Джерело: Костянтин Подоляк, спеціально для Крым.Реалии
Днями спікер російського парламенту Криму поставив місцевим пропагандистам нове завдання. «Ми перебуваємо у ситуації інформаційної оборони, а в обороні дуже складно перемогти. На нашу кримську думку, давно настав час переходити в інформаційний наступ і самим формувати інфоприводи», – заявив Володимир Константинов.
Певна річ, цим він дав привід тихо образитися всім служивим у «рупорах кримської пропаганди», які вдають, що, поширюючи фейки, вони наступають і перемагають, а тут оцінка їхньої діяльності спікером явно виявилася заниженою.
Тим більше, що Константинов одразу ж і дезавуював свої слова: «Кримчани готові до будь-яких випробувань… На відміну від інших регіонів Росії жителі республіки довгі роки перебували у напрузі і мають достатній запас стійкості до стресів. Ми готові до всього, наша команда мобілізована, у Криму все надійно». Ну раз «надійно» і «мобілізовані», а також «стресостійкі» – то це ж і є результатом пропагандистського «наступу», чи не так?
ЗА СИТУАЦІЇ, КОЛИ «РОСІЯНИ ДЕДАЛІ БІЛЬШЕ ТІКАЮТЬ ІЗ КРИМУ», ПРОПАГАНДИСТАМ ХОЧЕТЬСЯ СТВОРЮВАТИ приємну картинку
Могло б бути так, якби реальність не суперечила їхнім фантазіям. Так, за ситуації, коли «росіяни дедалі більше тікають із Криму», пропагандистам хочеться створювати приємну картинку. Ось тільки робити це все важче, і тому доводиться наступати дедалі агресивніше і безглуздіше, бо реальність складається з практично панічних настроїв кримчан. З одного боку, Україна «зруйнувала наміри окупантів «кайфувати» в Криму», а з іншого боку все виразнішим стає переконання, що Росія «рухається до військової поразки».
Не дарма ж диверсант ФСБ Росії Ігор Гіркін (Стрєлков), донецький колаборант Павло Губарєв, пропагандист Максим Калашников та інші заявили про створення так званого «Клубу розгніваних патріотів», а також випустили свій маніфест.
Вони стверджують: «На жаль, ситуація на фронті, яку засоби масової інформації всіляко лакують, дуже негативно впливає на ситуацію по всій країні. Не побоюсь цього сказати, що ми рухаємося до військової поразки… Ми влізли у тривалу війну, до якої наша економіка виявилася геть не готовою. До неї виявилася не готовою і армія, і політична система.
Втім, перевертаючи все з ніг на голову, кримський спікер сам «пішов у наступ» і розповів, у чому полягає політика Заходу.
«Це спроба спровокувати Росію на жорсткі заходи. А потім, з урахуванням їхніх пропагандистських можливостей, вони будуть моментально у ЗМІ створювати з Росії образ агресора, який не може ні перед чим зупинитися… У їхній антиросійській картинці не вистачає жертв серед мирного населення. Вони ж вигадують «бучі», «вкрадених дітей». Їм такі історії потрібні як повітря. Нещодавній приклад – брехня у західних ЗМІ про дітей із Херсона. Чомусь щодо загиблих дітей Донбасу ніхто не переймався: ані співчуття, ані сліз не було. Навпаки, інформацію про їхні масові вбивства видавали за пропаганду Кремля», – наполягає у своєму «викритті» Константинов.
СЛОВА КОНСТАНТИНОВА – ПРИКЛАД БРЕХНІ, ЯКУ ПОВИННІ ВИКОРИСТОВУВАТИ КРИМСЬКІ ПРОПАГАНДИСТИ, НЕ СОРОМЛЯЧИСЬ У формулюваннях і МАСШТАБАХ
Насправді це не «наступ» кримського спікера, а тремтіння від страху. Не думає ж Константинов, що його заперечення очевидних фактів зможе когось переконати в тому, що якщо Росія воює на території іншої країни, то це не агресія, чи після того, як увесь світ бачив злочини росіян у Бучі і знає про депортації українських дітей, йому повірять? Люди також знають, що «загиблі діти Донбасу» та «їхні масові вбивства» – явний фейк кремлівської пропаганди. Його слова – приклад брехні, яку мають використовувати кримські пропагандисти, не соромлячись у формулюваннях і масштабах.
І тут пропагандисти, злякавшись звинувачення у пасивності, теж перейшли у наступ. Згідно з новими настановами, для цього тепер уже замало «розіп’ятого хлопчика», планів «нападу України на Росію та Білорусь», «розгортання в Україні ядерної зброї».
ДЛЯ ПРОПАГАНДИСТСЬКОГО НАСТУПУ ТЕРИТОРІЇ КРИМУ ВЖЕ заМАЛО
Російські пропагандисти вирішили налякати «усіх дівчат». Із забуття дістали фейк про «звірства» української армії.
«ЗСУшники замінували дівчину молоду, 16-річну. Дівчині вставили гранату у піхву та запінили. Дівчину довелося сапером розмінувати… Довелося хлопцеві робити ювелірну роботу», – розповіла Тетяна Семенюк, яка воювала як сапер на боці бойовиків так званої «ЛНР». Звісно, в Україні всі гомерично сміялися з цього фейку.
Для пропагандистського наступу території Криму вже замало. Тому кримські ЗМІ, які намагаються виставити себе таким собі «інформаційним хабом» для «нових регіонів Росії», стали частіше давати слово колаборантам і окупантам із окупованих регіонів Запорізької та Херсонської областей. Так званий «голова військово-цивільної адміністрації» Мелітопольського району Андрій Сігута днями розповів журналістам, що «у мелітопольців не просто налагоджується мирне життя – його рівень стає вищим, ніж був за України».
Явно поквапився пан Сігута. Але фейк поширили РІА «Новости» і, можливо, у Бурятії чи на «російських болотах», де люди не знають українського довоєнного рівня життя, кілька людей і повірять у цей фейк. Але самі мелітопольці, які страждають від російського викрадення зерна та металу, від дефіциту товарів, ліків, газу, води та електрики, дефіциту вчителів та лікарів, репресій активістів, що вони думатимуть про цього «любителя постправди» Сігуту?
Далі він намагається переконати читачів у тому, що російські війська, які прийшли з війною в Україну, «забезпечили мирне життя мелітопольцям», що «зараз все у нас протікає навіть швидше, ніж рік за два», що насправді поліцейська Росія – «більш соціальна держава, її громадяни більше захищені».
Сігута похвалився, що й цього року район збирається «годувати регіони Росії» «ніжною мелітопольською черешнею»
Колаборант, мабуть, мав на увазі те, що всім мешканцям Мелітополя Росія видала подачку в 10 тисяч рублів, коли ціни «стрибнули» у п’ять і більше разів.
Сігута похвалився тим досягненням, що й цього року район збирається «годувати регіони Росії» «ніжною мелітопольською черешнею та смачними баштанними культурами», а також там намагаються організувати виробництво зерна та тваринницької продукції, яких у Росії не вистачає. Готується також до курортного сезону, хоча надії мало – залізниці немає, але «кажуть, запити (на курорт – авт. ) є». Насправді запитів немає, окрім, звичайно, військових, котрі «побувавши в нашому краї, закохуються в нього. Він багатий лісом, степом, лиманами, а клімат схожий на кримський».
Пішла в інформаційний наступ і заступниця кримського спікера Алла Пономаренко. Вона заявила, що «зруйновані укрофашистами міста відновлює вся Росія». Постає питання, навіщо б це «укрофашистам» знадобилося руйнувати свої власні міста? Адже вони їх будували, а не руйнували, доки не прийшли «русофашисти», які їх і бомбили, а тепер вдають, що відновлюють…
Ще один напрямок «інформаційного наступу» – кримські пропагандисти намагаються всіляко приховати від читачів, що Росія, яка витратила ресурси на війну, вже стала залежною від урожаю сільськогосподарських культур на півдні України – в окупованих частинах Херсонської та Запорізької областей. Для визначення перспектив грабунку сільгосппродукції до Криму приїхав голова Комісії з розвитку АПК і сільських територій Громадської палати РФ, голова асоціації «Народний фермер» Олег Сирота, який у розмові з журналістами в Сімферополі оцінив потенціал нових територій у 7-8 тисяч фермерських господарств, переважно середніх.
Щоб вичавити з них усі можливості, понад сто представників фермерських господарств «нових російських регіонів», а також окупованих Криму та Севастополя зібрали для цього на пленарне засідання у Сімферополі. Скликали їх у Мінсільгоспі Криму за участю податкової служби, банків та лізингових компаній. Їх поспішають прийняти до російської асоціації «Народний фермер», щоб під виглядом захисту прав переконати їх погодитися законтрактувати та продати до Росії якнайбільше майбутнього українського врожаю. Інакше, здається, Росія не виживе.
Джерело: Костянтин Подоляк, спеціально для Крым.Реалии
