Ми настільки звикли до щорічних помпезних парадів у Москві з нагоди Дня Перемоги, що навряд чи хтось усвідомлює, що так було не завжди. Насправді в Радянському Союзі Парад Перемоги на Червоній площі пройшов у серпні 1945 року, наступний щойно у 1965 році, а потім у 1985 і 1990 роках. Свято було важливим, в тому числі також і політично, але перш за все це був день пам’яті ветеранів. Не тільки в СРСР, але і в усьому «Східному блоці» – хтось, хто пам’ятає часи Польської Народної Республіки, ще з дитинства пригадає шкільні «утрєнніки» і «переклички» тих, хто загинув, а також складену тим же Олександром Александровим (автором мелодії гімну СРСР, яка зараз є мелодією гімну РФ і засновником однойменного хору) монументальну пісню «Священна війна», яка у ці дні лунала звідусіль.
Однак найголовнішим святом залишалася річниця Жовтневої революції. Були й інші причини, чому 9 травня не було святом – поки жили покоління, які пам’ятали війну, вона утотожнювалась їм в основному з гігантськими стражданнями, руйнуваннями та десятками мільйонів жертв. Тож не було багато місця для тріумфалізму та гучного святкування. Ще був живим Сталін, який постійно винюхував змови й не допускав надмірної, на його думку, героїзації ветеранів – щоб вони не загрожували його становищу та легенді. Тим більше що на Параді перемоги 1945 року першу скрипку грав не він, Великий Вождь, а маршал Георгій Жуков на білому коні.
Після розпаду СРСР свято поступово втратило своє значення, особливо за межами Російської Федерації. З огляду на різні політичні умови та бажання звільнитися від російського впливу окремі країни по-різному ставилися і ставляться до 9 травня. З одного боку, є повна відмова від радянської традиції святкувати цей день, наприклад в країнах Балтії або Польщі. З іншого боку, ми можемо спостерігати продовження ідеї, формули та незмінного ідеологічного підґрунтя, які це свято супроводжують. Однак це стосується переважно Росії та залежних від неї територій: окупованої частини Донбасу, Придністров’я, Абхазії та Південної Осетії. У колишніх східноєвропейських республіках СРСР у цьому питанні існує багатополярна політика. Білорусь досі культивує міф про Велику Вітчизняну війну 1941-45 років, базуючи на ньому свою національну та державну ідентичність, але з 2015 року відходить від російських моделей – це відображає зусилля Олександра Лукашенка підкреслити суверенітет і незалежність Білорусі. Однак радянська символіка та риторика все ще присутні й доповнюються антизахідним наративом, який останнім часом стає все більш антипольським. У Молдові існує своєрідний дуалізм. Прозахідна влада зробила акцент на святкуванні Дня Європи (також припадає на 9 травня) підкресливши, в контексті Другої світової війни – «ми пам’ятаємо, але не святкуємо». У свою чергу, проросійська опозиція на чолі з соціалістами Ігоря Додона досі (також у 2023 році) організовує паради перемоги під червоними прапорами – попри те, що це карається. Україна рішуче відмовилася від святкування 9 травня після російської агресії 2014 року. У 2015 році термін «Велика Вітчизняна війна» було офіційно замінено на «Друга світова війна», у 2016 році 9 травня стало Днем перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, а 8 травня відзначалося Днем пам’яті та примирення. Сьогодні 8 травня – День перемоги над нацизмом, а 9 травня – День Європи. У 2023 році через триваючу війну офіційних святкувань не було.
Нині 9 травня як День Перемоги відзначається переважно в Росії, де це свято незмінно є найважливішим елементом державотворчих і націєтворчих міфів і інструментом історичної політики – головним героєм і суб’єктом цього свята зі зрозумілих причин вже не є ветерани, але колективно уся нація – нація-переможець, звичайно. Більше не обов’язково бути учасником війни, щоб ідентифікувати себе з нею. Сталося це не випадково. Після розпаду СРСР Жовтнева революція почала відходити в небуття, поступившись місцем річниці перемоги в Великій Вітчизняній війні. А з приходом до влади Путіна 9 травня стало найважливішим святом в Росії та водночас важливим інструментом політики Кремля як всередині країни, так і на міжнародному рівні.
Саме Велика Вітчизняна залишається суттєвою опорою ідентичності Росії та росіян. Весь складний наратив (частиною якого були дедалі гучніші святкування 9 травня), що стосується періоду Другої світової війни, служить як для консолідації суспільства навколо влади, так і для підтримки ностальгії за наддержавою та міфу про російську військову міць. Путін також надав Дню Перемоги нового політичного та пропагандистського значення, посилаючись принагідно на спадщину царської Росії (георгіївська стрічка) та запроваджуючи нові ритуали («Безсмертний полк»). Крім того, змінилося і головне гасло, яке супроводжувало святкування. На зміну попередньому «Никогда больше» (імпліцитно – «Нет войне») прийшло зловісне та агресивне «Можем повторить», яке з’явилося у 2008 році, але набуло величезної популярності після 2014 року та анексії Криму. Хоча все вказує на те, що це була низова ініціатива, Володимир Путін публічно підтвердив: «Якщо хтось ще наважиться [напасти на Росію], то ми повторимо [переможемо їх знову]».
У 2023 році московські святкування, як завжди за останні два десятиліття, пройшли гучно з величезним військовим оркестром, але однозначно відрізнялися від святкувань у попередніх роках. Весь захід, вперше під охороною розташованих на дахах снайперів, тривав менше ніж 50 хвилин, тобто був найкоротшим в історії Російської Федерації, а серед іноземних гостей були присутні лише зовсім не переповнені ентузіазмом лідери Білорусі, Киргизстану, Таджикистану, Казахстану, Туркменістану, Узбекистану та Вірменії (тобто в більшості своїй залежних від Росії країн Організації договору про колективну безпеку). Парадом пройшли підрозділи, що складалися в основному не з особового складу лінійних військ, а з курсантів військових училищ – ймовірно, тому, що в Україні залучено близько 90% російських сухопутних військ. Тут варто відзначити, що в Рязані, колисці російських повітряно-десантних військ, своєрідному російському аналогу американського Форт Ліберті, урочистості обмежилися покладанням квітів – особовий склад місцевого училища довелося відправити на парад в Москву. А там помітною була відсутність не тільки людей для масовки параду на Червоній площі, а й ще одного ключового елементу – повітряного параду. Його офіційно скасували (як і в 2022 році) через погодні умови. Тим часом 9 травня небо над Москвою було ясним, до того ж напередодні не було репетиції повітряного параду, що є звичайною і нормальною процедурою. Тож повітряний парад взагалі не передбачався. Ймовірно, головною причиною була нестача досвідчених пілотів. Варто зазначити, що нещодавно Росія в рамках обміну полоненими передала Україні 45 військовослужбовців в обмін на трьох офіцерів Повітряно-космічних сил Росії (ВКС).
Порівняно з 2021 роком кількість техніки, яка брала участь у параді, зменшилася вчетверо – зі 197 бойових машин до 51, причому у 2023 році з’явився лише один танк – історичний Т-34. Водночас проблематичною є також його «історичність», враховуючи, що у 2019 році Росія придбала у Лаосу 30 діючих танків цього типу – лише для «представницьких» цілей. У десятках російських міст святкування взагалі скасовувалися, як правило, «з міркувань безпеки», а в багатьох мали символічний характер. Водночас було скасовано, а точніше «перенесено» в Інтернет акцію «Безсмертний полк», яка роками супроводжувала святкування Дня Перемоги. Під час акції люди приносили на церемонію портрети своїх рідних, які загинули під час Другої світової війни. Можливо, влада злякалася, що цього разу люди можуть принести й фотографії своїх близьких, які загинули в Україні – що може поставити під сумнів офіційну статистику, яка занижує втрати Росії.
З цього приводу, як і в багатьох подібних випадках, проросійські джерела та інформаційно-політичні кола стверджували, що Росія використала «маскіровку» та навмисно обмежила масштаб святкувань, щоб ввести опонента в оману щодо власної слабкості. Це, однак, типове видавання бажаного за дійсне і «зачарування реальності». День Перемоги занадто важливий для росіян, щоб дозволити собі у цьому випадку на театральні шоу типу ІПСО. Тим пак, що ні 9 травня, ні після цього дня російські війська на фронті не здійснили жодних несподіваних акцій, не досягли жодних успіхів – то якій меті служила б ця «маскіровка»? Можемо припустити, що скромні святкування були зумовлені обставинами, тобто серйозною ситуацією на фронті. Навіть якби російська влада усвідомлювала, що це буде ударом по її іміджу.
Однак слід зазначити, що суттєвим елементом святкувань 9 травня була, як завжди, промова президента Путіна. І хоча сам парад свідчив про те, що Росія має серйозні проблеми, слова Путіна звучали зловісно. Викликаючи аналогію до Великої Вітчизняної війни він, зокрема, сказав: «Проти нашої Батьківщини знову розв’язано справжню війну, але ми дали відсіч міжнародному тероризму, ми захистимо жителів Донбасу, і загарантуємо собі безпеку». Він заявив, що в деяких європейських країнах «створюють справжній культ нацистів та їх попихачів», звинувачуючи при цьому Захід в агресивному націоналізмі, русофобії, невдячності та цинізмі, бажанні «остаточно знищити систему глобальної безпеки й міжнародного права, прагненні задушити різноманітні суверенні центри розвитку».
«Ми хочемо бачити майбутнє мирним, вільним та стабільним. Вважаємо, що будь-яка ідеологія переваги за своєю суттю огидна, злочинна і смертельно небезпечна», – сказав президент РФ. На його думку, Росія не бачить ворогів в інших народах, вона лише жертва змови і реваншизму «глобалістських західних еліт». Він також ствердив, що українці «стали заручниками державного путчу і створеного завдяки цьому переворотові злочинного режиму інспірованого хазяями з Заходу». Він визнав «героями» не лише солдатів часів Великої Вітчизняної (пам’ять про яких, звичайно, паплюжать на Заході), але й тих, хто бере участь у СВО.
Це дуже небезпечний наратив, оскільки він ототожнює наратив про Велику Вітчизняну війну, в якій СРСР захищався від фашистів, з наративом про «спеціальну військову операцію», в якій Росії знову доводиться захищатися від агресії – як завжди «фашистів». Насправді за весь час святкування 9 травня «спецоперації» було приділено набагато більше часу, ніж війні, яка закінчилася 78 років тому. Водночас наголошувалося, що «спецоперація» на цей час є найважливішою справою для держави та нації – а ветерани обох конфліктів однаково важливі, бо боротьба зараз відбувається з одним і тим же ворогом, тобто «нацистами».
Тут варто зазначити, що в російському баченні історії немає жодної згадки про союз Сталіна та Гітлера, який призвів до початку Другої світової війни, а 17 вересня 1939 року подається як «визволення» народів, пригноблених «фашистською» Польщею. Що відповідає послідовно повторюваній тезі про те, що ні СРСР, ні Росія ніколи на нікого не нападали – завжди захищалися і когось визволяли. Ця неодноразово перевірена та усталена риторика завжди оновлюється – цього разу роль «загарбника» виконує Україна, а фактично Захід і НАТО. Часи змінилися, брехня залишилася та сама. Також не вперше вкрай політизований міф про Велику Вітчизняну війну використовується для виправдання агресії проти України. Російська пропаганда використовує його все більше і більше, оскільки російські втрати зростають, на території самої Росії відбуваються атаки дронів-безпілотників, пожежі, вибухи, «бавовна» тощо, а прогресу «спецоперації» не видно. Окремо варто відзначити, що російські пропагандисти намагаються не помічати іронії долі в тому, що за півтора року їхня риторика кардинально змінилася: від «операція демілітаризації та денацифікації України йде згідно з планом» до «наші війська героїчно захищаються».
Подібна риторика, яка чітко простежується в промові Путіна 9 травня, спрямована, з одного боку, на те, щоб створити постать загрозливого для Росії ворога, тобто агресивний «фашистський Захід», а з іншого — запевнити, що Росія сильна і не боїться війни – ми перемогли тоді, а тепер «можемо повторити». Це також сигнал про те, що Росія готується до тривалої війни, яка нібито була розв’язана проти неї. Тому тези промови одразу були підхоплені пропагандистським апаратом. Протягом певного часу російська влада мобілізує громадськість на тривалу війну, яка хоч і пасивна та залякана, але здебільшого підтримує дії Кремля. Порівняння нинішньої ситуації з Великою Вітчизняною війною покликані зміцнити цю підтримку і підготувати росіян до втрат і жертв, навіть якщо немає перспектив і гарантій швидкого успіху.
Якуб Ольховський
