Сьогодні нові інструменти впливу на політичні погляди та емоції використовуються не лише партіями та політиками, але й приватними особами, впливовими компаніями, неурядовими та міжнародними організаціями, урядами та спеціальними службами іноземних держав. Ефективність цих заходів залежить, насамперед, від рівня медіаграмотності та суспільної обізнаності щодо цієї проблеми серед громадян.
Про це йдеться у нещодавно опублікованому звіті Наукової та академічної комп’ютерної мережі (NASK) Державного дослідницького інституту Польщі «Безпечні вибори. Дослідження суспільної думки про (дез)інформацію в інтернеті». Метою звіту є вивчити обізнаність та оцінку явища політичного маніпулювання в мережі польськими інтернет-користувачами в контексті виборів до Європейського парламенту, парламенту та президента РП. Представлені результати викликають занепокоєння: польський завсідник інтернету вірить у все, що знайде в мережі.
Автори зазначають, що більше половини респондентів довіряють інформації, опублікованій в інтернеті, а досвід останніх місяців показує, що майже 40% дорослих інтернет-користувачів кажуть, що інформація в інтернеті буває неправдивою. Поляки особливо недовірливо ставляться до виборчих опитувань, а найбільшим полем для дезінформації вважають політику.
Невільний як користувач Інтернету
Організації, які щодня займаються вивченням проблем дезінформації та маніпуляцій у ЗМІ, зазначають, що найважливішим інструментом боротьби з таким змістом є медіаосвіта. Експерти сходяться на думці, що найважливіше – це підвищення обізнаності про загрози серед аудиторії ЗМІ, в тому числі й в інтернеті. Тим часом, звіт NASK показує, що польські користувачі досить ледачі. Якщо вони вже повірять інформації, розміщеній в інтернеті, то не бачитимуть в ній дезінформації, а якщо помітять маніпуляції, то вважатимуть їх джерелом політиків, пов’язаних із ними піарників або зовнішні суб’єкти у країнах, які сприймаються як авторитарні (Росія, Білорусь, Іран, Угорщина та Китай).
На думку майже всіх респондентів (іншої думки – менше 2% опитаних) за боротьбу з дезінформацією в інтернеті повинен відповідати хтось інший, ніж ми самі. Автори дослідження вказали три групи суб’єктів, які, на думку респондентів, повинні протидіяти поширенню неправдивої інформації. У першу чергу, це державні установи: поліція та прокуратура, спеціальні служби, уряд та інші центральні установи. На другому місці – інституції громадянського суспільства та ЄС: громадські організації; ЄС та його установи, журналісти та працівники ЗМІ. Третя група – це адміністратори сайтів, порталів та застосунків.
Як боротися з дезінформацією?
Автори дослідження попросили інтернет-користувачів відповісти на питання, які форми дезінформації та маніпулювання вони найчастіше зустрічають в Інтернеті. 30% вказали на фальшиві новини, 15,6% – на тролінг, майже 15% зустрічалися із підробленими фотографіями. 20% респондентів не були впевнені, чи стикалися в мережі з дезінформацією. Це небагато, враховуючи масштаби явища. Тільки Twitter у 2018 р. видалив понад 70 млн несправжніх акаунтів, які поширювали фейки та дезінформували інших користувачів. Facebook на час виборів до Європарламенту відкрив спеціальний офіс у Дубліні, працівники якого моніторуватимуть Facebook, Instagram та WhatsApp для виявлення дезінформації. Тому масштаб проблеми більший, ніж може припускати більшість польських користувачів Інтернету. Незважаючи на це, левова частка користувачів соціальних мереж вважає, що останніми місяцями вони не надсилали, не поширювали і не лайкали фейкові новини (67%), що свідчить про те, що ми, вочевидь, не в змозі розпізнати таку інформацію. Що цікаво, 8% користувачів визнали, що свідомо поширювали неправдиву інформацію, а 12%, що робили це несвідомо.
Як боротися з дезінформацією? Перевіряти джерела. Респондентів запитали, якими критеріями вони користуються, вирішуючи, чи вважати повідомлення достовірним. Найважливішим критерієм опитані вважали джерело одержання інформації (46%), довіру до конкретного ЗМІ (41,7%), плюралізм поглядів, представлених у повідомленні (37%), довіру до автора (29,4%). На наступних місцях опинилися: довіра до особи, яка опублікувала або рекомендувала інформацію (28,6%), кількість джерел, що поширили інформацію одночасно (21%) та те, що інформація походить з великих ЗМІ (16,3%).
Звіт також вказує на низьку компетентність користувачів інтернету у відмежуванні фактів від оцінок. Лише 4,5% опитаних розрізняють їх правильно. Найгірші результати показали опитані віком 35-50 років із середньою чи початковою освітою.
Результати опитування підтверджують те, що тривалий час насторожує експертів: у Польщі дуже низький рівень медіаграмотності. Як розв’язання цієї проблеми вказується необхідність впровадження медіаосвіти у навчальних закладах, адже сьогодні більшість користувачів інтернету є не лише адресатами інформації, але також її творцями.
ВП
