У лютому 2018 нижня палата законодавчого органу штату Нью-Йорк прийняла законопроект, що передбачає зміни до Закону про захист демократії. Законопроект вносить поправки до виборчого законодавства щодо розкриття інформації про політичні організації та фізичних осіб, які фінансують політичні комунікації.
Відповідно до пояснювальної записки, мета законопроекту – поширити такі ж вимоги щодо розкриття інформації на електронні ресурси – як ті, що вже існують для традиційних медіа.
Чому з’явився законопроект?
Спікер нижньої палати Карл Хесті зауважив, що Росія втрутилася у вибори в США, і якщо Вашингтон не збирається діяти, нехай діють окремі штати. Соціальні медіа та цифрова реклама радикально змінили політичну рекламу.
Він також заявив, що останні вибори засвідчили серйозну необхідність переглянути те, як захищають виборчий процес у США з метою забезпечення цілісності демократії.
Відповідно до законодавства, більша частина політичної реклами на телебаченні й радіо має розкривати організацію або особу, яка заплатила за рекламу. Але закон нічого не говорить про політичну рекламу в інтернеті.
Що вирішили змінити?
Перша стаття передбачає внесення змін до визначення політичної комунікації з метою включення до неї також оплачених інтернет- і цифрових оголошень. Таким чином, на рекламу та проплачені політичні оголошення, розміщені в інтернеті або в соціальних мережах, поширюватимуться ті ж самі вимоги, що й для традиційних ЗМІ (телебачення, радіо, друковані ЗМІ).
Згідно із законопроектом, розкриття інформації про джерела фінансування має поширюватись і на будь-які друковані або цифрові засоби політичної комунікації. Таким чином, на всіх політичних брошурах, листівках, плакатах, а також в електронних поштових розсилках та інтернет-рекламі має бути розбірливим почерком зазначено «Оплачено:», після чого вказується назва організації, яка оплатила той чи інший вид політичної комунікації. Те ж саме стосується аудіовізуальних політичних комунікацій в інтернеті – там також має чітко звучати назва організації, яка провела оплату за таке оголошення.
Законопроект передбачає, що в разі, якщо інтернет-публікація невелика і не може вмістити інформацію про те, хто її фінансує, необхідно включати до неї посилання на ресурс, що дозволяє отримати таку інформацію. Цей пункт буде особливо актуальним для постів у twitter, де існує обмеження на кількість символів для однієї публікації.
Раніше такі вимоги не поширювалися на політичну комунікацію в інтернеті й були обов’язковими тільки для незалежних комітетів з витрат (independent expenditure committees) для публікації матеріалів у друкованих ЗМІ та для теле- і аудіомовлення.
У Сполучених Штатах комітет політичних дій (political committees) – це організація, створена політичною партією з метою надання політичної та фінансової підтримки свого кандидата у виборчий період. Така організація забезпечує збір коштів і займається їх розподілом, наприклад, для оплати політичних комунікацій. У Штатах існує також інший тип організації – незалежний комітет з витрат. Це комітет, який не пов’язаний із жодною політичною партією і не погоджує свої дії з жодним із кандидатів. Такий комітет може оплачувати політичну комунікацію як за якогось кандидата, так і проти нього.
Згідно із законопроектом, до поняття «незалежні витрати» включено також витрати, зроблені незалежним комітетом для оплати будь-якого оголошення в інтернеті, яке:
1) незалежно від часу, коли воно зроблено, містить такі слова, як «проголосуй», «виступи проти», «підтримай» та будь-які інші повідомлення, що закликають підтримати або не голосувати за конкретного кандидата;
2) зроблене за 60 днів до загальних виборів або за 30 днів до праймеріз і містить або посилається на конкретного кандидата.
Стаття 4 законопроекту передбачає, що в будь-яких оголошеннях такого типу має бути чітко вказано, який незалежний комітет оплатив це оголошення.
Стаття 5 законопроекту передбачає необхідність для будь-якої людини, що має намір оплачувати будь-яку політичну комунікацію, зареєструватися як політичний або незалежний комітет. Законопроект вказує, що незалежним комітетом не можуть бути громадяни інших країн, представники або посередники інших урядів. Незалежний комітет зобов’язаний подавати електронний звіт до Державної комісії з виборів протягом 24 годин кожного разу, коли в комітет надійшов внесок у розмірі від тисячі доларів або якщо комітет зробив платіж на суму понад 5 тисяч за 30 днів до виборів або праймеріз. У звіті необхідно вказати персональні дані людини, що зробила внесок.
Онлайн-платформи та інтернет-ресурси також муситимуть публікувати у себе на сайті звіт про всю розміщену в них на сайті політичну агітацію, яка здійснюється незалежним комітетом з витрат. Такий запис зберігається впродовж не менше ніж п’яти років від дати розміщення.
Запис має містити:
а) цифрові копії угоди щодо розміщення політичної агітації;
б) опис аудиторії, на яку була націлена реклама, кількість переглядів, отриманих від реклами, а також дату і час, коли реклама ранжувалась на інтернет-платформі;
в) інформацію, що стосується:
1) ставок, що справляються за таку рекламу;
2) якщо реклама стосується кандидата – ім’я кандидата і посаду, на яку він претендує;
3) заклик до голосування, якщо він був;
4) ім’я людини, яка оплатила рекламу, адресу та номер її телефону;
5) реєстраційні документи незалежного комітету з витрат, який оплатив рекламу.
За невиконання зазначених вище вимог законопроект передбачає штрафи в розмірі однієї тисячі доларів США. За дотриманням закону стежитиме Державна комісія з виборів, однак штрафи можуть накладатися на онлайн-платформу або будь-який ЗМІ тільки на підставі рішення суду.
Чи варто Україні використати досвід США?
У проекті виборчого кодексу, який уже пройшов перше читання, є окремий розділ про передвиборну агітацію, однак там майже нічого не сказано про особливості політичної агітації в інтернеті. У законопроекті тільки зазначається, що однією з форм політичної агітації може бути оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації виступів, інтерв’ю, нарисів, відеофільмів, інших публікацій. Очевидно, що лише цього пункту недостатньо, щоб забезпечити чесну передвиборчу кампанію в інтернеті. Також, з огляду на досвід США та Європи, стає зрозуміло, що ігнорувати інтернет, зокрема, соціальні медіа, як майданчик для політичної агітації – неможливо.
Україні вже зараз, на етапі внесення поправок у виборчий кодекс до другого читання, необхідно доповнити його особливостями передвиборної агітації в соціальних мережах і на інших веб-платформах. Соціальні мережі мають чітко ідентифікувати матеріали політичної агітації, а також вказувати, яка політична партія оплатила такі матеріали.
Цілком логічно було б вимагати, щоб інтернет-платформи публікували такі дані:
1) яка політична партія замовила публікацію агітаційних матеріалів;
2) яку суму було сплачено за таку публікацію;
3) період часу, протягом якого такий агітаційний матеріал був на сайті;
4) цільова аудиторія таких матеріалів.
Також необхідно, щоб інтернет-сайти публікували копії договорів з партіями на розміщення таких матеріалів. Це допоможе збільшити прозорість у передвиборний період і знизити ризик втручання Росії у проведення виборів в Україні.
Крім того, необхідно збільшити прозорість фінансування політичних партій, що нерозривно пов’язано із прозорістю поширення інформації. Національному банку слід розробити окрему інструкцію про те, яким чином банки мають проводити платежі з перерахування благодійних внесків до фондів політичних партій. Адже на практиці у банків немає бланків, які громадяни мають заповнювати для проведення такого платежу, а внески роблять через термінали або як електронні платежі, що, фактично, є порушенням закону.
Національне агентство із запобігання корупції також має активніше реагувати на порушення чинного закону «Про політичні партії» під час перевірок декларацій політичних партій.
Експертам і народним депутатам вже сьогодні необхідно звернути значну увагу на регулювання політичної агітації в соціальних мережах та інших інтернет-ресурсах. Оскільки змінювати «правила гри» в рік виборів ніхто не захоче, такою прогалиною в законі, швидше за все, захоче скористатися Росія, щоб поширювати фейки і вплинути на перебіг виборів в Україні.
Автор: Ганна Рожкова, для Stopfake.org.
