Джерело: The Insider
Володимир Путін на пленарному засіданні клубу «Валдай» виступив із черговою промовою та відповів на запитання учасників. Розбирати всі його миролюбні заяви на кшталт того, що «нав’язування будь-якій країні чи народу, як їм жити, як почуватися, має бути заборонено», немає сенсу; те, наскільки вони суперечать реальним діям путінської Росії, очевидно. Тому розглянемо лише декілька найяскравіших фейків. Read in English
ЗМІСТ
- Про вступ Росії до НАТО
- Про «залякування» жителів Криму
- Про територіальну експансію Росії
- Про нові російські ракети
- Про інцидент під час візиту Володимира Зеленського до канадського парламенту
- Про обставини загибелі Євгена Пригожина
- Про Бреттон-Вудську валютну систему
Про вступ Росії до НАТО
«Але ж був момент, коли ваш покірний слуга просто висловив припущення: а може, нам і до НАТО вступити? Але ні, у НАТО така країна не потрібна. Ні. Постає питання, а що ж іще? Ми вважали, що ми вже ось, свої, даруйте, як у нас у народі кажуть, буржуїнські. Що іще? Протистояння ідеологічного немає. В чому проблема? Мабуть, проблема в геополітичних інтересах та зверхньому ставленні до інших. Ось у чому проблема, у самовпевненості».
42-й президент США Білл Клінтон минулого року опублікував у The Atlantic шпальту під заголовком «Я намагався спрямувати Росію на інший шлях», де розповідав:
«У 1997 році ми підтримали Основоположний акт Росія — НАТО, який дав Росії право голосу, але не право вето у справах НАТО, і підтримали вступ Росії до „Великої сімки”, перетворивши її на „Велику вісімку”. У 1999 році, наприкінці конфлікту в Косові, міністр оборони Білл Коен досяг угоди з міністром оборони Росії, згідно з якою російські війська можуть приєднатися до санкціонованих ООН миротворчих сил НАТО. Протягом усього цього часу ми залишали двері відчиненими для можливого членства Росії в НАТО, про що я ясно дав зрозуміти Єльцину, а пізніше підтвердив його наступнику Володимиру Путіну».
Сам Путін у 2017 році в інтерв’ю Оліверу Стоуну так згадував про розмову з Клінтоном щодо цього:
«Я пам’ятаю одну з наших останніх зустрічей із президентом Клінтоном, коли ще Клінтон був президентом. Він приїжджав до Москви, і я під час дискусії сказав: „Ну, а може, подивитися такий варіант, що Росія, можливо, вступить до НАТО”. Клінтон відповів: „Ну що ж, я не проти”. <…> [У цей момент] вся американська делегація дуже занервувала».
А генеральний секретар НАТО у 1999-2003 роках Джордж Робертсон згадував такий епізод:
«Путін запитав: „Коли ви збираєтеся запросити нас вступити до НАТО?” [Я відповів:] „Ми не запрошуємо людей до НАТО, вони подають заявки на вступ”. І він сказав: „Ну, ми не стоїмо у черзі з численними країнами, які не мають жодного значення”».
Це до слова про «зверхнє ставлення до інших».
Про «залякування» жителів Криму
«Ми не влаштовували жодного держперевороту, і не ми залякували кримчан та севастопольців етнічними чистками в нацистському дусі».
Путін, ймовірно, має на увазі так званий «Потяг дружби» — оголошену у відповідь на початок російської окупації Криму ініціативу націоналістичної організації «Правий сектор», яка не мала жодного стосунку до української влади і впливу в Україні. Але є більш наочний приклад залякування кримчан — плакат, який перед так званим референдумом 2014 року зустрічався в Криму та Севастополі на кожному кроці.
Цікаво, якщо за цією агітаційною кампанією стояла не Росія, то хто тоді?
Про територіальну експансію Росії
«Росія – величезна, найбільша за територією країна у світі. Немає в нас жодних інтересів із погляду відвойовування якихось додаткових територій».
У 2014 та 2022 роках після так званих референдумів, проведених в умовах російської окупації і всупереч законодавству України, Росія офіційно включила до свого складу Крим, Севастополь, Донецьку, Запорізьку, Луганську та Херсонську області України.
Ймовірно, Путін хотів сказати, що після цього Росія не має претензій на нові території. Втім, у промовах російських можновладців зустрічаються висловлювання про «російські міста» Харків, Одесу та Миколаїв.
Про нові російські ракети
«Проведено останнє успішне випробування „Буревісника” – крилатої ракети глобальної дальності з ядерною силовою установкою. Ми фактично закінчили роботу над „Сарматом”, над надважкою ракетою. Питання в тому, що нам потрібно вже просто суто адміністративно-бюрократично закінчити деякі процедури, перейти до їхнього масового виробництва та постановки на бойове чергування. Ми зробимо це найближчим часом».
Ще 1 вересня голова «Роскосмосу» Юрій Борисов заявив, що стратегічний ракетний комплекс «Сармат» поставлено на бойове чергування. А зараз з’ясовується, що, виявляється, ці ракети ще не виробляють. Втім, незалежний військовий експерт Юрій Федоров, який виступив у програмі Олександра Плющева Breakfast Show, вважає, що і ця заява Путіна занадто оптимістична:
«Путін заявив, що таке випробування [„Буревісника”] було. Поки ніякого підтвердження чи спростування цієї інформації ні від західних офіційних осіб, ні від ЗМІ <…> не було, проте не помітити випробування таких ракет неможливо, особливо тому, що полігон на Новій Землі перебуває під постійним наглядом космічних засобів розвідки. Тож подивимося, але в мене таке враження, що тут Путін знову покривив душею. <…>
Наразі жодних відомостей незалежних про успішне випробування цієї ракети не було, тим більше, що всі попередні випробування закінчилися провалом. Було 13 випробувань і всі вони провалилися. Одне з випробувань спричинило серйозну аварію, в якій загинули декілька людей. <…>
Щодо „Сармату”, точно можна сказати, що тут видають бажане за дійсне, бо було лише два випробування цієї ракети, одне успішне, інше провальне, останнє було провальним. Ставити на бойове чергування ракету, яка мала лише два випробування, з яких одне невдале, — це технічний авантюризм жахливого масштабу».
Про інцидент під час візиту Володимира Зеленського до канадського парламенту
«Якщо спікер канадського парламенту говорить про те, що під час Другої світової війни цей канадсько-український чи україно-канадський нацист бився проти росіян, він не може не розуміти, що він бився на боці Гітлера, а не на боці його власної Батьківщини — Канади, — або був фашистським колабораціоністом; у будь-якому разі бився на боці нацистських військ. Припустімо, він цього не знає. Я в жодному разі не хочу образити почуття канадського народу. Ми ставимося до Канади, попри все, з повагою, особливо до людей. Але якщо він не знає, що під час війни проти Росії бився Гітлер та його поплічники, то він ідіот. Значить, він просто у школі не вчився, не має елементарних знань. А якщо він знає, що ця людина билася на боці Гітлера, і називає його героєм України та героєм Канади, то він негідник. Чи так, чи так. <…>
Це хіба не ознака того, що в Україні склалася система, яку ми маємо право називати пронацистською? Лідер держави стоїть та аплодує нацисту, і не просто якомусь ідейному послідовнику нацизму, а реальному нацисту, колишньому солдатові СС. Це хіба не ознака нацифікації України та хіба це не дає нам право говорити про її денацифікацію?»
Інцидент із запрошенням до канадського парламенту колишнього бійця дивізії СС «Галичина» Ярослава Гуньки, безумовно, був великою помилкою, за яку спікер парламенту не лише вибачився, а й негайно подав у відставку. Але міркування Путіна про те, хто навчався у школі, а хто не вчився, м’яко кажучи, сумнівні.
Насправді далеко не всі, хто в роки Другої світової війни в Україні воював проти радянських військ, були нацистами чи колаборантами. У лютому 1943 року у селі Теребежі у сучасній Львівській області відбулася 3-я конференція ОУН(б) (бандерівського крила Організації українських націоналістів), на якій було ухвалено рішення вести партизанську війну одночасно проти нацистів, поляків та радянських партизанів. Сам Степан Бандера на той час був ув’язненим у концтаборі Заксенхаузен. Метою було підняти широке антинімецьке повстання до приходу радянських військ та створити багатопартійний уряд майбутньої незалежної України. Про це повідомлялося, зокрема, у розвідзведенні Абвера. Відтоді партизанські загони українських націоналістів почали діяти проти німецьких окупантів.
Конкретний Ярослав Гунька справді був бійцем дивізії СС, а не бандерівцем. Але цього цілком міг не знати спікер Ентоні Рота і тим більше Володимир Зеленський, для якого поява Гуньки в парламенті взагалі була сюрпризом.
Про обставини загибелі Євгена Пригожина
«Ми знаємо про авіакатастрофу, мені керівник Слідчого комітету доповідав буквально днями: у тілах загиблих під час авіакатастрофи виявлено фрагменти ручних гранат. Зовнішньої дії на літак не було — це вже встановлений факт, результат експертизи, проведеної Слідчим комітетом Російської Федерації. Але слідство не завершено. Так, на жаль, щодо наявності алкоголю чи наркотичних засобів у крові загиблих експертиза не проводилася. <…> На мій погляд, треба було б провести таку експертизу, але її не було проведено».
Керівник CIT Руслан Левієв так прокоментував цю заяву:
«По-перше, у таких ситуаціях, як катастрофа літака, коли проводиться розтин тіл загиблих і встановлюють причину смерті конкретної людини, завжди в таких випадках аналіз крові робиться. Коли Путін сказав, що аналіз не робився, це було досить дивно. Можливо, правила змінилися, це треба уточнювати в судових експертів. <…>
Я не здивуюсь, якщо гранати [в літаку] були, хоча я не вірю, що могло бути необережне поводження. Напевно, охоронці Пригожина мали необхідні документи, щоб крізь служби безпеки Шереметьєво пронести на свій борт невелику кількість боєкомплектів, зокрема й гранати. Уламки гранат можуть опинитися в тілах загиблих, тому що літак горів, він упав на землю, від вогню ці гранати могли здетонувати і уламки могли потрапити в уже мертвих людей.
Але якщо справді все було так, як представляють СК та Володимир Путін для громадськості, що вони там гралися з гранатами і якась вибухнула в салоні, не біля крила чи стійки шасі, а безпосередньо в салоні, то, логічно, обшивка літака має бути прошита дрібними дірочками від уламків гранати і відбутися розгерметизація. Але згадайте відео, де літак ще падає. Там видно, що він уже частково зруйнований, навіть відірване крило одне. Не можу уявити, як це можливо. <…> Для мене це звучить дуже комічно».
Про Бреттон-Вудську валютну систему
«Я вже сказав, і багато хто так вважає, що Бреттон-Вудська система застаріла. Адже це не я говорю, це західні експерти. Її потрібно міняти».
І ось тут Путін нарешті частково має рацію. Бреттон-Вудська система, заснована на фіксованій ціні золота в доларах і підтримці стабільних курсів обміну валют країн-учасниць щодо долара США за допомогою валютних інтервенцій справді застаріла. Настільки, що від неї відмовилися ще 1976 року і перейшли до Ямайської системи, яка базується на вільній торгівлі валютами.
Джерело: The Insider
