Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
Еволюція виправдань розв’язаної Кремлем війни лякає своєю одіозністю. Ми вже згадували, що російська пропаганда перестала приховувати: Москва розпочала війну, щоб вирішити свої внутрішні проблеми, насамперед – електоральні. Пропагандисти заявляють, що Росія воює за право «бути собою», тобто вбивати інших, «розширюючи території» та відмовляючись від нормального життя. Наступним витком цієї логіки стало звеличення смерті як такої, пише СЕРА.
Тепер одним із головних досягнень війни вважається бажання людей вмирати і перестати цінувати життя як таке. Окремі релігійні проповідники від самого початку намагалися запевняти, що лише вбиваючи, росіяни можуть «стати собою». Невдовзі слідом за церковними діячами «релігійне» виправдання війни підхопили і світські пропагандисти. Наприклад, Володимир Соловйов заявив, що життя дуже переоцінене, і росіянам не варто боятися смерті, оскільки вони, за словами Володимира Путіна, «потраплять до раю». «Жити варто заради того, за що ти можеш померти. Але так і має бути», – підсумував Соловйов.
Така ідеологія, на відміну від радянської, пропонує росіянам не смерть заради «світлого майбутнього», а смерть заради смерті як єдиного сенсу існування. Тим часом про проблемність і недовговічність такої мотивації говорять навіть лояльні до Кремля експерти. Так, політолог Федір Бірюков у близькому до Адміністрації президента Телеграм-каналі «Незыгарь» зазначає, що влада вчить суспільство «патріотизму», хоча це суспільство «набагато патріотичніше за саму владу».
«Батьківщина в особі держави – не Батьківщина-мати, а примхлива строга мачуха… Правлячий клас вимагає від підданих держави похмурої рішучості пожертвувати собою без роздумів і жалю, не ставлячи зайвих питань, не сумніваючись у правоті влади. Лояльність і патріотизм у РФ зведені до почуттів приреченості та покірності начальству. «Аве, Цезарю! Ті, що йдуть на смерть, вітають тебе!» – такий девіз хочуть вкласти в уми та серця населення нинішні російські еліти», – обурюється політолог.
Дійсно, Росії вдалося створити новий тип ідеології. Навіть найстрашніші ідеології ХХ століття становили собою вельми логічний і, здавалося б, не суперечливий конструкт, що формує цілісну картину світу і ясний образ майбутнього. Нинішня російська ідеологія побудована переважно на образах і емоціях, що створюють певний психологічний стан. Вочевидь, що вона здатна служити довгостроковим фундаментом суспільства. Проте доводиться констатувати, що, як мінімум, частина людей під впливом цього психологічного стану готова вмирати без будь-яких на те раціональних причин.
Звісно, точну кількість тих, хто справді готовий іти на смерть, встановити неможливо. До того ж мотиви людей, які вирушають на війну, дуже різняться. Ще наприкінці квітня російські соціологи провели глибинні інтерв’ю із прихильниками війни, які дали їм можливість поділити цих людей на п’ять категорій. Три з них беззастережно підтримують війну. Сюди відносяться глядачі державної пропаганди, фанатичні імперці та люди, які особисто пов’язані з Донбасом і раніше втягнулися в «логіку війни».
Дві інші категорії більш суперечливі. Одну з них автори описують як «прихильників війни мимоволі», тобто людей, які б воліли, щоб війни не було, але, оскільки вона почалася, виправдовують її. Друга категорія – це підтримка «всупереч», тобто з боку людей, які в принципі не підтримують війну, але вважають, що мусять у будь-якому випадку залишатися на боці своєї держави, навіть якщо не погоджуються з її політикою та розуміють її неправоту.
На сьогодні складається враження, що за минулі місяці готовність до смерті людей, які входять до перших трьох категорій, залишилася на колишньому рівні або навіть трохи знизилася. Причиною стали поразки на фронті, інформацію про які найбільш «патріотично заряджені» росіяни часто отримують із перших рук: від знайомих добровольців, що повертаються з війни, військових кореспондентів тощо. Ми вже згадували інформацію розслідувального центру «Досьє», згідно з якою переконані прихильники війни демонструють зростання тривоги та страху.
З іншого боку, схоже, що готовність покірно йти на смерть дещо зросла у представників двох останніх категорій. Одним із мотивів тут стає хибно-патріотичне бажання захистити Росію незалежно від того, хто винен у розв’язанні війни, багаторазово посилене пропагандистськими страхами: мовляв, у випадку поразки країну буде знищено. Другим мотивом часто виявляється вихована у багатьох поколінь росіян некритична покірність державі. Психологи, які працюють із людьми, які потрапили під мобілізацію, зазначають, що на війну йдуть навіть ті, хто не хотів цього, оскільки на кожному етапі мобілізованим просто складно не підкоритися наказу авторитетних осіб і громадській думці.
Третьою категорією «тих, хто йде на смерть» можна назвати людей, які роблять це з фінансових причин, бажаючи заробити грошей на війні та вирішити побутові проблеми сім’ї. Такі рішення також всіляко стимулюються пропагандою. В останні місяці на російському телебаченні з’явилася ціла серія роликів «соціальної реклами» герої яких підписують контракт в армії, щоб купити собі машину, подарувати дочці новенький телефон або просто не спитися від неробства.
Якщо взяти до уваги, що рівень життя росіян продовжує падати, а армія стає єдиним можливим соціальним ліфтом (включаючи висування «колишніх учасників спецоперації» на вибори), можна спрогнозувати, що кількість людей зі схожою мотивацією найближчим часом зростатиме. Крім того, підвищенню готовності йти на смерть сприяє знецінення людського життя і зростання криміналітету, що відбуваються в умовах війни.
Тим не менше, пропаганді поки що не вдається прищепити культ смерті всьому суспільству, яке ще недавно прагнуло до спокійного і благополучного життя. Нагадаємо, що спочатку негласний громадський договір Путіна з суспільством можна було сформулювати як «зростання доходів і стабільність в обмін на відмову від громадянських та політичних прав». Станом на середину квітня психологи констатували, що звернення росіян, які тривожаться за своє майбутнє, зашкалювали. Це також показує, що багато людей були налаштовані на нормальне життя і сприйняли його крах як трагедію.
Звісно, за останні місяці ці настрої суттєво скоригувалися. За даними «Левада-центру», на першу половину січня сума страхів у російському соціумі суттєво зменшилася порівняно з попереднім роком. Наприклад, боязнь хвороби близьких і дітей становить 64%, що на 18% менше порівняно з даними минулого року. Побоювання щодо можливого свавілля влади відчувають 37% (рік тому – 53%), масових репресій бояться 30% (у грудні 2021 року – 47%) тощо. Загалом виходить, що вже менша кількість респондентів боїться смерті, а також відчуває стрес щодо стану здоров’я близьких і власних дітей.
Однак навіть лояльні до Кремля соціологи наголошують, що це пояснюється тимчасовим явищем заміщення, коли звичайні страхи відходять на другий план порівняно з війною. Хочеться сподіватися, що пропаганді все ж таки не вдасться перетворити все суспільство на шахідів-смертників, які вважають вбивства і смерть єдино можливою для себе нормою життя.
Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
Стаття передрукована з дозволу Center for European Policy Analysis (CEPA)
