Джерело: Ксенія Кириллова, для ДС
Днями «Левада-центр» та «Відкриті медіа» опублікували результати спільного опитування, згідно з яким 58% громадян РФ не підтримують ідею обов’язкової вакцинації від коронавірусу, а 66% впевнені, що щеплення в принципі має бути добровільним. Схвалюють примусову вакцинацію всього лише 20% опитаних.
Вакцинний бунт
Серед противників обов’язкової вакцинації 18% не довіряють саме російській вакцині, а ще 10 – вакцинам взагалі. Так чи інакше, більше ніж половина (54%) опитаних чесно визнають, що не готові робити щеплення. При цьому відсоток готових вакцинуватися, згідно з опитуваннями «Левада-центру», поступово падає. Цікаво, що кількість людей, які сподіваються вакцинуватися за кордоном, становить всього лише 2%. Всі решта, навіть не вбачаючи для себе альтернативи у вигляді зарубіжної вакцини, водночас не готові робити щеплення російською. Третина з них побоюється побічних наслідків, 20% респондентів згодні вакцинуватися тільки після закінчення всіх випробувань, а 16% в принципі не бачать сенсу робити щеплення від COVID-19.
Схожі цифри наводять і Центр соціального проектування «Платформа» та компанія Online Market Intelligence. При цьому соціологи стверджують: принципових «антивакцинників» – меншість серед тих, хто не має наміру вакцинуватися від коронавірусу (11%). Серед основних причин і тут на першому місці – страх перед побічними ефектами, «недовіра до будь-яких препаратів, які виходять на ринок у такий короткий термін» і невіра в ефективність вакцини.
Показово, що окремі релігійні діячі, які виступають проти вакцинації настільки затято, що порівнюють її із вторгненням фашистів і концтабором, при цьому підкреслюють, що не є переконаними антивакцинниками. Більш того, вони називають для прикладу кампанії зі щеплення, що проводилися в Радянському Союзі, й наводять для захисту своєї нинішньої позиції цілком політичний аргумент: «нинішня влада не зацікавлена в здоров’ї власних громадян». Найбільш дивовижне, на перший погляд, тут те, що саме ця думка стала особливо популярною серед тих, кого ще недавно вважали абсолютними лоялістами.
Самовбивчий конформізм
Втім, подібні одкровення не повинні дивувати. Рівень недовіри «глибинного народу» до влади, яка його постійно обманює, завжди був високим, однак лише невелика його частина виливалася назовні у вигляді вуличних протестів. Ще більш як п’ять років тому я вказувала на те, що основною реакцією російської більшості на будь-яке погіршення їхнього життя є бажання за будь-яку ціну повернути собі відчуття втраченого комфорту, почуття захищеності та стабільності, а головним засобом тут виступає конформізм. Можна виділити три стадії примирення російських обивателів із кожною новою витівкою уряду.
По-перше, це спроба за можливості відмежуватися від основної групи, проти якої було спрямовано черговий удар. Доти, поки репресії влади стосувалися окремих категорій людей, всі решта намагалися радіти тому, що не належать до Свідків Єгови, прихильників Навального, кримських татар, далекобійників, пенсіонерів, жителів московських п’ятиповерхівок, яких відселяють, та інших постраждалих категорій, а отже, чергові нововведення і заборони не торкнуться особисто їх. Росіяни звикли до того, що в їхній країні з ким завгодно в будь-який момент може статися що завгодно, і самого факту того, що сьогодні це сталося не з ними, багатьом вже достатньо для щастя.
Друга стадія, яка настає в разі, якщо відмежуватися не вийшло, – це спроба переконати себе, що нічого, по суті, не змінилося, і нововведення цілком терпимі. Якщо ж і цей прийом зазнав фіаско, настає третя стадія – спроба переконати себе у правильності та необхідності чергових обмежень і заборон, повірити, що черговий удар по нормальному життю був вимушеним, правильним і вжитим для їхнього ж блага.
Таким чином, пасивність, апатія, бажання максимально віддалитися як від влади, так і від «проблемних» груп у поєднанні з майже самовбивчим конформізмом тривалий час створювали видимість лояльності. Однак у всіх перерахованих тактик була одна важлива підстава: невтручання держави в побутову сферу. У країні, де були максимально зачищені політичні свободи, а найменша економічна активність можлива тільки під дахом бандитів або спецслужб, тільки побутова сфера залишалася тим простором свободи, завдяки якій люди могли повертати собі «ілюзію нормальності». Звична повсякденність давала змогу закривати очі на беззаконня і переконувати себе, що «нічого не змінилося», «нас це не торкнеться» або «так було потрібно».
Реакція на вакцинацію показала: росіяни зовсім не готові підпускати державу так близько до себе і сприймають спроби регламентувати побут, а тим паче, тілесну цілісність як пряму агресію. Драматично, що така реакція прокинулася, коли йдеться про дійсно небезпечну і смертельну хворобу, проте вона лише відображає тенденцію, яка давно існувала.
Жертви власної пропаганди
Іще одним чинником, який вплинув на зростання ковід-дисидентства і антивакцинні настрої, є власна російська пропаганда. У той час, коли пандемія коронавірусу вже вирувала в Європі, російські федеральні телеканали практично відкрито оголошували епідемію «підступами Заходу», покликаними приховати системну кризу «англо-саксонської цивілізації» під виглядом нової глобальної катастрофи. Показово, що навіть наприкінці березня 2020 року, коли офіційна влада вже не могли приховувати, що Росія охоплена епідемією, близький до російського Міноборони сайт «Военное обозрение» (укр. – «Військовий огляд») все ще писав, писав, що пандемія була свідомо запущена «глобальними елітами», щоб списати на неї крах західної цивілізації.
Потім, навіть в розпал епідемії у власній країні, російська пропаганда продовжувала вдаватися до конспірологічних теорій про британське або американське походження вірусу, що транслюювалися навіть відомчими російськими ЗМІ. Для ультраправої аудиторії поширювалися ще більш радикальні теорії про те, що «світовий уряд» спровокував пандемію, щоб знищити «зайве» населення, обґрунтувати геноцид, ослабити державу і «управляти скороченим людством».
Кремль не тільки не переслідував радикалів-конспірологів, а й надавав їм досить широкі майданчики для вираження своїх поглядів, наприклад, на федеральному інформаційному агентстві REGNUM. На початку травня минулого року відомий російський режисер Нікіта Михалков у своїй авторській передачі оголосив, що розроблювана в США вакцина від коронавірусу є нічим іншим, як чипізацією, яку Білл Гейтс проводить для контролю над людьми і скорочення населення Землі. 2 травня влада спохватилися, і передачу було спішно знято з ефіру телеканалу «Росія 24», проте вона залишилася на Youtube, де набрала сотні тисяч переглядів.
Основний сенс такої конспірології зводився до того, що коронавірус був створений західними спецслужбами, щоб потім, під приводом вакцинації від нього, позбутися «зайвого» населення планети, забезпечити контроль над людьми і змінити їх генофонд. До цього додавалися моторошні історії про нібито високу смертність після західних вакцин, які населення природним чином переносило і на російський «Супутник». Словом, пандемія і вакцинація були органічно включені до загальної системи антизахідної пропаганди.
У зв’язку з цим цілком логічно, що будь-які подальші спроби російської влади переконати населення в необхідності вакцинуватися стали сприйматися споживачами такої пропаганди як доказ того, що країна «перебуває під зовнішнім управлінням» і «місцева еліта виконує накази світової еліти щодо знищення власного населення», тобто є агентами того самого «світового уряду». Ці аргументи поширюють насамперед люди антизахідних поглядів, що відрізняються «ура-патріотизмом» правого або лівого спрямування, роками зрощуваним офіційною пропагандою.
«Не як у людей»
Третій блок недовіри до російської вакцини пов’язаний з недовірою до будь-яких препаратів російського виробництва як таких – на відміну від попередніх конспірологічних теорій, цілком обґрунтованих. Масла у вогонь підлила і російська влада, схваливши вакцину ще до того, як вона пройшла третю фазу клінічних випробувань, тобто фактично продемонструвавши населенню, що на них використовують неперевірений препарат. До слова, «Супутник» досі не отримав схвалення ВООЗ і ЕМА.
Досить позитивна публікація про російську вакцину в авторитетному медичному журналі The Lancet могла дещо розвіяти скептицизм, проте не варто забувати, що російська пропаганда до цього посилено звинувачувала The Lancet в заангажованості. Тому не дивно, що для «глибинного народу» ця публікація не тільки не додала «Супутнику» довіри, а й зайвий раз підтвердила, що «російська влада виконує змова світової закуліси». Особливо після того, як у тому ж виданні вийшов матеріал, який спростовує попередню публікацію, а Словаччина заявила, що отриманий нею вакцинаційний матеріал не відповідає описаному в журналі й відмовилася від закупівлі.
Отже, ситуація з вакцинацією розкрила всі давно визрілі гнійники сучасної Росії: тотальну впевненість у зловмисності влади і неприйняття її втручання в повсякденне життя, а також недовіру до російської продукції та запевнень чиновників, що парадоксальним чином поєднуються з вірою в антизахідну пропаганду і посилення радикально-патріотичних настроїв.
Джерело: Ксенія Кириллова, для ДС
