Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
24 лютого Росія почала повномастабну війну проти України. За цей час змінилось багато чого на інформаційному полі бою. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за п’ять місяців війни.
Зміни «цілевказання»: як у Москві пояснювали війну
24 лютого Путін: «Мета спецоперації захист мешканців Донбасу, демілітаризація та денацифікація України».
3 березня глава МЗС Лавров: «Військова спецоперація покликана покласти край будь-якій війні, яка могла б відбуватися на українській території або походити з неї».
19 березня Лавров: «Мета — отримати гарантії безпеки, які будуть засновані на принципі нероздільної спільної безпеки для України, Росії та всіх європейських країн».
29 березня міністр оборони Шойгу: «Суттєво знижено бойовий потенціал українських збройних сил, що дозволяє зосередити основні зусилля на досягненні головної мети – звільненні Донбасу».
3 квітня прес-секретар Кремля Пєсков: «Одна з головних цілей операції — це порятунок «ЛДНР» та відновлення їх державності в межах 2014 року, які зафіксовані в їх конституціях».
11 квітня Лавров: «Наша спецоперація покликана покласти край безоглядному курсу на повне домінування США на міжнародній арені».
5 травня спікер Держдуми Володін: «Зробити Україну мирною демократичною суверенною державою».
29 червня Путін: «Звільнення Донбасу та безпека Росії. Нічого не змінилося, я ж сказав рано вранці 24-го. Мені додати до цього нічого».
5 липня секретар Радбезу Патрушев: «Забезпечити захист людей від геноциду з боку українського неонацистського режиму».
20 липня Лавров: «Географічні завдання спецоперації змінилися, тепер це не тільки «ДНР» і «ЛНР», а й низка інших територій».
21 липня екс-президент РФ Медведєв: «Україна може втратити залишки державного суверенітету і зникнути з карти світу».
Паралельно зі зміною цілевказання війни змінювалась і прокремлівська пропаганда, яка обгрунтовувала її цілі.
- Росії не залишили жодних шансів вчинити інакше.
- Київський режим готує повномасштабний напад на «братній Донбас, де протягом 8 років вбивали мирних жителів», а також Крим.
- Україна утискає права російськомовних. В Україні процвітає русофобія.
- США спровокували конфлікт в Україні.
- Україну слід очистити від нацистської ідеології, яка становить загрозу всьому цивілізованому світу.
- Українці чекають на звільнення від «київського режиму».
Пояснення невдач після того, як з’ясувалось, що «не чекають»:
- Війна в Україні насправді йде проти НАТО.
- В заручники взято мирне населення, з яким російська армія не воює.
- Західні куратори України зірвали Стамбульські мирні переговори і хочуть воювати до останнього українця.
- Постачання західного озброєння лише відтягує врегулювання конфлікту.
Інформаційна атака на ЗСУ йшла за такими напрямками:
- Українських військових без необхідної амуніції, відповідної бойової підготовки та належної зброї кидають у бій.
- До звичайних бійців погано ставиться безпосереднє та вище командування (через інтерв’ю з полоненими).
- В Україні усіляко уникають мобілізації, особливо в західних регіонах. І навпаки, «поки львів’яни воюють за Харків, харків’яни в евакуації у Львові каву п’ють».
Західний інформаційний фронт:
- Україна є нацистською державою, яку до того ж роз’їла корупція.
- Її чиновники крадуть західну зброю і гуманітарну допомогу з метою перепродажу.
- Європу чекає енергетичний апокаліпсис, а світ – голод, в якому винна Україна.
- Пересічні європейці вже потерпають від підвищення цін і навали українських біженців, які сіли їм на шию.
- Самі біженці – невдячні люди і ведуть асоціальний стиль життя.
Приховування воєнних злочинів:
- звірства в Бучі – інсценування,
- драмтеатр в Маріуполі – справа рук нацистів,
- вокзал у Краматорську – спланована провокація ЗСУ,
- удар по ТРЦ у Кременчуку – били у військовий об’єкт,
- ракетна атака на центр Вінниці – знищення центру прийняття рішень.
Усе це приростало купою відвертих фейків, починаючи з: «Зеленського який о 6 ранку 24 липня втік до Варшави» і завершуючи «Зеленським, який 21 липня опинився у реанімації».
«Таким дужим, як зараз – я ніколи не почувався. І погана новина для всіх, хто запускає такі фейки: я не один, нас таких 40 мільйонів. І при всій повазі до похилого віку, 44 – це не 70», – заявив з цього приводу президент України.
Що може протиставити йому той, кому у жовтні виповниться 70 років?
«Успіхами» на війні Путіну хвалитися не доводиться: потоплена «Москва» і не взятий навіть Сіверськ, не кажучи вже про Київ, Харків, Дніпро, Одесу. А до армії «визволителів» доводиться гребти вже й ув’язнених.
На тимчасово окупованих територіях наростає рух опору, і жодні фейкові «референдуми» його не спинять.
Загальний невтішний підсумок п’яти місяців інформаційної війни з Україною підбив один з відомих російських пропагандистів Владлен Татарський: «Зараз в інформаційно-психологічній війні нам доводиться не наступати, а оборонятися, воюючи вже не за розум українців, а за розум своїх громадян і навіть військовослужбовців».
У символічному сенсі в інформаційній війні сумнозвісну бабцю з прапором вчисту переграв український пес Патрон.
Усе тому, що українська війна, на відміну від російської, – НАСПРАВДІ народна і символи в ній дійсно народні, а не штучно створені.
Тому Татарському та іншим російським інформаційним «чмоням» український народ разом із Патроном ніколи не перемогти. І п’ять місяців війни довели це остаточно.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
