Джерело: Георгій Почепцов, для Rezonans

Ми живемо у світі, створеному пропагандою. Він може бути правильним чи неправильним, але в нього все одно вірять мільйони, оскільки в пропаганду вкладаються мізки, зусилля та гроші. Адже саме вона розповідає нам, як добре і правильно ми живемо.

Наш світ спочатку будується у наших головах пропагандою, а потім він може (або не може) втілитися в реальність. Але він все одно існує там, оскільки це масовий вплив, який завжди матиме результат для половини населення, а 5-10% активних «єретиків» не роблять погоди. Тим більше, якщо назвати їх іноагентами і витіснити з медіа та освіти.

Кожна велика революція – 1917 чи 1991 – відбувалася спочатку в головах. Але невдоволення масової свідомості відбувається набагато частіше. Це свідчить водночас і про те, що революції в головах трапляються частіше, але влада швидко їх гасить. І лише деякі з них закінчуються перемогою.

Радянська людина щороку виходила на святкування 7 листопада, доки інша пропаганда не змінила її пріоритети, пояснивши, що це зовсім і не свято. І тоді всі колишні піонери-комсомольці-комуністи, а це мільйони і мільйони людей, раптом оголосили про своє прозріння. Як ми могли, — подумали вони, і перестали святкувати 7 листопада, яке насправді було 25 жовтня… Так ми стали жити у світі швидких змін…

Пропаганда складається із правди і неправди. Але в кожній правді є неправда, і в кожній неправді є часточка правди. Світи будуються і руйнуються пропагандою, оскільки саме вона будує ті чи інші світи в головах. А потім побудоване в головах втілюється у життя. Без цього в реальності нічого не виникне.

Ми – люди думок і мрій. Той, хто може проникнути в наші думки та мрії, стає володарем світу. Оскільки внаслідок цього ми починаємо бачити у світі те, що нам продиктували ці добрі люди. Світ у головах сильніший за світ на вулиці.

Головною особливістю пропаганди є те, що вона ніколи не мовчить. Все може замовкнути, тільки не пропаганда. Завжди на місце старої пропаганди, коли її оголошують глибоко неправильною, приходить нова. Народ має любити її більше, ніж попередню. А заразом народ полюбить і того, хто повторюватиме правильні слова вже з нової пропаганди.

Пропаганда сильна своєю прив’язкою до влади. Вона живе і перемагає, коли вона є частиною влади. Але чи варто владі похитнутися, як на арену негайно виходить інша пропаганда, ще новіша і красивіша. Вона оголошує минулу владу злочинною та неправильною, проголошуючи черговий правильний світ. Він знову буде єдино правильним якийсь період часу.

Ми бачимо два типи пропаганди щодо охоплення нею масової свідомості – системну, спрямовану на посилення влади, та революційну, націлену на повалення влади. Часто і ту, й іншу роблять ті самі особи, перебіжчики з однієї системи пропаганди до іншої. Тому влада завжди має більший вибір. Вона утримує у своїй орбіті не лише інформаційну людину, а й фізичну, щодо якої є безліч інших засобів впливу, серед яких і ярлик «іноагента» (див. список російських іноагентів [1]).

Системна, а не революційна пропаганда спрямована на підтвердження всіх слів влади. Влада зазвичай не вміє говорити, замість неї це робить пропаганда. Досвід Радянського Союзу показує, що чим потужніша пропаганда, тим менше в ній правди. Але звучання її стає голоснішим, оскільки на ці ж рейки переходять література та мистецтво. Навіть балет можна зробити правильним і неправильним…

Влада добре вміє карати і нагороджувати, але говорити вона лише вчиться… у своєї пропаганди. Влада змушує нас слухати і слухатись, і в цьому її головна сила. До речі, мовчати влада не звикла, вона постійно рветься до мікрофона, щоб зачитати мудрі думки, написані для неї спічрайтерами.

Якось Брежнєв вийшов до своїх спічрайтерів і похвалився, що ось вони пишуть і пишуть, але коли він вийде і скаже, всі почнуть це цитувати…

Пропаганда в нормі, і це її суттєва особливість, спрямована на підтвердження вже запровадженого раніше. Вона завжди є частиною якоїсь цілої системи, яка має минуле. Звідси частий перехід пропаганди в тотальну/тоталітарну фазу, яка не допускає відхилень і спростування. Це природне завершення розвитку пропаганди, що починалася з революційної фази і завершується у фазі консервативної.

#Інформаційна війна /операція, на відміну пропаганди, вводить нову інформацію, тобто те, про що раніше не говорили. Вона часто потрібна як ключ до зміни фізичного простору споживача/споживачів. Пропаганда не змінює картину світу, а підтверджує її, роблячи ще сильнішою. Вороги завжди роблять погані вчинки, а герої – героїчні. І ніколи не може бути навпаки.

Пропаганда підтверджує правильність учорашньої картини світу, переводячи її у сьогоднішній стан за рахунок нових фактів. Інформаційна війна будує нову картину світу прийняття нових рішень. З цієї причини пропаганда розрахована швидше на масову свідомість, а інформаційна війна/операція – на індивідуальну, наприклад, на командувача протилежної сторони конфлікту.

В підсумку пропаганда для обслуговування масової аудиторії потребує джерел інформації з максимальним охопленням: для цього підійдуть і телебачення, і соціальні мережі. Інформаційна операція може будуватися на одному листі, як це було, наприклад, для введення в оману Гітлера про місце висадки союзників у Сицилії. Сьогодні, наприклад, у Британії створили цілий художній фільм про цю операцію Operation Mincemeat [2]. Російський переклад – «Операція М’ясний фарш». Такий переклад незрозумілий, але це слово має й інше значення – перемогти у ретельній грі. Насправді там спрацювали й інші чинники, а не лише дезінформація. Гітлер не хотів ризикувати своїми військами. І німецьке командування відреагувало на інформацію в листі, який знайшли на трупі  потопельника – британського військового, викинутого на берег.

Обман, введення в оману можуть бути спрямовані як на масову свідомість загалом, так і на конкретну особу, яка приймає рішення. І саме цей тип впливу особливо цікавий для людей у погонах. Промови своїм президентам пишуть люди без погонів, а ось послання, особливо приховані, замасковані під щось інше, чужим президентам пишуть люди у погонах, щоб змусити їх зробити щось вигідне для них.

Військові мають окремі навчальні посібники із навчання мистецтву обману. Ось початок одного з них: «Обман є традиційним компонентом політичного чи воєнного конфлікту. Насправді багато хто вважає, що він є частиною будь-якої людської взаємодії. Його помилково іноді змішують із ненавмисною плутаниною чи «місінформацією». Дезінформація як варіант обману не повинна поєднуватися з «місінформацією». Обман базується на двох умовах. По-перше, він навмисний, а по-друге, він спрямований на отримання переваги для практики» [3]. До речі, близький підхід характерний для британського парламенту в виділенні дезінформації як свідомого введення в оману і місінформації як ситуації, коли той, хто говорить, може сам щиро вірити в те, що говорить. Тобто коли немає свідомого наміру ввести в оману.

Людина іноді може просто помилятися. Вона може дійсно вважати, що все саме так, не займаючись якимось спеціальним обманом. Все може бути взагалі випадковістю. Дитяче виправдання: «я ненароком» (рос. – «я нечаянно»). На що дитяче середовище придумало й відповідь: російською  мовою вона звучить так: «За нечаянно бьют отчаянно», (в українській мові точного відповідника немає).

Військові розмежовують стратегічне, оперативне та тактичне введення в оману противника [3]. Стратегічне – це приховування цілей, стратегій, можливостей. Оперативне – внесення сумнівів у розуміння противником конкретної операції чи дії. Тактичне – в активній взаємодії із противником.

Людина бачить у світі те, що вона вже знає. З цієї причини пропаганда дуже важлива, вона є таким специфічним інформаційним компасом, що дає нам змогу в навколишньому світі бачити правильні та системні речі, які виправдовують усі дії – наші та влади. Ми не бездумні машини, ми ретельно обираємо свій наступний крок, і особливо це стосується держав.

Для того щоб людина вистрілила в іншу людину, вона має бути розлюдненою. Це частина процесу перетворення їх на ціль. Подібне відбувається із країною. Коли Україна пройшла Майдан, російська інформаційна машина стала породжувати про неї лише негативні новини. Тобто «розлюдненню» підлягають не лише люди, а й цілі країни.

Часто пропаганда зайнята «зворотним» процесом – «розлюдненню» свого власного населення через різку зміну політичного бачення, яке змінює полюси хорошого і поганого. В підсумку те, що було правильним вчора, стає неправильним сьогодні.

Росія зараз почала зміну свого тридцятирічного руху, заданого Єльциним. На дружбі з Заходом поставлено жирний хрест. Це змушує не лише вступати у війну, а й змінювати спрямованість моделі світу, яку до цього утримували медіа та освіта.

Ось думка політолога А. Гапоненка про російське телебачення: «У сітці мовлення телеканалу з надлишком вистачає мильних серіалів із життя мільйонерів і детективів, у яких смакують подробиці усіляких кримінальних злочинів. Те, що ці «твори» створені на російському ґрунті, анітрохи не додає їм цінності. Зараз найбільш популярним на каналі за рейтингом є американський серіал «Пліткарка», який розповідає про те, як учні престижної школи на Мангеттені цькують у соціальних мережах свою однокласницю. Як це співвідноситься з метою морального виховання російських школярів, яка мала б стояти перед каналом, що фінансується з державної скарбниці, – важко зрозуміти. А ось що провідний телеканал країни рекомендував подивитися своїй аудиторії у 2021 р.: «Гнів людський» (США, трилер), «Дюна» (США, фантастика), «Останній богатир: Посланець Темряви» (Росія, фентезі), «Батя» (Росія, комедія), «Головний герой» (США, бойовик), «Після. Глава 3» (США, мелодрама), «Останній богатир: Корінь зла» (Росія, фентезі), «Форсаж 9» (США, кримінал), «Загін самогубств: Місія навиліт» (США, фентезі). Список фільмів дається за рейтингом їхньої популярності, складеним телеканалом. Хочеться поставити низку риторичних запитань. А це справді державний російський телеканал? Чи знають в уряді, що російські фільми, створення яких фінансуються з державного бюджету, практично не популярні у глядачів? Чому на першому місці в рейтингу телеканалу американські бойовики, трилери та фентезі, які подають у сприятливому світлі американський спосіб життя?» [4].

І про необхідність зміни пріоритетів: «СВО, що почалася в лютому 2022 р. в Україні, вимагала від російських правлячих еліт якнайшвидше перейти від будівництва російської (российской) нації до будівництва російської (русской) нації. В першому випадку це вбудована на нижчих позиціях у систему світової англосаксонської ієрархії влади, позбавлена етнічного ядра, ліберально-демократична за своєю природою соціальна спільнота. У другому випадку – суверенна, що базується на консервативних духовних цінностях російського народу, авторитарна в політичному плані й соціально орієнтована спільнота людей. Англосакси ведуть щодо жителів Росії дві лінії, що конкурують між собою. Перша – на руйнування методами жорсткої сили наявної російської національної спільноти на окремі етнічні елементи. Друга – формування за допомогою «м’якої» сили залежної від них російської нації. У цьому під час реалізації обох проєктів англосакси намагаються недопущення будівництва російської (русской) нації» [5].

В результаті з циркуляції вилучаються фільми, книги, спектаклі, які можна звинуватити у саботажі нового курсу. Освіта теж очищається від людей інших поглядів.

Пропаганда – це одночасно заборона на іншу думку. Ніхто не любить, коли йому суперечать. Ще сильніше ця нелюбов виявляється у влади. Вона звикла до монологу і не любить діалог. Навіть натяк на діалог може зруйнувати її монолітні стіни. Згадаймо, як відмова від глушіння закордонних радіостанцій призвела до появи «тріщин» в ідеологічній фортеці, яку втримували радянські медіа.

З цієї причини сьогодні виник запит на повернення ідеології в Росії. Хоча ідеологія – це слова, але коли до не тієї ідеології підводять кримінальне чи квазікримінальне переслідування, вона перестає бути.

А. Гапоненко пише строго, повчаючи по-батьківськи [6]:

– «Англосаксам вдалося переконати російську еліту в тому, що їй не можна мати свою власну ідеологію, і підштовхнути до фіксації цієї заборони в Конституції. Основний закон Росії, в 13-й статті, говорить: «Жодна ідеологія не може встановлюватися як державна або обов’язкова». Скасування власної ідеології значно полегшило нав’язування російським хибної свідомості та перетворення їх на ординарний колоніальний народ – «росіян»»;

– «Останнім часом правляча еліта Росії докладає активних зусиль для обмеження поширення руйнівної російської ідеології. Найбільш одіозні російські ідеологи набули статусу «іноземних агентів» і емігрували за кордон. Найбільш шалені телеканали, радіостанції, друковані видання, що пропагували російські цінності, були закриті. На поширення пропаганди ЛГБТ наклали законодавчі обмеження. Ввели штрафи за спотворення пам’яті про Велику Вітчизняну війну, кримінальну відповідальність за виправдання нацистських ідей. За кордон масово потягнулися підприємці та чиновники, чиє особисте багатство було отримане з порушенням чинних законів. Почастішали випадки притягнення до відповідальності чиновників за корупцію. Однак обмеження поширення російської (российской) ідеології не веде автоматично до її заміни на російську (русскую) ідеологію»;

– «У яких формах існував нацизм в українському суспільстві на початок СВО? Який соціальний шар є зараз носієм нацистських ідей і практик? Чому цей шар підтримується значною частиною українського населення під час воєнних дій? Які форми прийматиме денацифікація? Чи є нинішнє українське керівництво нацистським і як воно змінюватиметься? Чи збережеться державність української нації? Що буде з росіянами, які живуть в Україні? Чи відбуватиметься розділ України і за якими кордонами? Уривчасті коментарі Дмитра Пєскова або системні виступи Марії Захарової, твітти Дмитра Медведєва не дають відповідей на поставлені життям питання».

Щоправда, з подивом можна виявити, що свої повчання він роздає, сидячи далеко від «раю», який описує, оскільки живе у Латвії. Реагуючи на його думки, Латвія покарала його [7], а Україна внесла до списку «Миротворця» [8].

Джерело: Георгій Почепцов, для Rezonans

Література

  1. Список іноземних агентів (Росія) https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D1%85_%D0%B0%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2_(%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%81%D0%B8%D1%8F)
  2. Operation Mincemeat https://en.wikipedia.org/wiki/Operation_Mincemeat
  3. Caddell J.W. Deception 101 — primer on deception https://press.armywarcollege.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1758&context=monographs
  4. Гапоненко А. Проблемы формирования русской нации. Телевидение https://izborsk-club.ru/23656
  5. Гапоненко А. В информационной войне у русских осталась неприкрытая спина https://izborsk-club.ru/23678
  6. Гапоненко А. Строительство русской нации. Проблемы формирования идеологии https://izborsk-club.ru/23568
  7. Сизов Ю. За что осужден в Латвии правозащитник и антифашист Александр Гапоненко https://rg.ru/2022/02/08/za-chto-osuzhden-v-latvii-pravozashchitnik-i-antifashist-aleksandr-gaponenko.html
  8. Александр Гапоненко https://myrotvorets.team/aleksandr-gaponenko/

RELATED ARTICLESMORE FROM AUTHOR