Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Мінфін Росії оприлюднив приголомшливі цифри «вставання з колін», а Лаврову в Малі вручили меч туарегів – не дешевший за бюст Гагаріна в Конго. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 7 лютого.
- Кремль крокує шляхом дефолту 1998 року
- Росія погрожує Японії «повторити Хіросіму та Нагасакі»
- «Ми ще не розпочинали»: очікування та реальність
- Лавров визнав провину «Вагнера» в воєнних злочинах
Кремль крокує шляхом дефолту 1998 року
20 серпня 2020 року керівник «Роснефти» Сєчин подарував Путіну пляшку нафти, що була видобута в рамках проєкту «Схід Ойл». Відео з передачею дарунка скоріш нагадувало звичайну купейну мізансцену. Вони тоді навіть посміялися з цього приводу. За 2,5 роки обом вже стало не до сміху.
Спочатку Сєчин заявив, що «Росія змогла забезпечити економічні результати більш суттєві, ніж у провідних країнах світу».
Але потім довелося зіткнутися з не найкращими новинами. І ці новини надійшли не з якогось там Bloomberg, що «танцює під дудку Вашингтону», а з рідного уряду.
Що відбувається НАСПРАВДІ доповіло Міністерство фінансів РФ. За його підрахунками:
– Традиційно благополучний січень показав найгірший результат для бюджету – щонайменше з 1998 року. Який, нагадаємо, завершився для Росії дефолтом.
– В мінусі виявились усі ключові джерела надходжень. Нафтогазові доходи впали на 46% – це мінімум з того самого серпня 2020 року, коли Сєчин дарував Путіну пляшку з нафтою.
– Знижки на російську нафту побили всі рекорди: середня ціна Urals знизилася до $49,5, що на $20,5 менше від закладеної до бюджету.
– Надходження ПДВ – іншого ключового податку, який забезпечує кожен п’ятий рубль доходів Росії, впали на 44% – до 379 млрд рублів.
– При цьому витрати уряду (через війну) підскочили на 58% – до 3,117 трлн рублів. В результаті «дірка» в бюджеті за один місяць дорівнює 60% річного плану і встановила рекорд з часу дефолту 1998 року.
– Тобто, мінус 1.8 трлн рублів ($ 25 мільярдів) за один лише січень.
Підраховано, що загалом західні санкції мають призвести до зниження сукупного виторгу Путіна за свою нафту та газ до $160-175 млрд за 2023 рік. Для порівняння: торік він заробив на них майже $350 млрд.
Тому усі розмови Сєчина про те, що «в Росії краще», виглядають як старий анекдот брежнєвських часів, коли всі пасажири за командою машиніста виходять з потягу і розхитують вагони, створюючи ілюзію, що потяг їде.
Наступного разу (10 лютого) до пасажира Сєчина приєднається голова Центробанку РФ Ельвіра Набіулліна. В Кремлі вимагають від неї надати більш оптимістичний прогноз економіки на 2023 рік. Гадаємо, надасть. Але путінський потяг від цього все одно не поїде.
Отже, санкції, ембарго та інші види економічної ізоляції Росії (про «нікчемність» яких регулярно розповідають у Кремлі так, що навіть дехто на Заході сумнівається в їх дієвості) – діють. І приховати це важко. Навіть, російському Мінфіну.
Росія погрожує Японії «повторити Хіросіму та Нагасакі»
Хоча надати «більш оптимістичний прогноз» просто неможливо. Адже несеться, що називається, з усіх сторін. Цього разу – з Японії, яка взагалі 7 січня стала ледь не головним «ворогом Росії» після України.
У цей день, нагадаємо, в Японії відзначається День Північних територій – з масовими акціями, на яких лунають заклики до Москви повернути незаконно окуповані острови Курильського архіпелагу: Еторофу (Ітуруп), Кунаширі, Шикотан, Хабомай та низку інших дрібніших.
Проте, цього разу японські акції викликали шалену реакцію пропаганди. Аж до погрози «повторення Хіросіми та Нагасакі».
НАСПРАВДІ, причиною ядерного гніву Z-патріотів стало те, що влада Японії повернула термін «незаконна окупація» щодо своєї частини Курильських островів. Вперше з 2018 року відповідне формулювання з’явилося в тексті підсумкової заяви учасників «Загальнонаціонального мітингу за повернення Північних територій», який і відбувся 7 лютого у Токіо. За участі прем’єр-міністра Фуміо Кісіди, глави МЗС та інших урядовців.
Зазначимо, під час каденції нещодавно вбитого прем’єра Сіндзо Абе японська влада не вживала термін «незаконна окупація» в офіційних документах.
У березні 2022 року в щорічній доповіді про зовнішню політику «Синя книга з дипломатії» японський уряд також назвав Курильські острови територіями, що «незаконно окуповані Росією». До речі, восени Верховна Рада України також визнала їх такими.
Нагадаємо, після початку повномасштабного вторгнення в Україну, Японія запровадила санкції щодо Путіна, вищих посадових осіб РФ та їх родичів, банків та підприємств, а також позбавила Росію статусу найбільшого сприяння торгівлі. Водночас Токіо оголосив, що надаватиме допомогу Україні, а прем’єр-міністр Кісіда назвав дії Росії «нерозумними та абсолютно неприйнятними».
А напередодні офіційний Токіо повідомив про приєднання до «стелі цін» на російські нафтопродукти – у розмірі 100 і 45 доларів за барель (залежно від категорії). Тепер Росія фактично втратила цей ринок. Японці купуватимуть індійську та китайську нафтопереробку, яку ті виготовляють із надзвичайно дешевої російської нафти (про що з великим натхненням і говорив Сєчин).
Але таким чином, прибуток залишиться в Японії, Індії та Китаї, а бюджетні дірки (які, повторимо, востаннє спостерігалися напередодні дефолту 1998 року) – у Росії. Ось для цього «стелю» і запроваджували.
«Ми ще не розпочинали»: очікування та реальність
Поки японці мітингували в Токіо біля посольства РФ, міністр оборони Шойгу вчергове «мітингував» (як сказано в офіційному повідомленні МО РФ – «на тематичній селекторній нараді») щодо України.
Звичайно, він вже знав, що Німеччина цього ж дня ухвалила офіційне рішення про направлення 178 танків Leopard до України.
Тому Шойгу відповів «потужним залпом», в якому: а) навів фейкову статистику січневих втрат Сил оборони України на Донбасі; б) заявив, що «США та їхні союзники відкрито закликають Україну захоплювати території Росії»; в) звинуватив владу України у «варварській сутності» – через небажання Києва «припинити вогонь на час православного Різдва»; г) пообіцяв, що «Росія продовжить забезпечувати безпеку громадян нових (тобто окупованих) регіонів та захист мешканців України від «геноциду київського режиму»; д) пригрозив «непередбачуваним рівнем ескалації» через постачання танків Україні.
Погроза «непередбачуваним рівнем ескалації» дуже нагадує тезу Путіна про те, що «ми ще нічого не починали».
Отже, є нагода подивитись та згадати: чим і як Росія обіцяла відповісти на різноманітні перетини «червоних ліній», і що з цього вийшло НАСПРАВДІ.
Очікування: 2015 рік, на Красній площі урочисто представлено найновіший танк Т-14 «Армата». Коментатор параду тоді заявив: «Невдовзі він стане основним бойовим танком ЗС РФ».
Реальність: ЗСУ регулярно не тільки підбивають російський танковий мотлох, а й трофеять його. До того ж у такій кількості, що Росії довелося повертати у стрій Т-6 – танки, які було знято з озброєння ще у 2011 році. «Армат» в Україні досі ніхто не побачив.
Очікування: Росія розробила винищувач 5-го покоління Су-57, який «не має аналогів у світі». Його перший політ відбувся ще у січні 2010 року.
Реальність: в Україні регулярно збивають чомусь радянські штурмовики Су-25, розроблені понад 40 років тому. То де ж поділися винищувачі «5-го покоління»?
Очікування: розроблено лазерний комплекс «Пересвєт» «за новими фізичними принципами», який нібито може збивати все, що летить. Його анонсував Путін ще в березні 2018 року. (Навіть, назву комплексу обирали всеросійським голосуванням).
Реальність: На даху МО РФ у Москві замість «Пересвєту» чомусь встановлюють системи ППО «Панцирь» на колісному шасі.
Очікування: коли ж Росія щось запропонує щось, крім поставок «гарматного м’яса» та погроз влаштувати «нову Хіросіму»?
Реальність: Мобілізовані з батьківщини Шойгу – Туви – скаржаться на побиття бойовиками «народної міліції ДНР» на Донбасі. Справа дійшла настільки далеко, що цілий губернатор Туви Владислав Ховалиг заявив, що направив на Донбас своїх представників і готує звернення до МО РФ з проханням розібратися в цьому інциденті. Про це навіть вийшов сюжет на федеральному телеканалі «Росія Тува».
Очікування: начальник Генштабу ЗС РФ Герасимов взяв ситуацію під свій контроль і наводить порядок.
Реальність: він так само не контролює донецькі ресторани, як і стан свого «війська». Тому саме російські губернатори відправляють на Донбас делегатів, щоб ті на місці розбиралися з проблемами чмобіків, яких Шойгу мобілізував для Герасимова.
Очікування: «чмобіки», які вижили під час «бойового хрещення» українським вогнем, мали б воювати далі або, принаймні, передавати свій досвід виживання наступним партіям «гарматного м’яса».
Реальність: підрозділ мобілізованих із Самарської області, який потрапив під обстріл у Макіївці (через, нагадаємо, «високу стільникову активність», за версією МО РФ), нікому не потрібний. Тим, хто вижив, довелося дві доби «виживати де і як доведеться, бо командування не могло зібрати та вивезти особовий склад у безпечне місце».
Лише 5 лютого мобілізованих відправили до наметового табору, де, за їх словами, на них «ніхто не чекав». Тоді ж командування вирішило розформувати підрозділ. Цілком вірогідно для того, щоб менше обговорювали те, що сталося в Макіївці. Але все даремно. «Сарафанне радіо» в Росії працює значно ефективніше за конашенківське.
Лавров визнав провину «Вагнера» в воєнних злочинах
І наостанок про Лаврова, який після ознайомлення з репараційним досвідом в Іраку, 7 лютого опинився в Малі, де йому подарували меч туарега. З огляду на те, в скільки обійшовся Росії бюст Гагаріна в Конго, можна приблизно зрозуміти й ціну меча.
Проте, візит до Малі запам’ятається іншим. На заклики експертів ООН провести розслідування порушень прав людини в Малі та їхню, у зв’язку з цим, стурбованість діяльністю ПВК «Вагнер», Лавров відповів просто: «ООН не має повноважень розслідувати воєнні злочини, хоч би хто їх не вчиняв».
НАСПРАВДІ, таким чином він, по-перше, фактично визнав, що ПВК «Вагнер» винна у воєнних злочинах.
По-друге, якщо вже очільник МЗС каже про повноваження, то Москва все ж таки розглядає можливість міжнародного розслідування щодо «Вагнера» та взагалі Росії.
По-третє, Лавров вочевидь був не готовий до питання про «Вагнер» саме в Африці, хоч цей континент (через відсутність інших напрямків) він останнім часом відвідує регулярно.
Тому, крім двох африканських несподіванок, про які нещодавно казав голова МЗС України Дмитро Кулеба, Лавров отримав і третю. Далі їх буде ще більше. І не тільки в Африці.
На відміну від Росії, яка «ще не починала», у світі вже давно почали займатися проблемами, які вона створює. Починаючи з гарячої точки під назвою Україна і завершуючи, наприклад, банками у тихій Швейцарії, де зберігають свої гроші персони, яких Лавров наразі називає своїми «африканськими друзями». Про це знають і «друзі», і Захід з його санкціями (в тому числі й вторинними), і МЗС РФ.
Наразі у Лаврова, Сєчина і Шойгу немає вибору, ніж продовжувати хоч якось розгойдувати «путінський потяг» і створювати видимість, що він кудись їде. Хоча, насправді, цей потяг вже давно застряг в глухому куті.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
