Дезінформація та політизація як вороги імунітету
Наталя ІЩЕНКО
Старт вакцинації в Україні пройшов в нервовій атмосфері – не з точки зору медичних ускладнень у вакцинованих, а з точки зору інформаційного супроводу кампанії. Втім, в цьому немає нічого дивного – традиційна для українського суспільства популярність антивакцинаторських настроїв, суперечливі сигнали від влади та політизація теми не могли не створити вкрай несприятливі умови для організації кампанії із імунізації населення країни.
«АНТИВАКЦИНАЛЬНА ВАКХАНАЛІЯ»
Нагромадження некоректної інформації та відвертих фейків, недолугість офіційних комунікацій та намагання політиків вкинути в публічний простір побільше негативної інформації про опонентів, дезорієнтували та налякали і без того дезорієнтованих та наляканих громадян. На жаль, внесли свою лепту і засоби масової інформації, які замість інформування та проведення роз’яснювальної роботи вирішили «зловити хайп» на темі, що турбує все суспільство, і частіше знайомили людей з думками про щеплення політичних діячів та громадських активістів, ніж повідомляли факти та транслювали коментарі спеціалістів в галузі медицини та імунології. Не залишились в стороні й проросійські пропагандистські медіа, які продовжили бомбардування мізків аудиторії фейковими антивакцинними жахами та, водночас, не втомлювалися рекламувати російську вакцину.
Суміш інформаційного хаосу, цільоспрямованого нагнітання, дефіцит якісної інформації та засилля фейків в інформпросторі перетворилася на справжню «антивакцинальну вакханалію» (як назвав це явище міністр охорони здоров’я Максим Степанов).
Ось як Борис Бахтєєв з «Детектора медіа» описує рівень обізнаності громадян (і, очевидно, свій власний) на початку кампанії із вакцинації: «Невідомо звідки, мов той Пилип із конопель, на сцені з’явилися Індія та індійська вакцина. Про які раніше взагалі не було мови — до такої міри, що українці про них узагалі не чули в контексті жодної країни, про яку згадували наші як керівники, так і ЗМІ. І навіть у тій інформації, що є наявною у ЗМІ сьогодні, дуже багато змістових лакун. Ми не знаємо, чи схвалено цю вакцину де-небудь, окрім самої Індії. Якщо вона виготовляється за британською ліцензією, чому тоді має іншу назву. Багато-багато інших важливих моментів — вони залишаються невідомими широко».
Конгломерат дефіциту якісної та повної інформації, дезінформації та політизації виявився дуже ефективним інструментом деструктивного впливу.
23 лютого Україна отримала першу партію вакцини Covishield, виготовлену в Індії за ліцензією Oxford/AstraZeneca. І через два дні стався гучний скандал: в нібито зразковому інфекційному відділенні Олександрівської лікарні Києва лише двоє медиків погодилися зробити щеплення від коронавірусу. Інші 22 працівники відмовилися.
НЕДОВІРА ТА ПОБОЮВАННЯ
4 березня інформагентство Liga.net опублікувало невеличкий огляд «страхів» медпрацівників з різних міст України, які не хочуть вакцинуватися від коронавірусу. Ось основні з них:
- недовіра до вакцини з Індії,
- недовіра до умов зберігання препарату в Україні,
- побоювання з приводу можливих побічних реакцій,
- питання до ефективності вакцинації в принципі.
Можна ще додати тезу, які всі ми, напевно, чули від друзів, родичів, чи читали на Фейсбуці:
- якщо ти перехворів на COVID-19, то робити щеплення не потрібно.
В принципі, всі вищезгадані уявлення та побоювання були прогнозовані та передбачувані. Уряд мав б провести превентивну роз’яснювальну роботу серед населення країни, в першу чергу, в обов’язковому порядку, серед медичних працівників, щоб потім не бідкатися щодо «вакханалії» але цього не сталося.
Наразі можна знайти на сайті МОЗ короткі тезові спростування кількох неправдивих тверджень щодо вакцин та вакцинації. Однак навряд цих кількох коротких формальних дописів та виступів високопосадовців з медичного відомства в ЗМІ достатньо для спростування всіх антивакцинаторських фейків, забобонів та для заповнення всіх пробілів в обізнаності громадян про вакцини та вакцинацію. Для цього потрібна загальнонаціональна системна та масштабна робота із суспільною думкою. А ось цього в нас не було.
Чому МОЗ не організувало ефективну превентивну комунікаційну кампанію, чому ЗМІ не спроміглися спокійно та зрозуміло розказати людям про вакцину та вакцинацію ДО старту кампанії імунізації, пояснити без емоцій та без конспірологічних вигадок вкрай важко.
Втім, неефективні владні комунікації не єдина проблема. Борис Бахтєєв з «Детектора медіа» звернув увагу, що не тільки чиновники, але і журналісти не поспішали розвіювати сумніви та інформувати суспільство про препарат, який міністр охорони здоров’я привіз з Індії. «ЗМІ щось не стоять у чергах до високих кабінетів, аби розпитати й уточнити якомога більше — от же дива. Не чутно, щоби ЗМІ намагалися щось дізнатися про індійську вакцину через Індію, через Велику Британію — через офіційних осіб та особисті зв’язки, через західних незалежних експертів. Те, що найпершою чергою робили б респектабельні ЗМІ західних країн. Усі всім задоволені, нікому нічого не треба, нікого ніщо не цікавить — нірвана!», – зазначив Борис Бахтєєв.
В результаті спільних недопрацювань вакцинація в Україні стартувала вкрай невдало, і з цим терміново довелося щось робити.
ЩЕПЛЕННЯ-ШОУ
В ситуації, що склалася, місію зі спростування фейків та заспокоєння громадськості довелося брати на себе Послу Великої Британії в Україні Мелінді Сіммонс. “Вакцини: фактчек. Вакцина від COVID-19 Covishield і Oxford-AstraZeneca AZD1222 є ідентичними. Covishield – це ліцензійна назва AZD1222, виробленої в Індії. Припущення, що вакцини AZ/Covishield, що використовуються в Україні, відрізняються за формулою, є категорично неправильним”, – підкреслила Сіммонс в своєму допису у Twitter.
На «комунікаційну амбразуру» кинулися головні відповідальні за вакцинацію і загалом за боротьбу із коронавірусом керівник МОЗ Максим Степанов та головний санітарний лікар Віктор Ляшко. Але вони вимушені були впливати на громадськість вже не словами, а ділами, й провакцинувалися перед телекамерами. «В бій» вступив й найголовніший лідер суспільної думки – президент Володимир Зеленський, який, як верховний головнокомандуючий, отримав щеплення разом з військовими.
Одночасно Мінздрав вирішив залучити до просування вакцинації лідерів суспільної думки. У випадках, коли створюються залишки доз вакцин, відомство Степанова дозволило щеплювати діячів культури та спорту, громадських діячів – все для популяризації вакцинації.
Долучилися і лікарі. Медичні працівники, які підтримують вакцинацію, започаткували на Фейсбуці флешмоб #ялікарявакцинуюсь. Ось, наприклад, допис від 4 березня з цим хештегом однієї із найбільших приватних клінік Києва: «Сьогодні на медичну спільноту дивиться вся країна. Життя людей залежать не лише від наших дій, а також від нашого прикладу. Скажіть своїм колегам та пацієнтам: я лікар і я вакцинуюсь від COVID-19».
Допомогло в просуванні думки про безпечність індійської вакцини і рішення Департаменту охорони здоров’я Канади щодо надання дозволу на використання на території країни вакцини від COVID-19 і AstraZeneca, і Covishield.
Можна сказати, що за десять днів із початку кампанії із вакцинації ситуація із сприйняттям суспільством вакцинації і конкретно вакцини з Індії трохи покращилася. Більше людей стало записуватися на щеплення через додаток «Дія», активно почали вакцинуватися «залишковими дозами» лідери громадської думки. Кажуть, навіть кілька медичних працівників Олександрівській лікарні погодилися на вакцинацію.
Перелом, здається, настав.
Ключовими, судячи з усього, стали три фактори: один зовнішній – рішення Канади про використанні індійської вакцини, один «емпіричний» – відсутність великої кількості серйозних побічних ефектів та один емоційний – особистий приклад вакцинованого Зеленського та керівників МОЗ.
Останній метод – особистого прикладу – на сьогодні став фактично основним методом, за допомогою якого влада намагається переконувати суспільство в необхідності робить щеплення. Фактично, через неспроможність чи небажання вчасно та достатньо наситити інформаційний простір зрозумілими та чіткими раціональними аргументами «за» вакцинацію, в комунікаціях із громадянами довелося застосувати методи інфотейнменту, або навіть взагалі ентертейменту, перетворююючи вакцинацію на шоу.
Яскраво продемонструвала цей тренд передача «Право на владу» 4 березня, коли гості програми отримали щеплення в прямому ефірі. Вакцинувалися в студії «1+1», зокрема, співачка Руслана, телеведучі Наталія Мосейчук та Олександр Педан, «стронгмен» Сергій Конюшок. “Ми 4 березня ідемо на безпрецедентний крок, тому що жодна країна не робила вакцинацію проти COVID-19 в прямому ефірі, в телевізійній студії, в телевізійному павільйоні. Те, що відбувається сьогодні тут – не робив ніхто”, – підкреслювала напередодні виходу передачі в ефір Наталія Мосейчук.
Але ексклюзивне щеплення-шоу не можна вважати таким вже позитивом – бо, насправді, йдеться про те, що, проваливши аргументоване інформування громадян, не залишилося нічого іншого, як застосовувати рекламно-маркетингові методи впливу.
«БРАТИ» НА БАЛКАНАХ
Справедливості раді треба зазначити, що ми не єдині вакциноскептикі в світі. Проблеми з довірою і до антиковідних вакцин, і до вакцинації як явища, виникають всюди.
Приблизно чверть учасників глобального соціологічного опитування заявили, що, ймовірно, відмовляться від вакцинації. Ще 8% не визначилися у цьому питанні. Це – результати дослідження Міжнародної асоціації Gallup щодо ставлення населення різних країн до викликаної COVID-19 кризи, яке в Україні проводив Фонд “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва разом із Київським міжнародним інститутом соціології. Дані були оприлюднені 12 лютого. Всього у рамках дослідження було опитано близько 45 тисяч осіб у 47 країнах
За даними соціологів, більше двох третин респондентів готові зробити собі щеплення від коронавірусу за умови безпечності та загальної доступності вакцини, але частка антиваксерів серед населення планети все одно значна. Хоча і менша, ніж в Україні: згідно із результатами цього ж дослідження, 30% українців не збирається робити щеплення. З цих скептично налаштованих громадян 10% просто “не згодні” на вакцинацію, тоді як 20% – “категорично не згодні”. Ще 5% респондентів не змогли відповісти на це питання. При цьому, якщо вакцина від коронавірусу буде загальнодоступною і безпечною, нею готові зробити щеплення 65% українців: 43% опитаних заявили про свою цілковиту згоду на вакцинацію, 22% зазначили, що вони “згодні” зробити щеплення.
Хоча в Україні майже третина населення негативно налаштовано щодо вакцинації (а не чверть, як в середньому у світі ), ми не є світовими лідерами в цьому питанні. Країнами із найбільшою кількістю вакцино-скептиків є кілька інших держав з нашого регіону: це Північна Македонія (49%), Росія (46%) та Боснія і Герцеговина (44%).
До речі, остання країна, БіГ – точніше її боснійсько-хорватська частина, Федерація Боснії і Герцеговини, ФБіГ, нещодавно отримала в подарунок від сусідньої Сербії таку саму індійську вакцину Covishield, як в нас. Не повірити, але й в них питання набуло тотальної політизації, а сам препарат зазнав нищівної критики з боку частини політикуму. Тези знайомі: це препарат для бідних країни, це не справжня АстраЗенека… Втім, у мешканців ФБіГ наразі немає інших варіантів. Сербська частина Боснії і Герцеговини, Республіка Сербська, вакцинується російським препаратом Sputnik V, від чого боснійці із хорватами наразі відмовляються із геополітичних причин.
Доречно згадати ще одну схожість – Україна та Боснія і Герцеговина є світовими лідерами із незадоволення боротьбою своєї влади з епідемією COVID-19.
77% українців заявили, що вони не задоволені тим, як уряд протидіє поширенню коронавірусу. На другої позиції Боснія і Герцеговина із майже тотожним рівнем незадоволення – 75%.
Обидві країни не обіймають перші сходинки світових антирейтингів із захворюваності та смертності, але свою справу зробили інші фактори – хронічне напружене політичне протистояння, корупційні скандали навколо медичних закупівель (в БіГ вже навіть суди почалися), значні економічні втрати населення в умовах карантину без достатнього рівня компенсації, ну і відкладення на невизначений термін масової вакцинації населення через зрив анонсованих урядом планів із закупівлі вакцин.
Напевно, українцям не дуже приємне порівняння із не найбільш успішною країною Європи, але ніде правди діти: якщо ми всі не проявимо більше відповідальності та критичного мислення в протидії пандемії, на наступному етапі нас чекають набагато більш сумні аналогії.
