Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Від «що там тієї України» до масової евакуації людей з російського обласного центру минуло 755 днів. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 19 березня 2024 року.
- «Харківщина» дала 97% голосів за Путіна
- У РФ не бачать зв’язку між «Нас бомблять» і «Можемо повторити!»
- Африканські «спостерігачі» і д’Артаньян
- Що заховав МОК під «індивідуально нейтральними спортсменами»
«Харківщина» дала 97% голосів за Путіна
Як виявилося, російська влада проводила «вибори» на ТОТ Харківської області. Очільник її так званої військово-цивільної адміністрації Віталій Ганчев заявив, що явка «виборців» склала 92%. А остаточна цифра «голосів з Харківщини» за Путіна, яку намалювала ЦВК РФ, становила понад 97%.
НАСПРАВДІ, Росія після широкомасштабного вторгнення в Україну контролювала близько третини Харківської області з містами Ізюм, Балаклія та Куп’янськ. Проте майже всю її визволили українські війська восени 2022 року. Під контролем окупантів залишилася лише невелика смужка землі на сході без великих населених пунктів. В РФ стверджують, що саме там і було відкрито аж дві «виборчі дільниці», на яких голосували, мовляв, лише ті, хто встигнув отримати російські паспорти за час окупації.
Як бачимо, Кремлю виявилося замало «голосування» за українськими паспортами в так званих «нових регіонах, які вписані в конституцію РФ». Путіну влаштували «вибори» і на територіях, яких немає в російському «правовому полі» (якщо таке формулювання взагалі має хоч якийсь сенс).
Росія, нагадаємо, формально не заявляла про «приєднання Харківської області». Тому навіть на думку Москви – це голосування проводилося за кордоном і мало б відбуватися за відповідними процедурами, як в інших країнах. І це чергова відповідь на питання «Чому Путін не може вважатися законно обраним президентом».
У РФ не бачать зв’язку між «Нас бомблять» і «Можемо повторити!»
Сам Путін заявив, що Росія «у якийсь момент» намагатиметься створити «санітарну зону» на території України. Так він відповів на запитання (у контексті обстрілів Бєлгорода) про те, чи вважає за необхідне приєднати до Росії Харківську область. А 19 березня він запевнив, що «всі спроби прориву на нашу територію диверсійно-терористичних банд та закордонних найманців провалилися».
НАСПРАВДІ, все кепсько. Причому настільки, що навіть Z-ресурси визнають: «Бєлгород сьогодні найгарячіша точка на всьому фронті». Вона настільки гаряча, що місцевий губернатор Гладков прийняв рішення про термінову евакуацію 9 тисяч осіб. (Неофіційно виїхало вже набагато більше).
Отже, від «що там тієї України» до термінової евакуації людей з обласного центру РФ минуло 755 днів. І це, зауважимо, перша масова евакуація в новітній історії Росії. Попередня «бєлгородська оборонна операція» у травні минулого року до таких масштабних наслідків не призвела. Це нагадування для тих українців, які вважають, що на фронті все погано. Він більше не обмежується територією України.
А це коментарі мешканців Бєлгородщини про останні події: «Вся країна спокійно живе, а нас бомблять!», «Москва тріумфує! Бенкет під час чуми, а ми сидимо в підвалі!!!», «Вибори пройшли, люди кинуті».
Але ж не обдурив їх Путін. Після оголошення термінової евакуації з Бєлгородської області, згадана ним «санітарна зона» вже потроху набуває реальних обрисів. Зауважимо, востаннє Бєлгородщина піддавалась нападу та обстрілам під час Другої світової війни. Але причинно-наслідкового зв’язку між «нас бомблять» і «Можемо повторити!» росіяни не бачать.
А взагалі то досить дивний у Путіна «план СВО» вийшов: пообіцяв припинити «обстріли Донбасу», а в підсумку отримав обстріли та евакуацію мешканців Бєлгорода. Цікаво, які ще «санітарні зони» заплановані? На жаль, розумові здібності пересічних росіян не передбачають таких запитань.
Африканські «спостерігачі» і д’Артаньян
І щоб нарешті завершити тему з «виборами» непрезидента Росії, варто зауважити, що лише на другий день Путіна привітали кілька його «нових друзів» з Африки. Серед них: полковник Ассімі Гойта (Малі), капітан Ібрагім Траоре (Буркіна-Фасо), генерал Абдурахман Тчіані (Нігер) і Махамат Ідріс Дебі (Чад).
Але навіть якщо не зважати на цих керманичів (які нещодавно дорвалися до влади через військові заколоти), то африканська присутність на «виборах Путіна» все одно була велика. У вигляді так званих експертів і спостерігачів.
НАСПРАВДІ, крім «унікального» (за словами Пєскова) показника за Путіна (87,28% голосів), ці «вибори» увійдуть в історію й іншою цифрою, яку оприлюднила голова ЦВК РФ Памфілова: «330 тисяч спостерігачів з 706 країн світу». (Так, потім цю цифру на сайті виправили, але в історію вона увійшла як чергове свідчення загальноросійського «підрахуйства»).
А повертаючись до африканських «спостерігачів», то над ними буквально знущались: примушували слухати Газманова та Shaman в бронежилетах («у важкодоступних регіонах»), інколи дозволяли поїсти.
За їжу вони мали відпрацьовувати розмовами на камеру про «чудово організовані вибори на Донбасі та ейфорію, яка охопила виборців». Ось як із завданням впоралась камерунка.
А ось цього бідолашного спостерігача з Ботсвани (який виявився «дуже враженим» організацією «виборів» у Херсонській області) пропаганда була вимушена переозвучувати. На відео він каже: «Навіть забуваєш, що тут сталася окупація» (You’d even forget there’s an occupation here), а РИА «Новости» підписують це так: «Потрібно забути про окупацію тут».
Звісно, серед «спостерігачів» були не тільки африканські студенти з російських навчальних закладів, яких пропаганда видавала за «представників ЦВК Єгипту, Сирії, Зімбабве, Намібії, Малі, ЦАР, Буркіна-Фасо, Бурунді, Камбоджі, Венесуели та інших країн», чиїм завданням було за їжу, «добові» і якийсь сертифікат (який вони чомусь постійно демонстрували), «відзначати високу технологічність та прозорість електоральних процедур у Росії». Були й більш відомі особи. Принаймні, за прізвищами. Наприклад, д’Артаньян. (Він дійсно є далеким нащадком гілки роду де Монтескью, з якої походила мати знаменитого капітана королівських мушкетерів).
Йому 82 роки. Він член Радикальної партії. Був мером невеличкого міста та депутатом Європарламенту (до 1993 року). А потім і цілим президентом… щоправда, Організації франко-іранської дружби. Поневіряється д’Артаньян по російських «виборах» з 2017-го (тоді він був спостерігачем в Ярославській області). Тепер доля його закинула аж в «ДНР». Те саме й з іншими «спостерігачами», яких перевірили на вірність Путіну ще на псевдореферендумах.
Що заховав МОК під «індивідуально нейтральними спортсменами»
І наостанок про спорт. МОК заборонив росіянам та білорусам брати участь у церемонії відкриття та закриття Ігор у Парижі. Але при цьому не включив до правил їхнього допуску на Олімпіаду пункт про засудження війни в Україні. Обмежились формулюванням «до Ігор не допустять спортсменів, які активно підтримували війну і співробітників силових структур та армії». 12 російських та 7 білоруських спортсменів вже кваліфікувалися на змагання. Загалом на Олімпіаду можуть відібрати максимум 55 росіян. Навіть назву для них вигадали – «Індивідуальні нейтральні спортсмени», а також гімн, символ та прапор.
Зараз важко сказати, погодиться Росія на таке, чи буде бойкотувати Олімпіаду. Проте, іншого чуттєвого удару по РФ МОК вже завдав, закликавши спортсменів та уряди всіх країн відмовитися від участі в так званих російських Іграх Дружби, які заплановані на вересень. У МОК заявили, що ці ігри організовані російським урядом «виключно у політичних цілях» і пригрозили санкціями атлетам, які візьмуть в них участь.
У Москві відреагували миттєво і в притаманному їй стилі: «Томас Бах разом з усією профашистською бригадою ще приповзуть до нас на колінах… Ми велика Росія, у нас найкращий президент. Поїхали!».
НАСПРАВДІ, «Ігри Дружби» – це такий собі симулякр Олімпіади, який вигадали у РФ після того, як її «нейтралізували», примусивши спочатку виступати під нейтральним прапором, а потім запропонували її спортсменам взагалі відректися від підтримки «СВО». Звісно, ніхто з них на це не пішов. Дехто змінив спортивне громадянство, а більшість погодилася розміняти світове визнання на якусь «красноярську лижню».
А Міжнародний Олімпійський Комітет на чолі з Томасом Бахом, який і до цього тривалий час демонстрував неспортивну поведінку, завжди вважався прихильним до Росії. Але тепер в ній вже відкрито називають «фашистом» і самого Баха, який підтвердив це в інтерв’ю Le Monde: «Агресивність російського уряду зростає з кожним днем, проти МОК, проти Ігор, проти мене… Вона коливається у виразах «від «фашиста» до «руйнівника Ігор та олімпійського руху». І все це походить від російських чиновників…».
Бах роз’яснив і різницю між Росією та Ізраїлем (який також пропонували відлучити від Олімпіади в Парижі через події в Секторі Газа). «На відміну від Ізраїлю…, Російський олімпійський комітет хоче здійснювати свою владу над анексованими регіонами України. Це порушення її територіальної цілісності та компетенцій її Олімпійського комітету. В Москві переконують, що спортсмени із Луганської чи Донецької областей мають стати російськими. Це грубе порушення Олімпійської хартії… З боку Ізраїлю жодного порушення не було», – зазначив президент МОК.
Тож, як бачимо, шлях від «Бах-наш!» до «Бах-фашист!» в Росії виявився дуже коротким. І все до цього йшло. Питання лише в тому, чому він і досі перебуває в ілюзіях з приводу «О спорт, ти — мир!». В Росії це вже давно міф.
Тепер його культивуватиме і МОК за допомогою «індивідуально нейтральних спортсменів». Яким після повернення з Парижу неодмінно потисне руку особисто Путін, той самий «агресивний уряд» випише премію, а пропаганда зробить з них нових зірок, які «під нейтральним прикриттям відстояли честь Росії».
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
