Джерело: Ксенія Кириллова, для видання Деловая Столица
Редакція видання «Деловая столица» отримала у своє розпорядження цікавий документ – постанову про притягнення як обвинуваченого громадського активіста з Єкатеринбурга, журналіста порталу «Грани.ру» Юрія Ізотова від 6 квітня поточного року. За кілька місяців до цього Ізотов попросив притулку в Грузії, пояснивши, що в Росії йому загрожує реальна небезпека незалежно від можливого факту кримінального переслідування.
«Справа про яйця»
Справа в тому, що влітку 2016 року саме Юрій повідомив про підготовку до першої провокації з боку Росії з використанням так званих «кримських диверсантів». Приблизно в той же самий час він почав викривати діяльність Свердловського обласного фонду інвалідів та ветеранів військ спеціального призначення, який займався вербуванням «ополченців» на Донбас, після чого на нього, з його слів, напав заступник голови фонду Максим Мітчін. Після цього Ізотов був змушений залишити Росію.
Певний час живучи в Україні, Юрій брав ексклюзивні інтерв’ю в очевидців початку війни на Донбасі та у звільнених з полону українських бійців. Почавши працювати на сайті «Грани.ру», журналіст став автором сенсаційного викриття «засекреченого свідка» у справі «Нового величия» Родіона Зелінського. Крім журналістських розслідувань, Юрій активно займався деанонімізацією російських силовиків, які брали участь у репресіях щодо протестувальників. Словом, претензій до Ізотова у російських спецслужб набралося дійсно чимало.
Однак формальним приводом для порушення кримінальної справи став факт участі Юрія в акції проти представництва «Россотрудничества» (укр. – Росспівробітництва) в Києві в лютому 2018 р. Тоді члени націоналістичних організацій і просто активна молодь на тлі війни, що тривала четвертий рік, закидали будівлю місії країни-агресора пляшками і яйцями. Юрій Ізотов не приховує: піддавшись юнацькому максималізму, він теж висловив своє ставлення до історичної батьківщини, метнувши в напрямку представництва несвіже яйце і банку з кетчупом. За фактом акції Слідчий комітет Росії порушив кримінальну справу, і Юрій, стомившись мучитися від невідомості, публічно оголосив про свою участь у заході. Після публікації чергового журналістського розслідування Ізотова російські слідчі вхопилися за його відвертість і заочно пред’явили юнакові звинувачення, оголосивши його в міжнародний розшук.
Заборонені методи
Сам Ізотов впевнений: «справа про яйця» стала всього лише формальним приводом покарати його за набагато серйознішу шкоду, завдану сучасному російському режиму. Однак «відпрацьовано» цей привід було настільки в дусі й букві сучасної Росії, що по праву може вважатися еталоном. Почнімо з того, що постанову про притягнення як обвинуваченого ухвалив старший слідчий «із розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням заборонених засобів і методів ведення війни».
Саме як такі Слідчий комітет розцінює кидок яйця, що тривав, згідно з документом, всього одну хвилину: «з 16 години 52 хвилин до 16 години 53 хвилин за московським часом» 18 лютого 2018 року. Саме в цю фатальну мить Юрій із приятелем, «діючи навмисне, спільно і узгоджено, з метою ускладнення міжнародних відносин між Україною та Російською Федерацією і Україною… закидали фасад центру камінням, ємностями з важкозмивними речовинами, курячими яйцями, при цьому Ізотов Ю. І. кинув у фасад центру не менше ніж чотири курячі яйця».
Залишається загадкою, яким чином російські слідчі з Москви змогли вирахувати у великому натовпі, кожен учасник якої намагався внести свою лепту в те, що відбувалося, скільки саме яєць кинув Ізотов у цю, мабуть, найбільш драматичну хвилину свого життя. Вочевидь, всевідаючі чекісти з сусіднього з СК відомства мали свою невловиму агентуру або в лавах тих, хто кидав (про це, до речі, в недавньому інтерв’ю розповідав Микола Рудьковський, що відсидів два роки в російській в’язниці за кидок каменем у посольство РФ), або серед постачальників «снарядів». Так чи інакше, число яєць було переможно обчислено, справу порушено, а сам факт яйцекидання фактично визнано забороненим методом ведення війни. Останній момент у принципі логічний – в країні, де намагаються заборонити веселку, яйця становлять не меншу небезпеку для держави буквально в усіх сенсах, оскільки вже саме згадування про них може мимоволі спокусити ціле покоління нових російських патріотів.
Завербований з метою випорожнень
Втім, якщо вірити офіційним російським ЗМІ, метання яєць – це далеко не єдиний метод, за допомогою якого підступні вороги ведуть щоденну видиму і невидиму війну проти скрепоносної обителі планети. Виявляється, будь-який провал російської розвідки за кордоном відтепер є спланованою «інформаційно-політичною операцією», підготовку якої підступні західні спецслужби готували роками. Саме так «ділова» газета «Взгляд» пояснює, наприклад, недавній скандал, викликаний публікаціями газети The New York Times про ймовірну змову ГРУ з афганськими талібами, відповідно до якої російська розвідка платила бойовикам за вбивство американських військових.
Автори російської статті пояснюють: виявляється, подібні операції розробляють і готують роками, до них входить не тільки синхронізоване інформаційне вкидання фейкової інформації, а й попередня «організаційно-вербувальна» стадія. На думку авторів, у випадку з «Талібаном» американці самі цілих два роки тому завербували узбека-наркоторговця (йдеться про Рахмата Азізі, якого в публікаціях NYT названо головним посередником між ГРУ й талібами). Якщо вірити конспірологам із «Взгляда», підступні янкі забезпечили Азізі грошима і зв’язками з Москвою, щоб у потрібний момент використати в інформаційній атаці.
Більш того, невтомні контррозвідники з федеральних ЗМІ стверджують, що і головний інформатор допінгового скандалу Григорій Родченков був із самого початку завербований американцями, а потім ними ж введений у російський Олімпійський комітет, де він, цитую, «колобродив із допінгом, пробами й електронним щоденником». Автори не уточнюють, чи входили до агентурних обов’язків Родченкова власне випорожнення в пробірки і їх підміна через горезвісну дірочку в стіні, спеціально просвердлену для цієї надсекретної спецоперації, або ж цим займалися більш серйозні люди в погонах (теж, певно, заздалегідь завербовані американцями).
Словом, якщо йти за цією логікою, виходить, що будь-який російський кілер, чекіст, бойовик, інформатор і просто бандит, викритий в участі у тих чи інших «активних заходах», був за кілька років до викриття завербований ЦРУ або МІ-6, щоб потім з’явитися в потрібний час і в потрібному місці. Наступний висновок, який напрошується звідси, – це те, що таємними агентами Заходу є Ігор Гіркін, «гереушники, які заблукали», шанувальники «солсберецького собору» «Петров і Бошіров». І, відповідно, направляли їх Коробов, Патрушев і так далі, аж до «першої особи». До речі, деякі російські експерти-економісти задовго до проникливих авторів газети «Взгляд» висловлювали підозри про те, що Володимир Путін є надзвичайно ефективним іноземним агентом, який 20 років успішно розвалює очолювану ним країну.
Тільки бізнес
Якщо ж говорити серйозно, в сучасному світі дійсно проводяться інформаційні операції, й деякі з них були досить докладно описані в обвинувальному висновку спецпрокурора Роберта Мюллера про російське втручання в американські вибори. При цьому відрізнити реальний провал розвідки від спланованої медіаоперації вкрай складно. Більше того, два ці явища не виключають одне одного, і реальний провал противника завжди може бути використаний іншою стороною як зручний інформаційний привід.
Окреме питання полягає в тому, що стає причиною провалів, які дають поживу для газетних сенсацій. Як показує практика, для цього зовсім не обов’язково заздалегідь вербувати мандрівних узбеків або фахівців із секретного сечовипускання. Скандали виникають найчастіше через кричущий непрофесіоналізм виконавців і їхніх кураторів, а також велику кількість витоків у самій Москві. Причини цих витоків цілком зрозумілі.
Наприклад, минулого місяця розслідувальний центр «Досьє» опублікував велику, але не вичерпну доповідь про корупцію і зловживання в ФСБ, а також участь спецслужби в політичних процесах і репресіях. У доповіді представлені як вже відомі зі ЗМІ гучні справи за участю чекістів, так і нові подробиці, документи та свідчення, а також детально описані конкретні корупційні схеми.
Звісно, саме по собі залучення у корупційні справи в сучасній Росії навряд чи вважається недоліком, а якщо і вважається, то вкрай рідко і то вибірково. Однак факт того, що деталі та докази незаконної діяльності конкретних осіб стали надбанням усього світу, не може не викликати у цих самих осіб цілком обґрунтованої тривоги. Публікація розслідування може призвести і до блокування рахунків за кордоном, і до звинувачень у відмиванні коштів, і до потрапляння до нових санкційних списків.
Не дивно, що у деякого бажання продовжувати прибутковий напівкримінальний бізнес і користуватися при цьому всіма благами західної цивілізації часто бере гору над «інтересами батьківщини», які її керівництво в останні роки розуміє дедалі більш специфічно. Можна припустити, що результатом такого «захисту бізнес-інтересів» і стають численні зливи, зради та підстави, які прославили в останні роки російську розвідку. Однак ФСБ і Слідчому комітету, занадто зайнятому підрахунком яєць, які пролітають за одну хвилину, мабуть, просто ніколи займатися розслідуваннями власної корупції.
Джерело: Ксенія Кириллова, для видання Деловая Столица