Оприлюднені проєктом gulagu.net зізнання «вагнерівців» шокують і жахають. На мить я задумався, чи взагалі можна використовувати термін «солдати» для позначення «вагнерівців»? Мені здається, відповідь очевидна. Це негідники, злочинці, бандити. Носіння форми ще не робить їх солдатами.
Злочини, які вони вчиняють проти мирного населення, методи та тортури, які вони використовують, ставлять їх в один ряд із терористами. А оскільки ці злочини – не поодинокі випадки, а цілеспрямовано використані методи, то треба усвідомлювати, що путінська Росія – не держава, а лише гігантська терористична організація, і до її офіцерів потрібно ставитися як до терористів. До речі, важко зрозуміти, чим досі займається в Польщі посол цієї терористичної організації, такий собі Сергій Андреєв.
Вагнерівці вбивають усіх мирних жителів, їм неважливо, чи це жінки, чи діти, чи навіть ті, хто з великою ймовірністю чекав на них як на визволителів у Соледарі, Бахмуті, вони вбивають абсолютно всіх. Для них ці люди «вороги», «мішені», «об’єкти». Вони винищують російськомовне населення, при тому, що Путін проводить свою так звану «операцію» по захисту російськомовних українців.
Вони так само вбивають своїх солдатів. Один із вагнерівців в опублікованих матеріалах розповідає, як кидав гранати в яму з живими людьми, серед яких були й російські військові. Тридцять гранат. Кидав їх повільно, одна за одною, «бо часу було вдосталь». А потім підпалив тіла бензином («якого в Росії багато»), і використав лише одну каністру, бо «якщо м’яса багато, воно добре горить».
Історії настільки шокуючі, що хочеться, щоб вони були брехнею, вигаданою з якоїсь незрозумілої причини. На жаль, ці свідчення не є чимось новим. Про звірства росіян було відомо ще з початку цієї війни у 2014 році. Зґвалтування, опіки сигаретами, висмикування нігтів, застосування струму та десятки інших добірних методів тортур застосовувалися проти українських громадян, які не визнавали російської окупації східних областей і Криму. Жертвами тортур були і кримські татари. Частина з цих злочинів була описана в спеціальному звіті, підготовленому поляками, який було надіслано до Гааги. На жаль, мовчання світу та відсутність відповідальності призвело до того, що сьогодні Путін перетворив тортури на візитівку своєї армії.
Розповіді вагнерівців мені підтверджує український військовий, який, минулого року у вересні, брав участь у наступі. Він розповів про групу українського десанту, яка проникла вглиб російських позицій. На жаль, усі вони загинули, але прибрати сліди злочину росіянам не вдалося – їх вигнали українські ССО. На місці боїв залишилися тіла українських десантників – загиблих у бою, а також поранених, яких добили росіяни. Сліди показали, що росіяни добивали їх, коли ті намагалися перев’язати свої рани. В іншому місці військовий брав участь у забезпеченні відступу української саперної групи. На полі бою залишилося кілька поранених українських військових, яких росіяни холоднокровно вбили. Згідно зі своїм девізом, яким вони гордо хизуються: «ми полонених не беремо».
Один із польських медиків розповів мені, як українці захопили двох вагнерівців. Вони були поранені, а він, поляк, перев’язував їхні рани. Рятуючи їм життя, йому доводилося вислуховувати образи про те, що поляки зрадники слов’ян, як ми продаємося за гроші НАТО і підтримуємо бандерівців. Якби не допомога польського медика, вагнерівці померли б від отриманих поранень. Медик зізнається, що було важко контролювати свої емоції та він не дуже переживав за комфорт своїх пацієнтів, проте не уявляє, як можна було б їм не допомогти.
Що роблять путінські солдати на окупованих територіях, ми остаточно дізнаємося лише після української перемоги, але можемо бути впевнені, що, як і у випадку зі злочинами під Києвом, чи в Харківській області та інших окупованих, але вже звільнених територіях, росіяни будуть брехати і заперечувати свою відповідальність. Так само, як продовжують брехати про Катинь. Минулого тижня до катинських брехунів приєдналося російське агентство РИА Новости, опублікувавши заяви такої собі «експертки» Оксани Корнілової, директорки Центру досліджень інтеграції Євразійського Союзу. Корнілова, звісно, стверджує, що в Катині польських офіцерів вбивали німці, а місце вибрали спеціально, щоб у поляків воно асоціювалося зі словом «кат». За її словами, подібне було і з Бучею, назва якої на Заході мала б асоціюватися з англійським словом “butcher” (укр. м’ясник), а всі вбивства вона називає українською “провокацією”. Цинічні москальські вбивці та брехуни.
Павел Боболовіч
