Джерело: Рустем Халілов, для Крым.Реалии
У березні та квітні цього року рекордна кількість росіян вважала, що справи в Росії йдуть у правильному напрямку – такі результати опитувань російського Левада-центру. 69% у березні й 66% у квітні – за весь час проведення досліджень із 1996 року такого високого відсотка людей, впевнених у правильному векторі країни, ще не було. Схвалення діяльності Володимира Путіна росіянами після початку повномасштабної війни в Україні також зросло. В інтерв’ю, яке науковий керівник Левада-центру, доктор філософських наук Лев Гудков дав Крым.Реалии невдовзі після російського вторгнення, він попереджав, що саме так і буде.
Цього разу Крым.Реалии говорили із Львом Гудковим про те, чого варто очікувати далі. Чи можливо, що 9 травня влада Росії оголосить загальну мобілізацію? Чи підтримають росіяни можливий тактичний ядерний удар Росії по Україні? І коли нинішня хвиля схвалення влади піде на спад?
– Для початку – про рекорди. За опитуваннями Левада-центру, у березні рекордна кількість росіян вважала, що справи в країні йдуть у правильному напрямку. Чим можна пояснити такий рівень підтримки влади?
КОЖНА ВОЄННА КАМПАНІЯ СПРИЧИНЯЄ СПЛЕСК МАСОВОЇ ПІДТРИМКИ ВЛАДИ
– Кожна воєнна кампанія спричиняє сплеск масової підтримки влади. Пропаганда створює умови для того, щоб налякати суспільство, для нагнітання загрози, тому в цей час відбувається консолідація і мобілізація навколо влади. Усі претензії до неї, що стосуються соціальних проблем, необлаштованості, бідності, крадіжок та іншого, – відсуваються.
Ми спостерігали такі сплески схвалення у 1999 році – в час приходу Путіна та початку Другої чеченської війни, в час війни з Грузією у серпні 2008-го, у 2014 році, й ось нинішня хвиля. Це перша фаза консолідації. Далі, я гадаю, буде зниження.
– Наскільки швидким може бути це зниження, якщо воєнні дії триватимуть?
– Воно буде повільним. По-перше, мають почати відчуватися економічні наслідки цієї авантюри: дії санкцій, зростання безробіття, підвищення цін, інфляція, наростання дефіциту ліків і товарів. Поки що цей момент відчув умовний верхній шар середнього класу, насамперед у великих містах. Бідна і депресивна провінція нескоро це відчує.
НАВІТЬ ЗАРАЗ, НЕЗВАЖАЮЧИ НА ПЕВНЕ ОСЛАБЛЕННЯ УВАГИ ДО ВІЙНИ В УКРАЇНІ, АБСОЛЮТНА БІЛЬШІСТЬ УСЕ Ж ТАКИ ВПЕВНЕНА У ПЕРЕМОЗІ РОСІЇ
По-друге, коли підуть реальні дані про [військові] втрати. Зараз дані дуже скупі, рідко оголошуються, втрати явно применшені. Третій чинник – відсутність видимого воєнного успіху. Навіть зараз, незважаючи на певне ослаблення уваги до війни в Україні, абсолютна більшість усе ж таки впевнена у перемозі Росії.
Але навіть у середовищі бюрократії, незважаючи на заявлену підтримку і впевненість у воєнному успіху, внутрішньо, у підсвідомості прихований неймовірний жах перед наслідками [війни].
Я не думаю, що зміна суспільної думки в Росії, тим паче в умовах майже повної інформаційної ізоляції, можлива найближчим часом. Я думаю, що вона можлива до літа, а швидше за все – ближче до осені, коли стануть зрозумілими контури катастрофічних наслідків цієї авантюри.
– Продовжуємо про рекорди. До кінця березня впевненість росіян у тому, що їх не зачеплять затримки і скорочення заробітної плати, досягла максимального рівня за весь період спостережень Левада-Центру. Понад 50% росіян вважають, що затримок зарплати чекати не варто, і майже 50% упевнені, що й урізання її не буде. Чим можна пояснити такий економічний оптимізм?
– Так вважають переважно люди, зайняті на державних підприємствах і в державних структурах. Це державний сектор економіки, якому безробіття не загрожує, виплати стабільні, зарплати не знижуються. Гірша ситуація у приватному секторі, малому та середньому бізнесі та галузях, пов’язаних з участю іноземних компаній, які швидко виходять із Росії.
ПРОПАГАНДА НЕ ПРОСТО СТВОРЮЄ БРЕХЛИВУ КАРТИНУ, А Й ПОЗБАВЛЯЄ ЛЮДЕЙ ЗДАТНОСТІ ПОЄДНУВАТИ РІЗНІ ФАКТИ В ЄДИНИЙ ЛАНЦЮГ. ВОНА ДРОБИТЬ КАРТИНУ РЕАЛЬНОСТІ
На державних підприємствах діє інерція певної впевненості, гарантованості та бездумності. Останній чинник дуже важливий, тому що пропаганда не просто створює брехливу картину, а й позбавляє людей здатності поєднувати різні факти в єдиний ланцюг. Вона дробить картину реальності.
Тому таке важливе значення має відсутність альтернативної інформації для розуміння того, що відбувається. У тому числі й про загиблих. Візьміть історію з потопленням крейсера «Москва». Досі немає ніяких даних про те, що сталося. А якщо це не потрапляє у стрічки новин, значить, цього немає і в дійсності.
– Йдеться не просто про те, як багато росіян економічно оптимістичні, а про те, що це рекорд.
– Це не рекорд, а відображення загального підйому, всі показники піднялися, зокрема, й упевненість у найближчому майбутньому.
[РОСІЯНИ] ОЧІКУВАЛИ ВЕЛИКОЇ ВІЙНИ, ЗІТКНЕННЯ З НАТО ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЯДЕРНОЇ ЗБРОЇ Й ТАКЕ ІНШЕ. ПОКИ ЩО ЦЬОГО НЕМАЄ
Всю осінь минулого року і січень нинішнього люди чекали на війну, дуже боялися. І коли війна почалася, та картинка, яку представляють військові відомства, виявилася не такою страшною, як люди очікували. Вони очікували великої війни, зіткнення з НАТО із застосуванням ядерної зброї й таке інше. Поки що цього немає. І більше того – інформація, яку передає військове відомство і підхоплюють наші пропагандисти, – вона монотонна. Вона не змінює картини реальності, тому в людей ослаблюється увага до цих подій.
На запитання, хто винен у цій війні, абсолютна більшість [опитаних нами росіян] називає Сполучені Штати, які тут взагалі ні до чого. 17% звинувачують Україну. А Росію практично не називає ніхто (7% опитаних – КР).
– Виходить, росіяни менше стали боятися війни після того, як вона почалася?
– Трохи менше, так. Поки подія не почалася, страх завжди більш невизначений, більш дифузний.
– За опитуваннями Левада-центру, серед тих, кого «непокоять поточні події в Україні», лише 2% говорять про можливу ядерну війну та Третю світову. Водночас деякі експерти і політики всерйоз обговорюють застосування Путіним ядерної зброї. На вашу думку, яка частина росіян могла б підтримати ядерний удар по Україні?
– Думаю, дуже невелика частина. Це все-таки настільки жахливі й нелюдські дії, що це викликало б зворотну реакцію. Тим більше, що всім зрозуміло, що далі буде удар у відповідь, це призведе до Третьої світової і втрати будуть жахливими.
Ми хотіли поставити таке запитання (під час опитування – КР), але, чесно кажучи, побоялися. Адже невідомо, що отримаєш, а служити виправданням деяких дій політиків дуже не хочеться.
– Тобто побоялися, що цифра підтримки буде великою?
ІДІОТИЗМ ТАКОГО РОДУ МАЄ МАСОВИЙ ХАРАКТЕР
– Ну, 40% якби отримали – це мало? Я був проти цього питання, хоча, виходячи з результатів дискусійних груп, де це обговорюється, аргументи там цілком зрозумілі. «Так, припустимо, так, загине багато людей, зате ми переможемо». Ідіотизм такого роду має масовий характер.
– Тепер про прогнози. У ЗМІ висловлюють припущення, що 9 травня замість «спеціальної військової операції» Путін може оголосити війну Україні.
– Я думаю, якщо буде оголошено велику війну і масову мобілізацію, це дасть сильний негативний ефект. Це означатиме, що спеціальна операція провалилася, що успіху немає ніякого, армія не готова, не боєздатна, і потрібні додаткові людські резерви для участі в цьому. І це підриває ідею великої держави, основану на вищості її армії, ядерної сили, потужності тощо. Це означатиме фактично визнання воєнної поразки. А в Росії воєнна поразка завжди веде до кризи підтримки влади.
У РОСІЇ ВОЄННА ПОРАЗКА ЗАВЖДИ ВЕДЕ ДО КРИЗИ ПІДТРИМКИ ВЛАДИ
Я не можу навіть оцінити ймовірність цього. Припустимо, вона висока. Але це просто чергове свідчення ідіотизму найвищого керівництва. Я не кажу про моральний, про людський бік цього питання – тут усе зрозуміло. Але просто ірраціоналізм таких дій, некомпетентності – він, звісно жахливий. Проте його треба брати до уваги, бо це дійсно політичний чинник.
– Мабуть, ви не вірите у російську пропаганду та її здатність подати необхідність мобілізації не як поразку.
– Це надзвичайна обставина, яка руйнує всю систему аргументів пропаганди. Пропаганда стверджує, що російська армія проводить спеціальну операцію, тобто локальну, обмежену, з мінімальними втратами. І вона спрямована лише на дві мети: «денацифікацію» та попередження експансії НАТО.
Сам факт мобілізації означатиме, що ні першої, ні другої мети не досягнуто. Як мені здається, значна частина – не можу зараз оцінити, яка – сприйме це як початок поразки, ну, або, принаймні, як невдачу, що в цьому випадку одне й те саме. Тобто очевидний провал.
Джерело: Рустем Халілов, для Крым.Реалии
