Координатор «Безсмертного полку» в Литві Олексій Грейчус був засуджений до чотирьох років за звинуваченням у шпигунстві на користь Росії. Але ще раніше шпигунська тема в країнах Балтії вже встигла набрати добрячих обертів. Гайчус – не єдиний агент Кремля, якого було засуджено. Більш того, місцеві ЗМІ підрахували, що після анексії Криму, таких кейсів стало більше, аніж в усі попередні роки. І хоча багато шпигунів все ж опиняються на лаві підсудних, кремлівська методичка знає, як все перевернути з ніг на голову і власну поразку перетворити в інформаційну перемогу. Про те, як Росія навіть «спалених» шпигунів використовує у своїх інтересах – у матеріалі StopFake.
Рух «Безсмертний полк» давно став одним із основних інструментів Кремля для просування реваншистського наративу «Можем повторить» під виглядом збереження історичної пам’яті та монополізації перемоги у Другій світовій війні. Організація має своїх координаторів у багатьох країнах, які організовують марші до Дня перемоги з портретами учасників бойових дій. З початком агресії РФ проти України на таких акціях почали зʼявлятися портрети не тільки «дідів», а й терористів. Не в останню чергу саме через такі провокації «Безсмертний полк» став не лише майданчиком «руськомірської» експансії, але й інструментом політичного тероризму.
Захоплива шпигуноманія
Цього разу литовський координатор «Безсмертного полку» опинився у центрі шпигунського скандалу. Олексій Грейчус був засуджений до 4 років позбавлення волі. Як стверджують литовські спецслужби, Грейчус провів понад 10 заходів у інтересах Російської Федерації й разом зі своїм помічником – куратором молодіжної організації Juventus з Клайпеди, якого також засудили до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1,5 роки – збирали й передавали співробітнику російських спецслужб інформацію за грошову винагороду. За версією слідства обидва контактували з своїми кураторами через вигадану організацію «Фонд побєди» з Калінінграда. До речі, в інтернеті інформація про таку організацію у Калінінграді відсутня. Ця справа, звісно, активно висвітлюється прокремлівськими ЗМІ й Грейчусу малюють імідж активіста й жертви нетерпимості «прибалтів» до інакодумства, особливо російськомовного мешканця.
«Російська організація покривала частину витрат на цілком легальні заходи, які проводили їхні литовські партнери. Ті своєю чергою відсилали до Росії фотозвіти про проведені заходи. Що тут злочинного?» – пише Sputnik.
Шпигуни всіх країн і народів, об’єднуйтесь!
Ця історія вкотре підсвітила зв’язки всередині пропагандистської мережі, що складається з організацій, які весь цей час пікетували посольства Литви у різних країнах. Ці мітинги проходили в країнах Балтії, інших країнах-членах ЄС, в Молдові й навіть в Україні. Під посольством Литви у Києві таку акцію організувала партія «Держава», якою керує Дмитро Василець.
Про Васильця відомо давно й немало: його звинувачували в фінансуванні тероризму, він також пропагував сепаратистський рух «Харківська народна республіка» та, за інформацією СБУ, брав участь у запуску «Новоросія TV» в окупованому Донецьку. До речі, зараз саме ця партія вступилася за Остапа Стахіва, представника руху «антиваксерів», якого звинувачують у спробі повалення конституційного ладу в Україні.
Про те, як ширився рух антивакцинаторів і хто за цим стоїть – ми писали тут.
Але повернемося до Грейчуса. На його підтримку на радарі в різних країнах засвітилися наступні організації: У Латвії – «Латвійський антинацистський комітет», «Русскій союз Латвії»; в Естонії – «Російські співвітчизники Європи», «Нічний дозор», «Безсмертний полк», «Російська школа Естонії», «Батьки Естонії», у Молдові – «Наша батьківщина – Молдова».
Представники цих організацій готували скоординовані демонстрації, а агітпроп, своєю чергою, нагнітав: і про «боротьбу з фашизмом» на цих акціях, і про русофобію у країнах Балтики, прирівнював три країни до гітлерівського режиму і розповідав про нетерпимість й спроби закрити рота тим, хто розповідає про «історичну правду».
Однак, справа Грейчуса – не єдина, де засвітився російський слід. Мозжна згадати арешт у березні цього року в Естонії Сергія Середенка, якого російський агітпроп називає «омбудсменом росіян».
«Справа Середенко» увійшов до доповідей МЗС Білорусі та МЗС Росії про “порушення прав людини” в різних країнах світу, зокрема в Естонії. За словами офіційного представника МЗС РФ Марії Захарової, якщо влада Естонії хоче вивести з глухого кута російсько-естонські відносини, то вона може почати з надання свободи правозахиснику Сергію Середенку», – пише Sputnik.
Також наприкінці липня литовський суд засудили до шести років позбавлення волі колишнього лідера партії «Соціалістичний народний фронт» Альгірдаса Палецкіса за «шпигунство на користь Росії».
За даними литовських ЗМІ, за останні 10 років у країнах Балтії звинуватили у шпигунстві 28 осіб й більшість випадків сталися після анексії Криму.
Отже на цих прикладах ми бачимо як Росія влаштовує кампанії навколо провалів своєї мережі: спочатку протести й інформаційні кампанії, а після того, як мережа проросійських організацій зробить всю брудну роботу, агітпроп підкрутить градус емоційної напруги, з’являється представниця російського МЗС Марія Захарова й повідомляє про «відкат у двосторонніх відносинах», звинувачуючи ці країни у порушенні демократичних європейських цінностей і, звісно ж, у русофобії.
«Литва демонструє повний відкат, а можливо навіть відмову від демократичних цінностей, які вона вихваляла, вступаючи до Євросоюзу і НАТО», – описує реакцію російської сторони видання obzor.lt.
Після цього проблему потрібно «підняти» на європейський рівень. Наприклад у випадку зі справою Палецкіса, на литовському сайті Baltnews вийшла стаття із переконливим заголовком: «Євродепутати вимагають від Литви відкритості та справедливості у справі Палецкіса». Й це дійсно правда, але не вся, бо у цьому випадку важливо розуміти, хто саме ці євродепутати.
Мова йде про депутатку Європарламенту від «Російського союзу Латвії» Тетяну Жданок та ще двох депутатів від Ірландії – Клер Дейлі, борчиня з «ксенофобією стосовно РФ», що критикувала ЄС за підтримку Олексія Навального та Міка Уоллес, який засуджував підтримку Світлани Тихановської. Уоллес також відомий своїми скандальними виступами НАТО та США. Обидва ірландці є прихильниками зближення із Росією, а Жданок, як вона сама зізнається, є ще й прихильницею каталонських сепаратистів.
Так це описує агітпроп: «Відкриваючи вебінар, Тетяна Жданок звернула увагу учасників на портрети за її спиною. Там були фото її соратників із Каталонії Оріоль Жункерас та Рауль Ромєва, які два роки провели в іспанській в’язниці за політичними звинуваченнями. Весь цей час депутати з групи “Європейський вільний альянс” у Європарламенті, в якій працює і Жданок, боролися за їхнє звільнення», – йдеться у статті.
Мета такої потужної адвокації, перш за все, в тому, щоб замаскувати підривну діяльність проти іноземних країн під їхні ж цінності й демократичні свободи.
Наприклад, отримавши статус «в’язня совісті», який для нього так лобіюють друзі Кремля в Європарламенті, агент російських інтересів отримає не просто кредит довіри, але й карт-бланш на здійснення свого задуму, замаскованого під громадянську активність, бо хто ж наважиться копнути під авторитетну організацію.
Тому, здавалося б, невеличкий пікет купки активістів, які й не привертають особливої уваги та пару посилань про це на маловідомих сайтах – часто виявляються лише підготовчим етапом у грі проти тієї чи іншої держави.
Така схема працює і для України. Наприклад StopFake у нещодавньому матеріалі вже детально аналізував, як місцеві координатори «Безсмертного полку» готують підґрунтя для визнання Криму російським.
Авторка Марианна Присяжнюк
