Безпрецедентний напад Росії на Україну та варварство, яке вчиняє російська армія проти мирного населення з 24 лютого цього року, змусили мільйони українців виїхати та шукати притулку в інших регіонах країни чи за кордоном. Масова хвиля біженців війни потребує гуманітарної, матеріальної, а часто й психологічної допомоги. Згідно з дослідженням Міжнародної організації з міграції, проведеним у травні-вересні цього року, серед внутрішньо переміщених осіб, кількість яких на території України оцінюється в близько 7 мільйонів, аж 75% живуть на заощадження, 68% заощаджують на їжі, 67% обмежують інші витрати, окрім їжі, а 54% економлять на здоров’ї. Ситуація біженців з України в країнах Європейського Союзу різна, але з часом проблемою може стати втома від війни приймаючого суспільства та зменшення кількості людей, готових допомогти тим, хто її потребує.
Трагедія, яку режим Путіна завдав мільйонам невинних цивільних осіб, посилюється дезінформаційною діяльністю, яка очорнює тих, хто тікає від війни. Цей стан зберігається від початку агресії. Російська пропаганда та дезінформація багатогранна та спрямована на різні аудиторії. Її завдання – це насамперед негативне ставлення до внутрішньо переміщених осіб, біженців війни та людей, які їм допомагають. Це стосується як окремих дій, що здійснюються різними типами організацій, так і цілих країн.
Війна та пов’язана з нею масова вимушена міграція мешканців України тут представлена як наслідок імперської політики країн Заходу, які прагнуть підпорядкувати собі Східну Європу, де-факто керуючи «з заднього сидіння» Молдовою та Україною. У цьому наративі президент Молдови Майя Санду та Володимир Зеленський є маріонетками Сполучених Штатів та їхніх союзників, які штовхають свої країни до протистояння з Росією, тоді як влада в Кремлі нібито лише захищається від агресії «колективного Заходу».
Слід підкреслити, що пропагандистська та дезінформаційна діяльність росіян є продовженням діяльності, спрямованої проти українських економічних мігрантів у Польщі та інших країнах Європейського Союзу. З 2014 року українську владу намагаються звинуватити в масовій трудовій міграції, що є наслідком нібито антиросійської позиції Києва, що повинна була призвести до посилення сепаратистських настроїв серед російськомовного населення й політичної та економічної дестабілізації держави. Масова економічна міграція в цьому наративі нібито є наслідком некомпетентності нової постмайданної влади. З іншого боку, українцям насаджували думку, що вони нікому не потрібні в Європі, що вони там будуть людьми другого сорту, які будуть виконувати найгіршу, найпринизливішу роботу.
Водночас, було скеровано відповідне послання до суспільств, які стикнулися з масовою економічною міграцією з України, особливо до мешканців Польщі. Поширювалась інформація, що українські мігранти відбирають роботу у місцевих жителів, сприяють зростанню злочинності в Польщі, поширюють коронавірус, експлуатують соціальну систему та отримують масові 500+, навчаються безкоштовно та отримують високі стипендії в університетах. Інший наратив поширював переконання, що українці, які працюють у Польщі, мають вкрай націоналістичні погляди і є прихильниками Степана Бандери. Були також припущення, що українці масово скуповують квартири в Польщі, що призведе до зростання цін на нерухомість та оренду.
Багато з цих наративів також повторювалися після 24 листопада цього року, поширювались повідомлення, аби перешкодити підтримці біженців війни. Однією з найпоширеніших тем від початку агресії були звинувачення людей, які приїжджали до Польщі, в тому, що вони насправді не потребують допомоги, бо мають значні статки, дорогі машини і, крім того, є дуже вимогливими. Вони не в змозі оцінити допомогу, яку їм пропонують. Вони очікують більшого, вимагають поліпшення житлових умов, а в отриманих квартирах часто вживають алкоголь, курять, поводяться вульгарно. Ще одним прикладом дезінформації стали спроби застерегти від прийому людей з України та припущення про нібито труднощі, пов’язані з припиненням надання їм прихистку чи оренди житла. Крім того, припускають, як і раніше, що наплив біженців з України причинився до зросту цін на оренду квартир, а їхня доступність стрімко падає.
Інтернет рясніє інформацією про нібито зловживання українцями, які перебувають у Польщі, пільгами, які їм пропонують держава та органи місцевого самоврядування. Це стосується, наприклад, безкоштовних квитків на громадський транспорт та проїзд залізницею. З’являються припущення, що усі українці, які перебувають у Польщі, не платять за проїзд у громадському транспорті, що українських дітей першими приймають в ясла та дитсадки, а це означає, що для польських дітей не буде місць. Подібні звинувачення висуваються українським студентам, які нібито навчаються на престижних факультетах відомих польських університетів. Українців звинувачують у використанні 500+ навіть після повернення в Україну та у зловживанні системою соціальної допомоги. У громадському просторі лунають припущення, що навантаження на польську соціальну систему настільки велике, що не буде коштів на 500+ та інші пільги для поляків. Також поширюється повідомлення про привілейоване ставлення до біженців у системі охорони здоров’я. У поліклініках і лікарнях українців приймають нібито позачергово і абсолютно безкоштовно.
Вищезазначене пов’язане з повідомленнями, поширеними в російськомовних профілях соціальних мереж про призупинення польською владою підтримки українських біженців. Як приклад, було наведено рішення керівництва Яґеллонського університету про виселення українців з будівель університету. Насправді корпуси університету були продані ще до війни, і влада університету була зобов’язана передати їх новим власникам. При цьому, університет заявив про свою допомогу у пошуку нового місця для біженців. Також поширюються відео, на яких поляки вороже ставляться до українців і закликають їх повертатися додому, що нібито свідчить про те, що вони втомилися від присутності українських біженців і не хочуть їх більше терпіти. Популяризується інформація про антиукраїнські плакати в польських містах, що мало сприяти поширенню наративу про те, що Польща є небезпечною країною для біженців зі Сходу. Разом з тим, у російських ЗМІ з’явилася інформація, що з Польщі в Україну мобілізують чоловіків призовного віку. При цьому цитується підроблений документ, нібито виданий українською владою. Варто наголосити, що серед українців поширюється інформація про те, що люди, які отримали PESEL у Польщі, матимуть проблеми з поверненням в Україну.
Окремим елементом є поширення інформації про масовий перетин кордону Польщі особами інших національностей, не українців, за спрощеними процедурами пропуску на польсько-українському кордоні. Нібито серед цих людей були також мігранти, які перебували в Білорусі та раніше не встигли перетнути кордон. З іншого боку, набув популярності в усьому світі наратив кремлівської пропаганди про те, що поляки на кордоні з Україною не пропускають темношкірих через расизм. Поширюється повідомлення про те, що відкритість до українців і неприязнь до мігрантів з Близького Сходу та Африки на польсько-білоруському кордоні має расистське підґрунтя.
Іншим прикладом поширюваного Кремлем наративу є інформація про певні негативні наслідки вимушеної міграції з точки зору польського ринку праці, яка не підтверджується жодними статистичними даними, економетричними чи соціологічними дослідженнями. Передбачається зростання безробіття, сповільнення зростання заробітної плати та зниження якості послуг, що надаються (зокрема, електриків, сантехніків, водіїв тощо). Також з’являється інформація про нібито зростання злочинності, пов’язаної з напливом біженців війни з України. Кремлівська пропаганда погрожує неконтрольованим надходженням до Євросоюзу наркотиків і зброї, в тому числі отриманої від Заходу. Її нібито використовують злочинні організації та терористи. Потік біженців ймовірно збільшить кількість злочинів. У світлі цих повідомлень – це, частково, є наслідком нібито негативного ставлення українського суспільства не лише до Росії, а й до Польщі. Українці також несуть відповідальність за неонацистську символіку, яка з’являється в польських містах. Крім того, внаслідок їх напливу очікується збільшення кількості нетверезих водіїв і повій на наших вулицях.
Зі згаданим наративом пов’язані теж дописи нібито українських жінок, які проживають у Польщі, та які висміюють «занедбаний» зовнішній вигляд польських жінок, а також висміюють подарунки та допомогу, які вони отримали. Подібний наратив підтверджує тезу про те, що українські жінки полюють на польських чоловіків, а тому польські жінки повинні їх боятися. В Україні, у свою чергу, поширюється інформація про те, що жінки, які знайшли притулок у Польщі, не вірні своїм чоловікам, ведуть безтурботний спосіб життя та не мають наміру повертатися додому.
Російська пропаганда критикує правомірність підтримки України, оскільки, на її думку, це лише продовжить війну, шансів на перемогу в якій Україна не має. Відповідно до цього наративу, більш тривала війна, з одного боку, збільшить масштаб збитків і кількість жертв серед цивільного населення в Україні, а з іншого, може призвести до додаткового напливу вимушених мігрантів до Європейського Союзу та значне зниження рівня безпеки, напр. Польщі. При цьому основна відповідальність за це лежить на владі Польщі. Надана допомога, зокрема військова, може збільшити ймовірність глобальної війни, і Польща буде однією з країн, які найбільше постраждають від такої війни. У цьому наративі допомога Україні також сприяє підвищенню інфляції, зниженню доступності ліків і деяких продуктів харчування.
Участь Польщі та Заходу в підтримці України, як і однозначна критика Росії та наполягання на запровадженні нових санкцій проти Росії та Білорусі можуть мати катастрофічні наслідки, на думку російських пропагандистів. Це не тільки призведе до розриву економічних зв’язків між Росією та Європейським Союзом, які вибудовувалися роками та приносять взаємну вигоду, але й призведе до безпрецедентної енергетичної кризи, яка збільшить необхідність передачі палива та ін. вуглеводневих ресурсів Україні безоплатно. У цьому наративі, внаслідок «русофобської» та агресивної риторики – «Європа замерзне», вона не зможе пережити зиму без російської сировини. Водночас, навіть якщо енергетичну кризу вдасться врегулювати, санкції та відмова від російської нафти, природного газу та вугілля різко підвищать витрати на виробництво ряду підприємств ЄС, які перестануть бути конкурентоспроможними на світових ринках, що насамперед буде на користь Сполучених Штатів. Російська Федерація нібито швидко замінить європейських споживачів нафти і природного газу, знайшовши нових споживачів насамперед в Азії. Однак практика останніх місяців показала, що Росія не в змозі швидко реалізувати величезні обсяги видобутого природного газу, надлишки якого зараз спалюються, через переповненість сховищ. Нафта в основному експортується до Китаю, але за цінами, значно нижчими за ринкові.
Мета російської пропаганди та дезінформації – перешкодити міжнародному співтовариству підтримувати Україну, а у випадку Польщі – також розпалити невдоволення чи навіть ненависть до українців та України. Росіяни використовують відверту брехню, напівправду та маніпулюють реальними даними, показуючи маргінальні явища як типові або подаючи факти в неправдивому контексті чи без контексту. Особливо висока активність російської пропаганди спостерігається в соціальних мережах, де вона часто поширюється вкрай націоналістичними колами. Люди, які поширюють пропаганду та дезінформацію – це, часто, «стурбовані» мешканці Польщі, які критикують поведінку українських біженців війни, а, подекуди, державну політику. Іноді це люди, які називають себе українськими трудовими мігрантами та критикують своїх співвітчизників. Часом, це відео невідомого походження, де представлена негідна поведінка чи висловлювання вимушених переселенців. Описані вище явища разом із затяжною війною та спричиненою нею кризою будуть посилюватися, оскільки такого роду повідомлення потраплять на сприятливий ґрунт.
Анджей Шабачюк
