Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Іран долітався на «російських геранях» до санкцій ЄС, в той час як РФ краде у шведів японські камери для своїх «орланів». Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 20 жовтня.
- Європа заморожує іранських «шахедів»
- Путінські розбійники з великої (шведської) дороги
- Командирські вершки і «хрючєво» для путінського м’яса
- Чому в Москві заговорили про 2-річний призов
Європа заморожує іранських «шахедів»
20 жовтня, напевно, увійде в історію як день-рекордсмен. Ліз Трасс пішла з посади прем’єр-міністерки Великої Британії через 45 днів після призначення, що стало рекордом, а Рада ЄС всього за три (!) дні ухвалила санкції щодо Ірану за постачання безпілотників Росії для ударів по Україні.
Заморожені активи Shahed Aviation Industries, яка відповідальна за проєктування та розробку БПЛА. До європейського санкційного списку також потрапили: начальник штабу ЗС Ірану генерал-майор Багері, командувач Аерокосмічного корпусу Гвардії ісламської революції Агаджані та Гореїші, який відповідає за логістику в міноборони Ірану.
НАСПРАВДІ, це рішення важливе з декількох причин.
По-перше, воно довело спроможність європейської спільноти (яку часто-густо звинувачують у кволості та зайвому бюрократизмі) у разі необхідності оперативно реагувати на нові виклики.
По-друге, це чергове клацання по носу росіянам, які до останнього, навіть через кирилицю на корпусі дрону, намагалися переконати, що жодних «шахедів» у них немає, а є виключно «герані».
По-третє, це товстий натяк Тегерану, що в разі продовження терористичної співпраці з Москвою (а йдеться вже про постачання балістичних ракет), санкції триватимуть надалі. ЄС готовий поширити їх, щонайменше, на ще чотири іранські організації.
По-четверте, як би не намагався спростовувати постпред Ірану при ООН Амід Саїд Іравані передачу Тегераном Москві саме БПЛА, рішення ЄС доводить наступну просту істину: якщо «шахеди» прилітають до РФ навіть у вигляді комплектуючих, з яких потім і збираються «герані», це не вважатиметься пом’якшувальною обставниною: відповідати доведеться по повній.
По-п’яте, санкції проти Ірану мають засвідчити про відповідальність іншим симпатикам Путіна за підтримку агресії. Навіть, якщо йдеться про 20 пляшок горілки для 86-річного Сільвіо Берлусконі.
По-шосте, європейські санкції – лише квіточки на тлі того, що можуть зробити США, отримавши вже юридичні підстави для оголошення Росії державою-спонсором тероризму. То ж далі буде. Якщо Тегеран, звісно, не візьметься за розум.
Путінські розбійники з великої (шведської) дороги
На тлі антишахедної війни 20 жовтня великого розголосу набув випадок у програмі «Що це означає» на російському РБК ТВ. Член громадської ради при МО РФ, директор Центру аналізу стратегій та технологій Руслан Пухов, не знаючи, що він в прямому етері, попросив ведучих не загострювати уваги на іранських дронах, які використовуються в Україні: «ми всі знаємо, що вони іранські, але влада не визнає».
Після того, як відео широко розійшлося в соцмережах, Пухов проаналізувавши, що брякнув, обрав досить дивний спосіб виправдання, пояснивши це наслідками коронавірусу: «Не пам’ятаю, щоб таке говорив, напевно, це якась постановка. Давно було діло. Після ковіду погано з мозком».
НАСПРАВДІ, крім того, що Пухов відкрив секрет Полішинеля, його зізнання цікаве саме тим, що «давно було діло». Тобто, у Росії вже тривалий час знали про проблеми з БПЛА і могли щось з цим зробити, але нічого свого так і не створили.
Цьому є лише два взаємовиключних пояснення. Перше: «шахеди» для росіян занадто складні у виготовленні. Друге: «шахеди», навпаки, занадто прості для них.
Чому ж ВПК РФ, на який витрачаються величезні кошти з бюджету, не потягнув виробництво простих, за великим рахунком, безпілотників?
Все ж про відсталість російського ВПК у цьому випадку не варто говорити. Він дає багато приводів для цього в інших, більш технологічних речах.
Напевно, це небажання зв’язуватися з дешевими проєктами. Це не «гіперзвукові мультики», які можна продати Путіну, щоб він показував їх всьому світу.
На дорогих проєктах завжди можна пограти в улюблену гру путінської «еліти» – в «розпил». Саме на дорогих проєктах і з’являються, наприклад, «таунхаузи» у Суровікіна за 50 млн рублів.
А, наприклад, ті ж відеокамери для рідних БПЛА «Орлан-10» можна й на шведських дорогах поцупити.
Як пише видання Aftonbladet, у металевих шафах вздовж доріг знаходяться фотоапарати Canon. Точно такі ж камери були знайдені в «Орлан-10». Кілька місяців тому один з таких БПЛА потрапив до українських військових і був розібраний на частини. У ньому знаходилась японська камера Canon, прикріплена липучкою до невеликої сталевої пластини.
У поліції Швеції заявляють, що їм відома інформація про зв’язок між крадіжками на дорогах і російськими дронами. За даними Шведської транспортної адміністрації, за останні місяці по всій країні було викрадено близько сотні таких камер.
Погодьтеся, навряд чи в російському оборонному замовленні зі створення «орланів» була стаття «крадіжка відеокамер на шведських дорогах». Але гроші на їх закупівлю / створення / встановлення було виділено. Саме так і з’являються «таунхаузи» у російських генералів та іншої путінської «еліти», хто сидить на бюджетних потоках.
Командирські вершки і «хрючєво» для путінського м’яса
Решті жителів «супердержави» з 21 млн злиднів у цьому зв’язку пощастило значно менше. Насамперед тим, хто потрапив на війну в Україні. Мало того, що їх там вбивають, так ще й голодними.
Проте російська пропаганда ще до війни всіляко пропагувала службу в ЗС РФ, розписуючи, наприклад, в усіх кулінарних кольорах і фарбах, як шикує російська армія за «шведським столом».
НАСПРАВДІ, реальністю російської армії в Україні стала крадена відеокамера зі шведської дороги, а не шведський стіл. Про те, що «визволителі від київського режиму» гостро потребують всього: від шкарпеток і трусів до (чомусь) дитячого харчування, відомо з перших місяців війни.
І вся Росія скидається на це. Спочатку через краудфандінг, потім – «добровільно-примусово», зараз – обов’язково, у зв’язку з оголошенням воєнного стану.
Проте на цьому не тільки заробляються шалені гроші, а й видаються «військові таємниці». Про те, наприклад, як російські війська харчувалися на території окупованої України ще до повномасштабного вторгнення, стало відомо наприкінці минулого року. Харчувалися настільки «смачно», а крали настільки сильно, що справа дійшла до суду.
А вже на 16-й день війни НАЗК подякувало міністру оборони РФ Шойгу «за неоціненний внесок у те, що російські засоби та ресурси для нападу на Україну були розкрадені ще на етапі їхнього накопичення на кордоні».
Крадіжки в армії РФ мають різні рівні: перший — це забрати додому якісь речі, що переросло під час нападу на Україну в масштабне мародерство, яке є воєнним злочином; другий — вивезти з військової частини «Камаз» з обмундируванням, ще й так, що російські «ратники» опиняються в українських берцях; третій — це крадіжка мільярдами, що зрештою призводить до появи «таунхаузів» за 50 млн.
В середньому щороку на розкраданнях в російській армії ловлять тисячу військовослужбовців. За останні вісім років гарнізонні військові суди винесли понад 12 тисяч вироків за шахрайство та не менше 558 – за зникнення майна з речових складів. За розтрату було засуджено понад 700 військовослужбовців, включаючи командирів.
Вишенькою на цьому «тиловому тортику», який довів усю свою гнилість саме в Україні, стала наприкінці вересня відправка у відставку «у зв’язку з переходом на іншу роботу» заступника Шойгу генерала Булгакова, який відповідав за матеріально-технічне забезпечення ЗС РФ.
Залишками цього «тортика» після зняття вершків командирами усіх ступенів і рівнів і доводиться харчуватися «холопам- визволителям». Ось такий вигляд мають ці залишки.
Максим Майоров, експерт нашого Центру, з цього приводу зауважує: «Тільки влітку з’явилася культурологічна стаття «Нямка і хрючєво: Регресивна кулінарія сучасної РФ», а вже з осені деокупація українських територій надала у розпорядження науки чимало нових артефактів для аналізу цього явища.
Нудотного вигляду консерви з перепаскуджених овочів у вкрай незручній для фронтових умов скляній 3-літровій тарі буквально заполонили стрічки соцмереж українських воїнів, журналістів та волонтерів, які мали нагоду познайомитися з побутом окупантів після їх втечі.
Спочатку це навіть сприймалося несерйозно, як жорстокий русофобський жарт і фотошоп. Але ж ні. Гадаю, такі знахідки мають надати новий імпульс українській русистиці, адже досконало розуміти ворога – питання передусім національної безпеки. А як заповідав Гіппократ: «Ти є тим, що ти їси».
Ось таким гарніром і заправляють російське гарматне м’ясо в Україні: «воронезькою закускою», «донським салатом» та іншими стравами невисокої російської мобілізаційної кухні.
Чому в Москві заговорили про 2-річний призов
А м’яса Кремлю потрібно все більше. Недаремно офіційного повідомлення про завершення «часткової мобілізації» немає і, скоріш за все, не буде. Вона, як і все інше в путінський Росії, має гібридний, перманентно-брехливий характер. Скільки потрібно – стільки й призвуть.
В умовах частково-гібридного воєнного стану, коли всі повноваження і звісно відповідальність із його забезпечення передані губернаторам (від набору мобілізованих до вилучення техніки з підприємств), усі вони мають нагоду відчути себе «трохи Кадировим». Те, що не у всіх вийде, і багато хто поплатиться своїми посадами (у кращому випадку) – це вже проблеми самих лузерів.
Починаючи із силовиків, яких Путін демонстративно під телекамери зобов’язав засвідчити своє бажання воювати та закінчуючи останнім пригожинським зеком, якого гонять на мінне поле – російський диктатор пов’язав кривавою круговою порукою всіх. Далі відступати немає куди. Вибір у всіх невеликий: позаду Москва, а попереду Гаага.
Саме тому вже в повний голос у Росії кажуть про необхідність повернення до дворічної служби в армії. Адже сенатор Джабаров, який і запропонував це, зібрався дійти «у ході СВО до західної частини України».
НАСПРАВДІ, мрії про західні кордони України у рашистів, які самі вже готуються тікати з південних, коментувати мають психіатри.
Але якщо наприкінці 8-го місяця війни в Україні мова на офіційному російському рівні зайшла про повернення до 2-річної служби в армії – це свідчить про повний провал усієї військової доктрини РФ.
За нею, відзначимо, основний тягар воєнних заходів лежить виключно на контрактній армії, а призов – це сприяння їй, коли майбутні потенційні контрактники проходять своєрідний КМБ (курс молодого бійця).
Українці за цей час довели, що кадрова російська армія в такій доктрині дуже швидко закінчилася.
Ланцюжок подальших судомних путінських рішень («добровольці» – «кадирівці» – «пригожинці» – мобілізовані) теж не працює. Хто б у Москві ще 8 місяців тому міг про таке подумати? А далі, можливо, доведеться і на 25 років призивати. Як це було при першому імператорі Росії, якого так любить останній в Росії президент.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
