Все частіше ведуться розмови про необхідність створення європейської армії, яка існуватиме паралельно із Північноатлантичним альянсом. Вона мала би захищати кордони країн Європейського Союзу. Прихильники цієї концепції зазначають, що у структурах НАТО є троянські коні, до прикладу, Туреччина. Чи справді слід побоюватися дій, спрямованих на розкол в структурах Альянсу, з боку Туреччини?
– Мені здається, що всі рішення, які є альтернативними НАТО, мають менший потенціал у сфері гарантування безпеки, хоча б через їхній континентальний характер, – зазначає Каміль Басай з фонду «Info Ops Polska». – Ми говоримо про європейську армію, тобто структуру, яка мала би складатися з армій країн-членів ЄС. Військовий потенціал цих держав при гіпотетичній відсутності США у новозбудованій армії створює ризик того, що його обороноздатність буде недостатньою. Також слід пам’ятати, що у випадку внутрішньої оборонної політики велике значення відіграє міжнародна політика, а також економічна політика окремих країн. У зв’язку із цим потенціал військової участі Німеччини, яка має дуже сильні економічні зв’язки із Росією, буде незначним, порівняно з потенціалом США.
Це один аспект. Інший – Туреччина, яка є членом НАТО. У російській пропаганді Туреччина часто представляється як країна, що прямує до самостійності. Вона протиставляється повідомленням, у яких йдеться про те, що західні країни, у тому числі Польща та інші члени НАТО, є васалами США. Туреччина представляється як країна, яка вирішила самостійно ухвалювати рішення, пов’язані з її власною діяльністю у сфері безпеки, оборонної чи міжнародної політики. Діяльність Туреччини, безсумнівно, породжує певні наслідки для НАТО, що особливо яскраво проявляється в американо-турецьких відносинах, наприклад, у суперечці, пов’язаній із закупівлею російських систем озброєння на противагу підписаному контракту на поставку американських винищувачів F35, яка була призупинена у зв’язку із рішенням Туреччини про придбання ракетних комплексів у Російської Федерації. Але чи дає це право говорити, що Туреччина більш схильна до союзу з Росією, ніж зі США? Такий образ просувається у ЗМІ, проте мені важко уявити, що розвідка країн НАТО не працювала в цьому напрямку. Я вірю, що в довгостроковій перспективі ми побачимо, що НАТО повністю контролює політику Туреччини в цій галузі.
Нагадаємо, у травні цього року російський портал Sputnik заявив, що, за словами голови президії «Офіцерів Росії» Сєргєя Ліпова, придбання Туреччиною російських пускових установок С-400 може стати першим кроком на шляху виходу країни з НАТО. Прес-секретар Туреччини Ібрагім Калін заявив в інтерв’ю медіа-агентству «Anatolia», що відносини Туреччини з Росією не є альтернативою для відносин зі США та Європою, а позиція Туреччини в НАТО не може бути піддаватися сумніву.
ВП
