Джерело: Ксенія Кириллова, для Parlament.ua
Сильна сторона України – її громадянське суспільство
На початку лютого Президент України Володимир Зеленський ввів санкції проти трьох проросійських телеканалів: «112 Україна», NewsOne і ZIK. Реакція на цю подію стала неоднозначною навіть всередині України: хтось вважає, що це рішення давно назріло, а опоненти називають це наступом на свободу слова. Російська ж пропаганда відреагувала специфічно: там вирішили, що Кремль отримав «індульгенцію» на блокування неугодних ЗМІ в своїй країні.
А ось колишній президент Радіо Свобода (RFE / RL), старший науковий співробітник Джеймстаунського фонду і автор книги «Удар у відповідь: явні та приховані форми боротьби з російською дезінформацією» Томас Кент вважає проведення такої аналогії некоректним.
Про те, що Україна може протиставити російській пропаганді, як Захід може вплинути на росіян, і наскільки можливий діалог із російським суспільством, Томас Кент розповів в інтерв’ю Парламент.UA.
Боротися з дезінформацією в умовах війни повинні неурядові організації
Аргументи української сторони виходять з того, що, по-перше, українці на досвіді багаторазово переконалися, як російська пропаганда спотворює дійсність. Заблоковані канали, з точки зору української сторони, не можна розглядати як джерела інформації в чистому вигляді – швидше, це механізми маніпуляції інформацією в інтересах Росії. По-друге, не можна забувати, що Україна перебуває у стані війни з Росією, і політика в воєнних умовах, як ми бачимо на прикладі історії багатьох країн, часто відрізняється від політики, що проводиться в мирний час. Тут залишається питання, чи відповідало це рішення законам України, і саме це питання буде незабаром розглядатися Верховним судом. Саме перевірка судом рішення силової структури – РНБО – є ознакою наявності в країні принципу верховенства закону, і це теж найважливіша відмінність від того, що ми спостерігаємо в Росії. Ми не знаємо, яким буде рішення Верховного суду, але сам факт, що питання законності блокування каналів буде розглянуте судом, свідчить про існування демократичного процесу, – зазначає американський експерт.
Зі слів Тома Кента, проблема із закриттям російських ЗМІ або соцмереж полягає ще і в тому, що це дуже складно зробити технічно.
Якщо люди хочуть отримати доступ до проросійської інформації, вони знайдуть спосіб це зробити. Однак в рамках зусиль із боротьби з дезінформацією вкрай важливо чітко позначити пропагандистські ЗМІ і назвати їх такими привселюдно. Також можливо вплинути на спонсорів таких ресурсів, переконавши їх не розміщувати там свою рекламу, а власників хостингів – не розміщувати пропагандистський сайт на платформах, які їм належать Що ж стосується складання списків журналістів, які працювали на пропагандистських каналах, яке практикується зараз в Україні, на мій погляд, краще складати «чорні списки» пропагандистських сайтів і матеріалів, а не людей, – радить він.
При цьому експерт вважає, що виявленням каналів дезінформації та кампаніями проти них краще зайнятися неурядовим групам, а не державі.
Коли це роблять держструктури, завжди знайдуться люди, які будуть підозрювати, що їх реальний мотив подібної діяльності – політична цензура, а не забезпечення безпеки, – вважає Том Кент.
До речі, російська сторона не відрізняється подібним благородством і заходить набагато далі, ніж списки, складені громадськими активістами. Серед опозиційних журналістів, які ризикували життям і свободою при виконанні своєї роботи, можна назвати як мінімум двох співробітників «Свободи»: Станіслава Асєєва, який провів 31 місяць в катівнях «ДНР», і Миколу Семену, засудженого російським судом Криму до 2,5 років умовно з забороною на заняття громадською діяльністю. Томас Кент, будучи на той момент президентом Радіо Свобода, особисто робив заяву на підтримку Семени.
Безумовно, ЗМІ повинні робити все можливе для звільнення журналістів. Ці заходи не завжди ефективні відразу, але, як правило, рано чи пізно вони дають ефект. І, звичайно, фактам затримання і тортур по відношенню до журналістів обов’язково слід надавати розголосу, – вважає він.
Аудиторією факт-чекерів мають стати споживачі пропаганди
Що стосується роботи в «мирних умовах», то колишній президент Радіо Свобода вважає, що краще віддавати перевагу не забороні пропагандистських ЗМІ, а активній роботі з контрпропаганди. Ця робота включає в себе не тільки об’єктивну картину дійсності, а й просування тих демократичних цінностей, які Росія намагається дискредитувати. При цьому експерт підкреслює: основна складність полягає в тому, що кремлівська пропаганда може формально не заперечувати ті чи інші цінності, проте дає настільки спотворену картину реальності, що саме Росія постає в ній «оплотом свободи і демократії».
Таким чином, проблема лежить більше не у сфері війни цінностей, а у визначенні того, що є правдою. У наш час існують організації, що займаються факт-чекінгом, але проблема в тому, що вони часто існують в замкнутому інформаційному просторі, і їхня аудиторія – це в основному освічені люди ліберальних поглядів. Тому важливо розробити підхід, який дозволив би групам, які займаються факт-чекінгом, впливати на ту ж цільову аудиторію, що і пропагандисти. Їх робота має вестися тією ж мовою, якою розмовляють звичайні люди, використовуючи той же жаргон, ті ж платформи і соцмережі, апелюючи до їхніх інтересам. Вона не повинна мати вигляду елітного продукту, – застерігає Томас Кент.
Звичайним споживачам інформації американський експерт також радить уважно порівнювати оприлюднені наративи з реальністю, а самим читачам або глядачам – звертати увагу на те, наскільки інформація збігається з тим, що вони хочуть почути, і намагається «підіграти» їх очікуванням і страхам.
Сильна сторона України – це її громадянське суспільство і велика кількість недержавних організацій. Вони дуже важливі для боротьби з ворожою пропагандою, і якщо використовують свої ресурси в повну силу, мають більше можливостей впливати безпосередньо на людей, ніж навіть дуже добре фінансовані канали офіційної російської пропаганди, – зазначає американський фахівець.
Інформаційний діалог потрібно вести не з державою, а з громадянами Росії
Однією з головних ідей, висунутих у книзі Томаса Кента, була теза про необхідність спілкування з населенням Росії безпосередньо, минаючи державу. Експерт визнає, що російська пропаганда досягла успіху в створенні антиамериканських настроїв і фобій, пов’язаних з самими термінами «демократія» або «Захід», проте не вважає ці страхи фатальними.
Росіяни можуть не любити Захід, але вони в будь-якому випадку турбуються про майбутнє своєї країни, а краще майбутнє для Росії – це демократичне майбутнє. Якщо навіть слово «демократія» дискредитоване в очах деяких росіян, ми можемо використовувати більш конкретну мову і сказати, що бажали б для російських людей майбутнього, при якому кожен міг би говорити, що думає, не боячись потрапити до в’язниці; або збиратися разом з іншими без страху затримання; або жити в суспільстві без корупції. Важливо, щоб росіяни розуміли: для хороших відносин з іншими країнами зовсім не обов’язково вторгатися в них на танках, більш того, відмова від агресивної зовнішньої політики призвела би до зняття санкцій, що, безумовно, покращило б їхнє життя. Для цього зовсім не обов’язково говорити про демократію або переконувати людей, що Росія мусить бути схожою на США, – упевнений фахівець з російської пропаганди.
Томас Кент звертає увагу на результати останніх соцопитувань в Росії, що демонструють зростання кількості росіян, які виступають за дружні відносини з західними країнами і водночас виступають проти приєднання Донбасу або продовження російської військової операції в Сирії.
Російська пропаганда любить хизуватися силою російської зброї, і в цій частині ми можемо навіть погодитися з нею. Але саме тому, що Росія має потужне озброєння, для Сполучених Штатів немає ніякого резону в тому, щоб вторгатися в Росію або намагатися її зруйнувати, як у цьому переконує свій народ Кремль. Подібні страхи – це «вчорашній день», і Захід за ці роки далеко пішов від подібної політики. Згадаймо, що навіть після розпаду Радянського Союзу США не робили ніяких спроб вторгнення в Росію. Але взагалі мені здається, що ми перебільшуємо ступінь довіри людей російській пропаганді, – каже Том Кент.
Росія витрачає на пропаганду мільярди, але Україна може озброюватися якісним контентом
На думку експерта, якщо говорити про зацікавленість Заходу в спілкуванні з населенням Росії, неурядовим групам було б легше підготувати, наприклад, дружні ролики, спрямовані на російську молодь, ніж державним організаціям.
Проблема в тому, що практично ніхто в західних країнах, включаючи, до речі, пострадянські, не звертається до росіян безпосередньо. Було б чудово, якби незалежні організації, в тому числі українські, спробували б налагодити діалог з російською молоддю. До речі, це було б сильною відповіддю на російські інформаційні атаки, – вважає Томас Кент.
Американський експерт визнає, що Росія витрачає на пропаганду мільярди, і її ресурси набагато більші від українських, проте впевнений, що навіть у таких умовах не варто припиняти боротьбу.
– На щастя, це питання не тільки кількості грошей, а й якості контенту. Можна створювати цікаві подкасти, радіоп’єси з захоплюючими сюжетами, щоб слухачі чекали їх продовження, графічні романи, відеоігри з певним змістом. Словом, одна хороша ідея здатна переважити обмеженість фінансування. Якщо російська влада змогли знайти підхід до кожної категорії населення, агітуючи їх голосувати за поправки до Конституції, чому ми не можемо зробити те ж саме? Це не обов’язково повинен бути Ютуб, а, наприклад, емейл-розсилка з території будь-якої пострадянської країни. Але я б почав спілкування саме з молоді – вони найбільш активні з точки зору політики. Зауважимо, що Росія постійно намагається звертатися до населення західних країн, тоді як у нас не вистачає ініціативи, щоб звернутися безпосередньо до росіян. Я переконаний, що далеко не всі вони не довіряють людям, що живуть на Заході, в тому числі власним співвітчизникам, – підсумовує Том Кент.
Джерело: Ксенія Кириллова, для Parlament.ua
