Джерело: Олена Сорокіна, для Радіо Свобода
Ми є свідками того, як останнім часом змінюється сформульована на початку 2000-х кремлівська концепція «Русского мира». В умовах різкого загострення відносин між Заходом і Росією ця концепція у своєму первісному вигляді як прояв «м’якої сили» існувати вже не може, для цього немає ані умов, ані підстав. Що ж прийшло на зміну?
Вперше про те, що добре було б об’єднати росіян, розкиданих по всьому світу, в єдиний «мир», заговорили політ технологи і культурологи Петро Щедровицький та Юхим Островський: «Ми, росіяни – багатонаціональний народ. Росіяни – це не кров; росіяни – це спільна доля»; «“Мир” нової Росії – це не наступальний світ, який шукає нових земель. “Мир” Росії – це світ висхідний, який розгортає нові образи майбутнього». Як вважають експерти, такий погляд на світ сподобався адміністрації президента Росії – як міжнародний проект, який прийшов би на зміну пропаганді радянського розливу.
У 2007 році був створений фонд «Русский мир» під керівництвом історика і політолога В’ячеслава Ніконова. В галузі міжнародної дипломатії концепція «Русского мира» базувалася на просуванні російської культури, мови, історії, а також на православних традиціях. До роботи активно підключилося створене в 2008 році на уламках існуючої в СРСР системи міжнародних громадських зв’язків Россотрудничество (Росспівробітництво – укр.), державне агентство «у справах співвітчизників, які проживають за кордоном, і з міжнародної гуманітарної взаємодії», зі своїм чималим бюджетом і сотнею представництв у різних країнах світу. Ще через десятиліття «Русский мир» і Росспівробітництво підписали договір про спільні дії. Цільовою групою їхньої професійної уваги стали співвітчизники, які мешкають за кордоном, шанувальники і прихильники «русского мира», аполітична молодь. В’ячеслав Ніконов стверджував так: «Не обов’язково представляти саме росіян, тому що ми розуміємо під «Русским миром» дуже широке культурне поняття, культурний феномен. В тому сенсі, в якому ми говоримо про «Російські сезони» Дягілєва. Тобто це люди, які вважають себе належними до Русского мира, які цікавляться Росією».
УСЕ ОЦІНЮЄТЬСЯ В ЛІНІЙНІЙ СИСТЕМІ КООРДИНАТ: СТАВЛЕННЯ ДО РОЛІ СРСР У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ І КОНФЛІКТУ НАВКОЛО УКРАЇНИ
Після українських подій 2014 «Русский мир» перестав виглядати всього лише проектом у сфері «м’якої сили», що діє в рамках культурної та народної дипломатії. Із побоюваннями були вислухані слова Дмитра Пєскова після анексії Криму про те, що «президент Путін є гарантом безпеки Русского мира». Представники так званих «народних республік» Донбасу негайно заявили про свою активну підтримку «Русского мира». Але, незважаючи на міжнародні санкції, застосовані щодо керівництва Росії, незважаючи на військовий конфлікт в Україні, в багатьох європейських країнах все ще сподівалися на можливість комунікації з Кремлем в різних сферах. У Чехії, наприклад, за минулі з тієї пори роки реалізовано чимало проектів, які підходили під концепцію розширення «Русского мира»: в галузі освіти, історії, культури, спортивної дипломатії. До пори до часу дивував своєю активністю Російський центр науки і культури в Празі. Закінчилася ця активність в минулому році «рициновим скандалом» та висилкою з країни керівника центру Андрія Кончакова і його заступника.
Показовою є еволюція проекту «Тотальний диктант», однієї з найяскравіших складових концепції «Русского мира», організованого як суспільне починання Фондом підтримки мовної культури громадян. Співвітчизники за кордоном кілька років з радістю ділилися в соціальних мережах своїми фотографіями, зробленими під час написання диктанту, і хвалилися досягнутими результатами. Великою честю і заохоченням для вчителів російської мови була сама участь в проекті. І ось в 2020 році керівництво Фонду запропонувало для диктанту текст письменника Дмитра Глуховського, думка якого з «кримського» і «українського» питань розходиться з думкою російської влади. Росспівробітництво відмовилося підтримувати проект, потім Фонд не отримав президентський грант, а закінчилося все позаплановою перевіркою. Є побоювання, що організація може отримати статус «іноземного агента».
Очевидно, що в пору загострених відносин між Заходом і Росією вся ця «культур-мультур», «Калінка-малінка», «російські матрьошки» та інші радощі життя виявляються малопридатними. Росспівробітництво тепер без будь-якого маскування і наведення туману користується прямою пропагандою, як це було за часів холодної війни. Це помітно навіть за заголовками новин телеграм-каналу «Русский дом», який часом нагадує зведення військових дій: «Допомога для Донбасу. До Донецька і Луганська прибув 102-й за рахунком гуманітарний конвой», «Про проблеми побутової русофобії в Киргизії, Казахстані »…
Змінився і образ майбутнього. Ось цитати з нещодавніх виступів учасників круглого столу, проведеного в рамках патріотичного форуму «Русская идея. Севастополь – Донбасс – 2021», ми знайдемо їх на головній сторінці сайту фонду «Русский мир»: «Російська ідея – це ідея розвитку, вдосконалення, перетворення людини, ідея, спрямована на те, щоб нести благо людям. Це об’єднуюча ідея. А ідея заходу – Егоїзм, самореалізація шляхом захоплення і експлуатації всього навколо. Західна імперія – це імперія підкорення і отримання вигоди … », « Альтернативи Російській ідеї, Русскому миру для населення України – таких же російських людей, як і жителі Росії та Білорусії, – просто немає. Українська ідея – ідея «антиРосії» привнесена іноземними завойовниками для використання ошуканих російських людей проти своїх братів. У західній цивілізації жителі України завжди будуть колонією, джерелом матеріальних і людських ресурсів … Тільки в Русском мире з Російською ідеєю вони будуть рівноправними російськими людьми, частиною єдиної великої країни, що захищає і розвиває усі свої землі».
Згідно з первинною концепцією, вихідців з Росії, які проживають за кордоном, кремлівська влада вважала приналежними до «Русского мира» на підставі того, наскільки «співвітчизникам», що опинилися за кордоном (незалежно від їхнього віку та національності) цікаві російська мова і російська культура. Тепер ситуація і критерії оцінки інші. Згідно з новою генеральною лінією і з головним гаслом пропаганди, поділу людей на «наших» і «не наших», все оцінюється в іншій системі координат: ставлення до ролі СРСР у Другій світовій війні та конфлікту навколо України. Погляди кремлівського керівництва і західних суспільств на ці питання часто діаметрально протилежні, і це фактично унеможливлює демонстрацію подвійної лояльності. Кожного змушують зробити вибір.
Олена Сорокіна – журналіст і політолог, мешкає в Чехії
