Джерело: EU vs Disinfo
Як і більшості авторитарних лідерів, Путіну потрібні вороги та перемоги як за кордоном, так і всередині країни. Промова Путіна 16 березня, через три тижні після початку повномасштабного вторгнення в Україну, переключила увагу на внутрішній фронт. Він закликав до «очищення» російського суспільства від п’ятої колони, «мерзотників і зрадників», використовуючи сумнозвісну цитату про необхідність «виплюнути їх як мошку, що випадково залетіла до рота». З того часу відбулися нові арешти високопосадовців. ЗМІ повідомляють про 150 арештів лише у центральних структурах ФСБ, службі безпеки Росії.
Нинішню ситуацію не можна прирівнювати до сталінської епохи 1930-х років, коли на кожному розі виявляли націонал-зрадників або «ворогів народу», яких звинувачували у всіх без винятку проблемах. Тим не менше, тон громадських обговорень у Росії став жорсткішим, ніж будь-коли з часів Другої світової війни, у тому числі в період з 1960-х до початку 1980-х років, коли Радянський Союз перебував на підйомі при Леоніді Брежнєві.
Нинішній потік дезінформаційних наративів стверджує, що Захід об’єднується проти Росії й залучає росіян, які перебувають у поганому морально-психологічному стані, а «українські нацисти» планують або чинять звірства проти жителів Донбасу. В недавньому інтерв’ю Sky News прессекретар Путіна Дмитро Пєсков звинуватив у всьому «нацистів, яких підтримує Захід». Затоплення ракетного крейсера ВМФ Росії «Москва» підлило олії у вогонь внутрішніх обговорень, додавши заклики ще активніше бомбардувати Україну і згуртуватися під прапором усередині Росії.
Політичні репресії у Росії неухильно посилюються. Офіційний російський список «екстремістів» продовжує розростатися. До серпня 2021 року було зареєстровано 410 політв’язнів.
Протести всередині країни
Серйозне політичне інакомислення почало назрівати в Росії з 2005 року, коли почалися так звані марші незгодних, що тривали до 2008 року. Друга хвиля народних протестів прокотилася країною з 2011 по 2013 рік після парламентських виборів 2011 року, які проходили з порушеннями та супроводжувалися закидами бюлетенів та іншими видами фальсифікації. Пройшли нові арешти. Рівень поліцейської жорстокості зріс. Москва звинуватила Захід у підтримці опозиції, заявивши, що метою була дезорганізація або навіть знищення Росії (ознайомтеся з кількома прикладами з нашої бази даних).
Кремль активізував репресивну кампанію проти опозиції після незаконної анексії Криму в 2014 році. Одного з найгучніших критиків Путіна, Бориса Нємцова, вбили у центрі Москви у 2015 році. Розслідування показало, що у злочині винні п’ятеро чеченців, але деякі факти вказують на те, що до вбивства може бути причетною ФСБ.
Лідера опозиції Олексія Навального заарештували у 2021 році й засудили до дев’яти років позбавлення волі. Він повернувся до Росії з Німеччини, де одужував після того, як агенти Путіна отруїли його токсичною речовиною «Новичок» у сибірському місті Томську. Москва, ймовірно, очікувала, що він залишиться за кордоном, але Навальний вирішив повернутися. Навальний — харизматичний лідер опозиції, тож дії Путіна ілюструють страх втратити контроль.
Підлітки також ставлять загрозу для путінської Росії, особливо якщо вони грають у комп’ютерну гру, в якій планують зруйнувати будівлю ФСБ. Одного з них, шістнадцятирічного Нікіту Уварова, у лютому 2022 року посадили в’язницю на п’ять років за планування віртуального вибуху. Ще двоє отримали умовні терміни з огляду на співпрацю зі слідством. Коли Уварова затримали, йому було лише 14 років. Аналогічну справу було заведено проти молодих людей, яких звинуватили в «організації екстремістської групи з метою скоєння злочинів екстремістського характеру» та засудили до тюремних термінів у 2020 році. У 2017 році вони створили організацію з назвою «Новое величие» (укр. – «Нова велич»). Під час зустрічей молоді люди обговорювали політику, що слідчі та прокуратура визнали достатнім для порушення кримінальної справи.
Іноземні цілі
Поряд із боротьбою з внутрішніми конкурентами, система Путіна активно бореться із противниками за кордоном. Колишнього шпигуна КДБ Олександра Литвиненка отруїли радіоактивним полонієм, і він помер у 2006 році у Британії. Він різко критикував режим Путіна, і 2000 року втік до Британії. Офіційне британське розслідування визначило, що «операція ФСБ щодо вбивства Литвиненка, ймовірно, була схвалена [тодішнім директором ФСБ Миколою] Патрушевим, а також президентом Путіним». Запитання у справі відкидаються Москвою як «русофобія».
Російського олігарха-втікача Бориса Березовського знайшли мертвим у Британії в 2013 році. Повідомляли про скоєне самогубство, але деякі джерела запідозрили, що це було вбивство. Березовський вів дуже активну антикремлівську діяльність від того часу, як емігрував до Британії. Прямих доказів причетності Росії до цієї справи немає, але питання досі залишаються відкритими.
За повідомленнями, у 2018 році у Солсбері, Британія, мішенями кілерів Путіна стали ще один колишній російський шпигун – Сергій Скрипаль і його донька Юлія. Влада Британії визначила, що Скрипалів отруїли нейротоксином «Новичок», і «цілком імовірно», що за нападом стоїть Росія. Спроби Москви перевести стрілки і заперечувати відповідальність залишаються одними з найяскравіших прикладів прокремлівських дезінформаційних кампаній – з багатьма прикладами ви можете ознайомитися тут.
Драконівські закони
Дезінформувати та маніпулювати можна також шляхом зміни основних правил того, хто може говорити, і як можна говорити.
Росія ухвалила закон про «іноземних агентів» у 2012 році. Відповідно до нового законодавства, неурядові організації та фізичні особи вважаються іноземними агентами, якщо вони займаються політичною діяльністю й отримують певне іноземне фінансування. Це серйозно обмежує їх роботу в Росії.
Закон про відповідальність за образу влади і державних символів набув чинності у 2019 році. Критичний коментар на адресу будь-якого чиновника чи президента може призвести до штрафу або тюремного ув’язнення, якщо суд визнає його образою.
4 березня 2022 року було прийнято закон, який передбачає покарання за поширення так званих «неправдивих новин» (все, що взято не з офіційних джерел) про російську «спеціальну військову операцію» [війну в Україні]. Це стосується повідомлень про кількість втрат, що перевищує офіційні дані, згідно з якими до загибелі крейсера «Москва» втрати становили 1351 особу. Думки про поразку чи низький моральний дух неприпустимі.
Порушення будь-яких цих правил зазвичай призводить до закриття організації, як у випадку з «Меморіалом», або ЗМІ, як це сталося з «Новою газетою», або призводить до в’язниці, як Олексія Навального.
Ще один спосіб стати мішенню – потрапити до «масового вилову»: отримати ярлик «екстремістська організація або особа». Це адміністративне визначення, яке не вимагає судового рішення. Поки що, наприклад, під цим визначенням зареєстровано понад 11 керівників організації Навального. Це означає, що ваше майно фактично заморожене, що з вами не можна вести справи, що ви втрачаєте роботу, тобто до в’язниці – один крок.
Йосипу Сталіну приписують цю нелюдську цитату: «Є людина – є проблема, немає людини – немає проблеми».
Джерело: EU vs Disinfo
