Джерело: Костянтин Подоляк, спеціально для Крым.Реалии
Росія віддавна славилася тим, що підлеглі завжди підхоплювали будь-які, навіть найбезглуздіші слова їхніх лідерів і намагалися обґрунтувати їх теоретично та впровадити практично. Досить згадати славослів’я на честь теорій Сталіна, розширення посівів кукурудзи, ініційоване Хрущовим, штучне обговорення книг Брежнєва і багато іншого. Тепер те ж саме відбувається з «концепцією» Володимира Путіна про «один народ»: мовляв, українці – це також росіяни.
Концепція насправді бездоказова, але з тим більшою запопадливістю підлеглі намагаються її підтвердити і довести. Як завжди у тоталітарному суспільстві, попереду подібних процесів йдуть засоби масової інформації. Севастопольський ForPost, наприклад, затіяв новий проєкт «Уроки історії», як декларується, для того, «щоб нагадати, як зароджувався цей конфлікт…», або «щоб зрозуміти, як зароджувався і розвивався український націоналізм». Але плутанину автори проєкту допустили вже на підходах до нього, коли порушили одне з головних правил аналізу: щоб насправді віднайти істину, потрібно правильно сформулювати початкову ситуацію. Автори проєкту вдають, що намагаються зрозуміти: «як два братських народи, об’єднаних мовою, культурою, релігією, пішли один на одного зі зброєю в руках?» І тоді пошуки приречені на провал, тому що в цій формулі щонайменше чотири свідомо допущених хибних посилання.
РОСІЙСЬКА ВЛАДА В КРИМУ ТА СЕВАСТОПОЛІ ЗАРАЗ БОРЕТЬСЯ ПРОТИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ШКОЛАХ, АДМІНІСТРАЦІЯХ І НАВІТЬ У ПІСНЯХ
По-перше, росіяни та українці не об’єднані мовою, бо мови у них різні. І різні навіть їх походження та історія розвитку. Ось російська влада в Криму і Севастополі зараз бореться проти української мови в школах, адміністраціях і навіть у піснях, більше того, взяла моду відповідати «я вас не понимаю», коли до них хтось звернеться українською мовою. Самі розумієте: якщо вони проти мови борються, багато разів забороняли її, навіть карають за використання – значить, це не їхня мова, значить, вона їх з українцями не поєднує, а підтверджує свою відмінність від російської.
По-друге, чи об’єднані вони культурою? Теж ні. У них пісні різні, побут різний, національний одяг різний, кухня різна, облаштування житла та садиби різні, ставлення до життя взагалі різне. Тобто культура також не поєднує росіян з українцями, навпаки, вона показує їхні відмінності одна від одної.
По-третє, чи об’єднує їхня релігія? Теж ні, тому що від самого початку візантійське православ’я було впроваджено на Русі, протодержаві українців, коли Московії як держави ще взагалі не існувало. Як уже доведено істориками, центр православ’я було силоміць перенесено в XIV столітті до Московської патріархії, що логічно призвело до відкочування назад і визнання Православної церкви України окремо від РПЦ, яка досі не має свого томосу. До речі, навіть архітектура російських і українських церков різна, не кажучи вже про внутрішнє оздоблення та обряди, мову молитов і служінь.
Доповнимо ці посили ще одним атрибутом нації: чи поєднує їх територія генези та проживання? Теж ні. Українці жили споконвіку на своїй землі, а росіяни – далі на північ і далеко на схід.
УКРАЇНЦІ НІ НА КОГО НЕ ПІШЛИ. ЦЕ В ЇХНІЙ ДІМ УВІРВАЛИСЯ «БРАТИ» ЗІ ЗБРОЄЮ, ОБІЗВАВШИ «НАЦИСТАМИ» БЕЗ ЖОДНИХ НА ТЕ ПІДСТАВ
Твердження «пішли один на одного зі зброєю в руках» – взагалі брехня, оскільки українці ні на кого не пішли. Це в їхній дім увірвалися «брати» зі зброєю, обізвали «нацистами» без жодних на те підстав, вбивають ні в чому не винних людей (одних дітей уже убили і поранили понад 1000), руйнують житлові квартали та критичну інфраструктуру, випустивши вже близько 4 тисяч крилатих ракет і скинувши бомб без ліку, намагаються забрати землю, руйнують житло, грабують пожитки, вивозять хліб зі складів, обладнання із заводів, культурні цінності з музеїв, переводять школи на свою мову і свої програми (ще один доказ не тотожності мов). Численні міста в Україні зруйновано вже на 70-90 відсотків. Не операція, це тотальна війна. Звісно, українці змушені захищатись від таких «братів». Ця війна не передбачає компромісів, вона – на виживання.
Ініціатори «проєкту» вдають, що спираються на наукову основу, проте це про людське око. Фраза про те, що в окупованих регіонах України є багато тих, хто «прагне звільнення від гніту божевільного, неконтрольованого українського націоналізму», розкриває всю правду про «науковість» проєкту.
ГНІТ, ВБИВСТВА, ФІЛЬТРАЦІЇ, ПЕРЕСЛІДУВАННЯ, В’ЯЗНИЦІ ТА РЕПРЕСІЇ ПРИНЕСЛИ РОСІЙСЬКІ «ВИЗВОЛИТЕЛІ»
По-перше, твердження про те, що російські війська когось від чогось звільняють, спростовується самими «звільненими». Навпаки – гніт, вбивства, фільтрації, переслідування, в’язниці та репресії принесли «визволителі». У Криму за 8 років це виявилося найбільш показово.
По-друге, ініціатори проєкту довільно вкладають у поняття «націоналізм» властивості, які йому не притаманні. У світі націоналізм сприймається як патріотизм. Вчені вважають, що «в академічному слововжитку, спочатку англійському, а згодом і повсюдному, термін «націоналізм» не має якогось оцінного компонента. Він радше близький до поняття «патріотизм» в російській мові…».
«Коротко і нейтрально націоналізм можна визначити як позицію, націлену на будівництво нації. Отже, націоналісти – це ті, хто ставить своєю основною метою національну розбудову, найвищою цінністю – націю…» – пише кандидат філософських наук Андрій Тесля.
Говорячи конкретно, кожна нація має свій націоналізм, тобто патріотизм, і російська в тому числі. Однак націоналізм нешкідливий доти, доки він будує свою націю за рахунок власних ресурсів. Якщо ж нація намагається розбудовувати свою державу за рахунок інших націй, забираючи її ресурси, як Росія, наприклад, зазіхає на все українське, – це вже шовінізм. А якщо це пов’язано з війною та масовими вбивствами, репресіями – це геноцид і фашизм.
Авторам проекту годилося б прочитати визначення фашизму за Умберто Еко. До речі, багато вчених класифікують російську ідеологію націоналізму, яка отримала останнім часом назву «рашизм», як один із різновидів фашизму. На його рахунку вже понад 45 тисяч кримінальних справ, порушених за воєнними злочинами Росії в Україні.
Твердження та висновки кримських «науковців», залучених до проекту, часто просто смішні. Наприклад, у рамках проєкту кандидат історичних наук, старший викладач кафедри історії МДУ імені М.В. Ломоносова у місті Севастополі Надія Катамадзе стверджує: «Українська національна ідея зародилася на ґрунті глибокої підліткової психотравми історика Миколи Костомарова (1817–1885 рр.). Як з’ясували дослідники, несправедливо позбавлений спадщини, невизнаний син воронезького поміщика Костомаров матеріалізував своє розчарування та образу на несолодку долю байстрюка у форму неприязні до російської монархії та самого устрою всієї Російської імперії. Сьогодні ця дитяча трагедія у долі однієї людини призвела до російсько-українського кровопролитного конфлікту».
ТОПОНІМ «УКРАЇНА» ВПЕРШЕ ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ ЗАДОВГО ДО КОСТОМАРОВА, ЩЕ В ІПАТІЇВСЬКОМУ ЛІТОПИСІ 1213 РОКУ
Ці «вчені» не зауважили, що топонім «Україна» вперше зустрічається задовго до Костомарова, ще в Іпатіївському літописі 1213 року. До речі, за життя Костомаров байстрюком не був, оскільки його батьки, хоч і після його народження, але все ж таки повінчалися. Історія повністю висмоктана з пальця. А першими будівельниками української державності в країні, яка на той час називалася Руссю, були всі київські князі, у тому числі Володимир Великий і Ярослав Мудрий, які збудували перший християнський храм Софії Київської. А Московія, що існувала поряд, перейменувалася на Росію за указом Петра I лише 1721 року, що створило плутанину в назвах держав. До того ж «вчені» даремно обмовили Миколу Костомарова, який був адептом панслов’янства, але не українського націоналізму.
Можна ще багато і довго вказувати авторам проекту на їхні навмисні спотворення, спроби обману недосвідчених читачів, але річ у тому, що всі їхні екскурси в історію не мають відношення до війни, яку Росія намагається виправдати. І ось чому.
У 1990 році Росія вийшла з СРСР, започаткувавши його розпад. 1991 року з нього вийшла Україна. Того ж року вона, відповідно до всіх норм міжнародного права, створила свою державу, яка була належним чином оформлена і визнана всім міжнародним співтовариством, у тому числі й Росією, з якою було укладено договори про повагу до суверенітету та територіальної цілісності. Україна – член ООН, входить до складу багатьох інших організацій, її суверенітет і кордони захищені міжнародним правом. Вже через це, незалежно від того, якою б не була історія України та її народу, ніхто, у тому числі Росія, не мав права ні під яким приводом, ані історичним, ані цивілізаційним, ані ідеологічним, порушувати її межі та ставити під сумнів її недоторканність. Але Росія порушила і здійснила агресію. І отже, відповідатиме у Міжнародному трибуналі, який уже створюється, у тому числі за участю ООН і Європейського Союзу.
Костянтин Подоляк, журналіст
