Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
Із часу повномасштабного вторгнення росії в Україну путінський режим дедалі частіше порівнюють із фашизмом. Наприкінці минулого року телеканал «Дождь» випустив двосерійний документальний фільм про подібність пропаганди, естетики та становлення путінського режиму з Третім Рейхом, пише Jamestown Foundation.
Тим не менш, чимало дослідників зазначають, що путінський режим не зовсім коректно порівнювати з німецьким нацизмом, він більше нагадує італійський фашизм часів Мусолліні. Наприклад, економіст В’ячеслав Іноземцев вважає, що Путін – «це, фактично, сьогоднішній Муссоліні», й у його промовах «дуже багато фашистських гасел». Проте аналітик зазначає, що їх не можна назвати нацистськими чи націоналістичними. «Путін розуміє, що керує дуже багатонаціональною країною. І імперськість у нього набагато сильніша, ніж націоналізм», – упевнений Іноземцев.
Дійсно, сам Путін неодноразово наголошував, що людина будь-якого етнічного походження може вважати себе росіяниномзалежно від особистого вибору, так само як етнічно російські люди здатні солідаризуватися з представниками інших національностей. «Мені хочеться сказати: я лакець, я дагестанець, я чеченець, інгуш, росіянин, татарин, єврей, мордвин, осетин», – пафосно заявив він невдовзі після вторгнення. Слова Путіна підхоплюють і пропагандисти, заявляючи, що «на цій можливості стати росіянином, залишаючись собою, століттями стоїть Росія».
Цей самий принцип відтворюється і в російсько-українській війні. Знищуючи українців як політичну націю, Кремль при цьому дуже прихильно ставиться до колаборантів, тобто до українців, які «усвідомили себе» частиною «руського міра» і погодилися працювати на Москву. Однак у міру розвитку війни в путінському режимі, попри всі гасла про превалювання особистого вибору над походженням, проступають саме нацистські риси.
Це, зокрема, проявилося на проведенні мобілізації, коли на фронт почали призивтаи насамперед представників етнічних меншин. Правозахисники зауважили, що найчастіше на фронт відправляють чоловіків із окупованого Криму, Татарстану, Башкортостану та інших національних республік.
З цією точкою зору погоджується і аналітик американського Інституту вивчення війни (ISW) Джордж Варос. В інтерв’ю українському телеканалу він заявив, що російська влада відправляє на війну в Україну переважно представників національних меншин, уникаючи набору до своїх військ етнічних росіян. Колишній мер Якутська Сардана Авксентьєва також наголосила на непропорційності у цифрах мобілізації залежно від регіону. За її словами, у Курській області призвали 0,9% чоловіків призовного віку, у Новосибірській – 0,27%, а в національних регіонах Калмикії та Якутії – відповідно 1,41% і 1,66%.
Крім цього, нацизм дедалі глибше проникає у сучасну квазіідеологію Москви. Звісно, в росії завжди існували радикальні націоналісти, які розмірковують про «генетичну» різницю між росіянами та українцями, і роблять висновок про те, що саме з цієї причини «необхідно домогтися беззастережної капітуляції та окупації України на багато років». Однак зараз саме такі люди стають головною опорою путінського режиму, що дає їм можливість активніше поширювати та зміцнювати свою ідеологію.
Наприклад, вже цього року на близькому до міністерства оборони росії сайті «Военное обозрение» з’явилася стаття під заголовком «Війни і генетика», автор якої доводить, що Росія нібито врятувала генофонд Франції та Європи в цілому. Окрім цього, автор запевняє, що в російського народу немає генів монголо-татарських завойовників, оскільки у разі вагітності від татарина росіяни вбивали дитину та її матір. Таку поведінку автор подає як щось позитивне, оскільки, за його словами, під час воєн «людський соціум позбавляється потенційно небезпечних членів суспільства, які заважають усім іншим жити спокійно». Раніше схожі опуси можна було побачити хіба що на сайтах екстремістів, але не на популярному військовому ресурсі.
Водночас з’являються великі псевдонаукові трактати, що експлуатують теорію радянського філософа Лева Гумільова про пасіонаріїв – енергійних людей, які прагнуть до вищої мети і рухають суспільство вперед. На думку авторів, пасіонарність – це мутація, яка передається у спадок, і нею наділений, у тому числі, й російський народ. Далі з багатьох сторінок псевдобіологічних і псевдоекономічних досліджень робиться висновок про те, що «змінюваність влади – це механізм усунення конкуруючої організації», який «дозволяє руйнувати державу», а шлях Росії – це соціалізм і комунізм «з ефективною системою управління – меритократією».
Подібні гібриди націоналізму, що межує з нацизмом, та вимог повернення комунізму дедалі частіше зустрічаються і в інших авторів. Проросійські пропагандисти в Сербії використовують цілком нацистські аргументи, вказуючи на те, що антивоєнно налаштовані російські емігранти нової хвилі не є росіянами, оскільки частина з них – етнічні євреї.
Популярні російські «експерти» озвучують заклики до повернення до радянських цінностей та приборкання «дикого капіталізму», а як захід, що сприятиме збереженню росії, пропонується повернення до ідеології соціалізму та «планово-ринкової економіки на державній основі». Паралельно з цим триває не просто відбілювання, а відверте звеличування радянського диктатора Йосипа Сталіна.
Звісно, виникають великі сумніви в тому, що побудовану на корупції російську економіку в принципі можливо якось реформувати. Проте помітно, що нова російська ідеологія дедалі більше нагадує сумнозвісний німецький «націонал-соціалізм» у його комуністичному зводі.
Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
Стаття передрукована з дозволу Jamestown Foundation
