Джерело: The Insider
РІА «Новости» опублікувало матеріал під заголовком «Все скінчено». Американський розвідник розповів, що чекає на Україну». У ньому розповідається:
«Попри запевнення Заходу, Україна вже програла у боротьбі з Росією, заявив у бесіді з виданням Mysl Polska американський військовий аналітик, колишній офіцер розвідки Корпусу морської піхоти США та інспектор ООН із контролю над озброєннями в Іраку Скотт Ріттер.
“Все скінчено. Незалежно від заяв на Заході щодо Росії, всі вже знають, що Україна переможена”, — сказав він. На думку Ріттера, Київ, який у своїх бойових діях покладається переважно на артилерію, виснажить запаси до літа, але у НАТО вже не буде можливості їх поповнити. <…>
Західні країни постійно говорять про те, що Україна має перемогти Росію на полі бою і нарощують постачання озброєнь та військової техніки. У Москві на це неодноразово заявляли, що західна військова допомога не обіцяє Україні нічого доброго і лише затягує конфлікт, а транспорт зі зброєю стає законною ціллю для російської армії».
Скотт Ріттер добре знайомий нашій рубриці «Антифейк». Він справді колишній офіцер розвідки, який служив у 1980-х роках. Пізніше, у 1991–1998 роках, Ріттер працював інспектором ООН із озброєнь в Іраку. Але у XXI столітті його кар’єра обірвалася: колишнього розвідника звинуватили у педофілії. Його двічі ловили на спробах домовитися про побачення з неповнолітніми дівчатками, з якими він знайомився в інтернеті. В обох випадках за дівчаток видавали себе поліцейські. Вперше після шестимісячного випробувального терміну звинувачення було знято, але друга спроба закінчилася для нього двома з половиною роками в’язниці. 2014 року він вийшов на волю, але зі зрозумілих причин попиту на його послуги як військового експерта у США більше не було. Втім, у 2019 році він знайшов, кому запропонувати послуги: став регулярно співпрацювати з російським каналом RT, і з того часу робить заяви відповідно до російської пропагандистської лінії. Ріттер звинувачував Україну в убивствах у Бучі, оголосив Байдена воєнним злочинцем, стверджував, що Польща має намір напасти на Україну та окупувати її західні області.
Втім, цього разу проблема, про яку говорить Ріттер, не є цілковито вигаданою. 13 лютого генсек НАТО Єнс Столтенберг зазначив, що темпи витрачання боєприпасів ЗСУ перевищують темпи їхнього виробництва у країнах альянсу. Але завдання наростити виробництво цілком можна розв’язати; Пентагон повідомив, що навесні обсяг виробництва 155-міліметрових снарядів збільшиться у півтора рази, словацький ZVS Holding протягом року збільшить випуск таких самих снарядів у 5 разів (до 100 000 на рік), німецька компанія Rheinmetall інвестує €10 млн у нову виробничу лінію випуску боєприпасів для зенітних гармат Gepard.
А ось на те, що аналогічні проблеми має й російська армія, Ріттер вважає за краще не звертати уваги. Тим часом Bloomberg зазначав, що запаси снарядів виснажуються в обох сторін, а ад’юнкт-професор Військової академії США, спеціаліст з моделювання бойових дій, майор запасу Вікрам Міттал у січні опублікував у Forbes статтю «Від сили до вразливості: занепад російської артилерії у війні в Україні», де стверджував:
«Сучасна війна використовує руйнівну природу артилерії для формування поля бою з великих відстаней. Російські військові побудували свою воєнну структуру на тактичному використанні артилерії, тому кожна окрема батальйонна тактична група (БТГ) включає артилерійську батарею. Такий розподіл забезпечує значну вогневу міць цих невеликих тактичних підрозділів. Російська артилерія історично забезпечувала їхнім військам велику перевагу на полі бою. Однак у міру розвитку війни в Україні російська артилерія стала одним із найуразливіших місць.
В теорії російська БТГ зосереджена навколо артилерії. При використанні за призначенням піхотні та бронетанкові підрозділи, що становлять основну частину БТГ, покликані захищати артилерійську батарею, дозволяючи їй зайняти вигідне становище. Потім артилерія завдає ударів по силам противника в координації з безпілотниками, засобами радіоелектронної боротьби та передовими спостерігачами, завдаючи значних збитків і змушуючи противника відступити з території. Потім БТГ може швидко захопити цю територію та повторити процес, просуваючись уперед. <…>
Під час широкомасштабного вторгнення в Україну, яке розпочалося у лютому минулого року, використання артилерії Росією не було таким, як планувалося. Російські безпілотники не справлялися з виявленням українських цілей, а мережі зв’язку були надто ненадійними, щоб підрозділи могли обмінюватися інформацією про поле бою. Тому командири БТГ надали перевагу використанню своєї артилерії для обстрілу великих територій, сподіваючись вразити українські цілі. За оцінками, за день російськими військами було випущено до 60 000 артилерійських снарядів, більшість із яких не вразили жодної військової цілі. <…>
Таке надмірне використання артилерії призводить до низки проблем. По-перше, велика витрата снарядів призвела до приголомшливого навантаження на російські мережі постачання та логістичні ланцюжки. Українські звіти стверджують, що росіяни вичерпали більшу частину своїх артилерійських резервів. Окрім снарядів, самі артилерійські гармати, як правило, не розраховані на таку кількість пострілів. Навіть при належному обслуговуванні стволи необхідно замінювати після певної кількості пострілів, і росіяни, ймовірно, виснажили й ці стволи. Ці лінії постачання були частою метою української артилерії, безпілотників та ракетних атак.
Більш серйозне питання виникає через використання українцями контрбатарейних систем. Ці сучасні системи можуть виявити вхідний снаряд і точно визначити його походження ще до того, як він влучить у ціль. Тому сучасна доктрина вимагає, щоб артилерійські системи переміщалися одразу після здійснення пострілів, щоб уникнути контрбатарейного вогню. <…>
Проблеми з артилерією, швидше за все, виникли через недостатню підготовку російських військовослужбовців. До вторгнення багато підрозділів були недостатньо навчені, а великі навчальні заходи, ймовірно, були скасовані через пандемію COVID-19. Ба більше, через успішні дії українців російський офіцерський корпус суттєво порідшав, що змусило росіян кинути в жорстокий бій недостатньо навчених офіцерів із невеликим досвідом. Цим офіцерам, можливо, не вистачає досвіду, щоб знати про наслідки другого порядку від надмірного використання артилерії.
Артилерія на базовому рівні вимагає трьох речей: стволів, боєприпасів та солдатів. Росіяни швидко вичерпують запаси і того, і іншого, і третього. У міру виснаження цих запасів росіяни все частіше вдаватимуться до альтернативних варіантів, включно з баражуючими боєприпасами і крилатими ракетами. Проте українські війська створюють надійну мережу систем ППО для боротьби із цією зброєю, запаси якої, за повідомленнями, також виснажуються.
Від початку вторгнення у російських військ мало що йшло згідно з планом. Відсутність підготовки та досвіду, особливо у російських офіцерів, призвела до надмірного використання артилерії. Українці успішно скористалися цією проблемою, перетворивши те, що має бути великою силою Росії, на одне з її найбільш вразливих місць».
Тож висновки Ріттера про неминучу поразку України виглядають дещо правдоподібніше, ніж його ж прогнози про напад Польщі на Україну, яку сама Польща й озброює.
Джерело: The Insider
