за чіткі та професійні дії, які дали змогу уникнути провокацій, не допустити кровопролиття, забезпечити умови для мирного і вільного проведення референдуму».
Через місяць Путін вперше публічно визнав, що російські війська діяли на півострові напередодні «референдуму», давши зрозуміти, що вони «прикривали місцеві сили самооборони».
17 квітня 2014 року під час щорічного телешоу «Пряма лінія з Володимиром Путіним» він відповів на пряме запитання про «зелених чоловічків»: «За спиною сил самооборони Криму, звісно, встали наші військовослужбовці. Вони діяли дуже коректно, але, як я вже сказав, рішуче і професійно. <…> Інакше провести референдум відкрито, чесно, гідно і допомогти людям висловити свою думку було просто неможливо».
Гаразд, це були ми
Лише через рік після анексії Росія перестала вдавати, що не брала участі у збройному захопленні Криму. У березні 2015 року на державному телеканалі показали документальний фільм за участю Путіна, який розповів про намір захопити Крим після того, як Янукович позбувся влади: «Прощаючись, не приховую, я всім моїм колегам, а їх було четверо, сказав, що ситуація розгорнулася таким чином на Україні, що ми змушені почати роботу з повернення Криму до складу Росії».
Він додав, що наказав армії та спецслужбам забезпечити безпеку Януковича, який незабаром після втечі з Києва 22 лютого 2014 року опинився на півдні Росії.
У фільмі «Крим: шлях на батьківщину» прямо сказано, що «зелені чоловічки», які захопили кримські урядові будівлі, аеропорти та інші об’єкти, були російськими військовими.
Аеропорт Сімферополя – де, за словами посла Росії в Євросоюзі Володимира Чижова, не було російських військ, – був захоплений морською піхотою Чорноморського флоту, йдеться у фільмі.
Крім того, там йдеться і про те, що Путін послав з Росії до Криму тисячі солдатів і офіцерів, і стверджується, що це законно, оскільки загальна чисельність військ не перевищувала 25 тисяч осіб, як було встановлено двосторонніми угодами. Щоправда, за цими угодами Росії було потрібно отримати згоду України на рух військ за межами військової бази в Севастополі і не допускалося «втручання у внутрішні справи України».
Путін заявив, що рішення висунути російські війська було прийнято для захисту місцевого переважно російськомовного населення від українських націоналістів (критики Кремля і західні уряди називають цей привід надуманим) і недопущення зіткнень між російськими і українськими військовими: «Для того, щоб блокувати і роззброїти 20 тисяч осіб, добре озброєних, потрібен певний набір особового складу. І не просто за кількістю, а й за якістю. Потрібні були фахівці, які вміють це робити. Тому я дав доручення і вказівку Міністерству оборони, ніде правди діти, під виглядом посилення охорони наших військових об’єктів у Криму перекинути спецпідрозділ Головного розвідувального управління і сили морської піхоти, десантників».
У Путіна була публічна можливість пояснити зміну своїх поглядів на приналежність військових у Криму. Австрійський журналіст Армін Вольф кілька разів відверто запитав його про «зелених чоловічків», які діяли у Криму напередодні анексії, проте Путін не став обговорювати суперечності у власних словах.
Натомість він засудив «збройний переворот» в Києві, зазначивши, що «наші збройні сили» забезпечили «волевиявлення людей, які жили у Криму». Він також повторив, що Росія не перевищила розмір свого військового контингенту, передбаченого угодами з Києвом.
Вольф сказав Путіну: «Пізніше ви дійсно визнавали, що в Криму була російська армія, а до цього ви це заперечували». Путін відповів: «Нічого я не заперечував. Там завжди перебувала російська армія».
У розшифровці інтерв’ю на сайті Кремля слова «нічого не заперечував» пропущено.
Джерело: Карл Шрек, для Радио Свобода
