Джерело: Сергій Горбатенко, для Крым.Реалии
Росія не просто бомбардує Маріуполь і блокує постачання туди гуманітарної допомоги. Зараз пропаганда країни працює над створенням картинки нібито надання допомоги місту – на тлі голоду, що розпочався через блокаду, окупанти роздають людям хліб, а обстрілюючи гуманітарні коридори – вивозять людей до Росії. Радіо Донбас.Реалії виявило групу пропагандистів, які знімають «благодійність» на вулицях Маріуполя і селищ, на які сипляться бомби. Вони знімають багато і якісно, тоді як зйомка у блокадному місті для справжніх медіа дуже ускладнена, адже немає зв’язку і майже відсутні перерви між обстрілами, пишуть Донбасс.Реалии.
Телеграм-канал «Крупнокалиберный переполох» створили 4 березня. На 23 березня у нього понад 170 тисяч передплатників і понад 400 відео. Тобто щодня туди заливають у середньому по 20 відео. Автори знімають роздачу продуктів і ліків: наприклад, у селищі Первомайське під Маріуполем, випадково чи ні, обличчя каналу – Олексій Смирнов – зустрічає жінку, якій необхідний саме такий інсулін, який є у нього в машині. Сам «благодійник» виходить з автівки у бронежилеті російського виробництва та з пістолетом Макарова в кобурі.
Роликів із захопленої частини Маріуполя дуже, дуже багато. Ось у кадрі чоловік з автоматом пригощає сигаретами чоловіків на вулиці Купріна і роздає хліб жителям розбитих російською армією будинків.
Про те, що у горі людей винна Росія, Олексій Смирнов не згадує. Наприклад, він так описує евакуацію сім’ї, яка опинилася під перехресним вогнем: «На одній вулиці були українські танки, а на другій вулиці вже були інші танки».
На цьому відео «благодійник» – людина у касці та розвантаженні з запасними магазинами до автомата.
А ось у кадр на місці роздачі допомоги потрапляє сама Газель, якою перевозять продукти. На ній символ російської агресії – латинська літера Z.
Багато коротких відео роздачі хліба, води та тушкованки, є російські гуманітарні конвої. Іноді Олексій Смирнов робить селфі-відео, іноді його знімають. Видно, що у цьому волонтерстві зйомка кіно.
Хто це
Людина, яка селфіться тепер із убитими горем маріупольцями, на YouTube з 2020 року: тоді Олексій Смирнов створив шоу про стрілецьку зброю «Крупнокалиберный переполох». Миротворець згадує Смирнова як бойовика гурту «Ангел» із позивним «Слизький», який воював у Горлівці навесні 2015 року. Тут на фото Смирнов позує в «гірці» з автоматом, на грудях шеврон з написом «Ангел».
Новини без блокування та цензури! Встановити додаток Крым.Реалии для iOS і Android.
Ще його знають як режисера і продюсера родом із Воронежа. ЗМІ згадують, що Смирнова у вересні 2016 року заарештували підконтрольні Кремлю бойовики в ОРДЛО, його звинувачували у розкраданні гуманітарної допомоги та створенні збройного формування. 1 червня 2017 року його відпустили.
«Ми потрапили в оточення, там був «Айдар»… Ми були відрізані з бійцями, які супроводжували нас. Мені вручили автомат і сказали: «Хлопче, твоє життя змінилося»… Це такий мандражний Смирнов, який тримає в руках зброю вперше, і вперше розуміє, що ось українські військові «карателі» за 400 метрів», – розповідає Смирнов у інтерв’ю про «допомогу», яку він надавав Донбасу.
Український мілітарний портал зазначає, що для YouTube Олексій Смирнов на полігоні біля Донецька знімав відео незаконних випробувань різних озброєнь, які Росія постачає своїм окупаційним силам на Донбасі. Наприклад, автори відео протестували стійкість розбитого автомобіля при наїзді на ПМН-2, це протипіхотна натискна фугасна міна. Як правило, коли людина наступає на такий боєприпас, їй повністю відриває тупцю. Використання таких мін заборонено міжнародними конвенціями, але є дані, що армія Росії мінувала ними населені пункти.
У зайнятій російською армією частині Маріуполя допомогу роздають вже й очільники окупаційних адміністрацій ОРДЛО. У приміщенні торгового центру «Метро» загарбники відкрили штаб «Єдиної Росії», де секретар партії, російський депутат Андрій Турчак разом із ватажком угруповання «ДНР» Денисом Пушиліним роздавали людям хліб, партійні листівки та картки донецького мобільного оператора «Фенікс». Коли жінка запитує Пушилина про інсулін, той відповідає: інсуліну поки що не буде, бо тут був інсулін західного зразка, а в нас давно – російського.
«А навіщо вам у Запоріжжя?»
У той час як російська армія продовжує облогу Маріуполя, стираючи місто з лиця землі, з Маріуполя та Волновахи до Росії фактично депортовано кілька тисяч громадян України, повідомляють Маріупольська міськрада, українська розвідка, Міністерство закордонних справ України та керівник Донецької області Павло Кириленко. За даними ГУР, окупанти забирають у людей документи і силоміць відправляють у фільтраційні табори (один із них розташований у Докучаєвську, це окупована частина Донецької області: там співробітники ФСБ виявляють ветеранів АТО, військових і силовиків), а потім розподіляють у віддалені регіони Росії: пропонують роботу на півночі Росії, наприклад, на Сахаліні.
Насильно вивозити маріупольців до Криму чи Донецька почали як мінімум 10 днів тому. Про це Радіо Донбас.Реалії розповів Дмитро Пантелєєв, суддя Приморського районного суду. Зі своїми рідними він жив у Приморському районі, в житловому масиві Черемушки. Через обстріл і загрозу життю Пантелєєв зі своєю сім’єю 14 березня виїхав із міста: його онуку зараз трохи більше ніж рік. На 24 березня, говорить Дмитро, у Черемушках біля «Нової пошти» російські війська вже обладнали блокпост. У Маріуполі на початок березня вже не було світла, зв’язку, води та тепла, їжу готували на багаттях, воду дорослі пили з якогось струмка. Дмитро весь час намагався виїхати, але не виходило, а 14 березня з’явилася людина, яка показала дорогу із міста.
У колоні було 9 машин. Приїхали у Мангуш, там уже їздили машини з номерами «DPR». З Мангуша приїхали у селища Нікольське. Там стояли російські військові.
«Нас зупиняли. Російський офіцер перевіряв, документи наші дивився: такий чистенький, холененький весь, пахнув якимось одеколоном», – згадує Дмитро. За його словами, цікавилися маршрутом: маріупольці відповідали, що їдуть на підконтрольну Києву територію. «Вони кажуть: а навіщо вам їхати туди? Їдьте в Донецьк, їдьте в Росію, у нас добре, у нас надають допомогу. Ми сказали: ні, ми поїдемо своїм шляхом. І поїхали».
Фотогалерея Війна: який вигляд має Маріуполь після обстрілів і авіабомбардувань російської армії (фотогалерея)
Трьома машинами маріупольці поїхали трасою у бік Запоріжжя. Коли з’явився інтернет, дізналися, що в районі Запоріжжя точаться бої, і взяли курс на Покровськ. Перед селом Красна Поляна виїхали на російський блокпост. А в самому селі довелося домовлятися із комбатом російських окупантів. Той сказав чекати ранку.
«Вони питали: куди ви збираєтесь їхати? Ми говорили: в Запоріжжя, у ті краї. Вони сказали: ні, у Запоріжжя ви не поїдете. Ви поїдете або в Донецьк, або у Крим, – переказує спілкування Дмитро. – Вони кажуть: ви ж приїдете, а там нацисти. Ви ж знаєте, що з вами буде? Ви ж маріупольці. Маріуполь не за нацистів. Маріуполь – це Донбас. І ось ви поїдете до нацистів. Ви уявляєте, що з вами буде?!»
Зрештою, ділиться Дмитро, вирішили сказати окупантам, що нібито поїдуть у Крим, потім відстати дорогою і вирватися на підконтрольну Києву територію. Наступного ранку в супроводі бронеавтомобілів «Тигр» колона поїхала в напрямку Токмака, але в Пологах Запорізької області російські військові залишили біженців і поїхали. Маріупольці знову повернули на Запоріжжя. На наступному російському блокпості військові з Бурятії змусили Дмитра роздягнутися до пояса: дивилися, які є татуювання, синці та садна. Зрештою, біженці потрапили під обстріл, але вибралися на підконтрольну Києву територію.
Опинилися у Донецьку, а потім – у Росії
Директор з комунікацій компанії Ріната Ахметова System Capital Management Наталя Ємченко говорить виданню «Настоящее время», що на гарячу лінію фонду Ахметова телефонують люди з Саратова, Воронежа та Омська, які не знали, куди їх вивозять, і опинялися спочатку в Донецьку, а потім на території Росії.
«Безумовно, є ті, хто вирішує виїхати самостійно у бік Донецька, просто тому що з лівого берега Маріуполя, із Сартани, із Волонтерівки дуже складно, практично неможливо потрапити на правий берег і далі до Бердянська та Запоріжжя. Але є люди, яким просто потрібно вибратися і вижити. І є ті люди, яких саджають в автобус і кажуть, що їх евакуюватимуть офіційними узгодженими коридорами», – розповідає Ємченко.
«Спортзали шкіл міста переобладнали під центри для біженців із Маріуполя, – розповідає Радіо Донбас. Реалії донеччанка. – Біженців привозять багато. Тисячі. У донецьких школах тимчасові пункти обігріву, потім вивозять до Ростова, Таганрога і далі розподіляють по РФ. Сам Донецьк – у жалобі. У тихому, непублічному. У школах вивішують портрети загиблих хлопців – колишніх випускників. На початку війни 14-го року їм було 10-11 років».
На території Росії, розповідають Радіо Донбас. Реалії очевидці, частину біженців з України розміщують у пунктах тимчасового розміщення – це літні табори, дитячі санаторії, спортзали. Намети російського МНС стоять одразу на виїзді з пунктів пропуску: там перерозподіляють по різних регіонах.
«Виходячи з нечисленних публікацій у російських ЗМІ та наших спостережень, у Ростові ставлення росіян до біженців з Донбасу стримане, – написав нам очевидець. – Квартиру орендувати тим, хто виїхав з Донбасу, складно. Потрібно, щоб за тебе поручився хтось із місцевих жителів. Оренда у прикордонних містах підскочила порівняно з минулим роком на 30%. У ростовських інтернет-виданнях зустрічаються згадування про невдоволення біженців Донбасу перебуванням у ПТР (пунктах тимчасового розміщення, рос. ПВР – ред.). Зі статусом біженця виїхати за межі Росії, крім повернення до «ЛДНР», буде нереально. Тому багато хто воліє не оформляти статус біженця, а зупинитися у родичів, оформивши тимчасове право на проживання. Проте місцеве населення часто негативно сприймає допомогу біженцям, яку виділяють адміністрації. По Ростову близько 40 відділень соцслужб, де протягом 15 хвилин ти можеш написати заяву на отримання виділених біженцям 10 тисяч. Що впало у вічі? У цих відділеннях багато молоді, хлопців та дівчат, які виїхали з Донецької області. Сама процедура відбувається швидко. Без будь-якого емоційного залучення з боку працівників соцслужб. Натикаєшся на холодний, відчужений погляд – і мурашки по спині».
Під час блокади в Маріуполі працюють лише двоє журналістів Associatad Press. Ось їхня робота:
З рештою немає зв’язку, і їхня доля невідома. Про те, що Маріуполь як місто практично знищене, говорять десятки свідків, яким вдалося вибратися за кільце облоги. Число встановлених жертв за час блокади міста давно перевищило 2 тисячі, а радник мера Петро Андрющенко вважає, що воно може досягати 20 тисяч: людей просто не можуть дістати з-під завалів, не можуть впізнати і часто не можуть поховати. У Маріуполі є братські могили. За повідомленням міськради, у місті розпочався голод.
Джерело: Сергій Горбатенко, для Крым.Реалии
