Джерело: Олексій Александров, для Настоящее время
З початком війни білоруські державні канали повторюють російський інформаційний порядок денний: недоговорюють, свідомо приховують чи переінакшують факти. Традиційно державні інформаційні ресурси звинувачують Захід у бажанні напасти на Росію та Білорусь, публічно підтримують військове вторгнення, а також розповідають про нацизм в Україні. Водночас співробітники державних видань їздять на окуповані Росією українські території, а також фактично легалізують білорусів, які воюють на боці так званої «ДНР».
Як пропаганда готує білорусів до вступу в війну і як війна Росії проти України змінила Білорусь, розповів голова Народного антикризового управління Білорусі Павло Латушко.
– Наші кореспонденти намагалися розібратися, чи готує пропаганда білорусів до вступу в війну проти України на боці Росії. Що ви думаєте з цього приводу?
– Так, безумовно. Це один із найважливіших елементів. Ця інформаційно-пропагандистська кампанія загалом пов’язана з участю режиму Лукашенка у війні проти України. Вона почалася не вчора, але особливо посилилася на час оголошення мобілізації в Російській Федерації та проведеної наради за участю Лукашенка – це приблизно вересень, – коли він заявив своїм генералам: «Ми не повинні повторити помилок, пов’язаних з мобілізацією, зроблених російською стороною» . Тож у наративі не вживається слово «мобілізація», а відбувається військовий переоблік. Він дав команду всім своїм генералам на чолі з секретарем Ради безпеки Вольфовичем відвідувати найбільші білоруські підприємства, регіони. І був цілий інформаційно-пропагандистський десант на рівні вищих посадових осіб і генералів у регіонах країни, де вони розповідали історію, що Україна є ворогом, що Україна планує напасти на Білорусь. Під це також використовувалася теза про те, що Польща планує частково або повністю окупувати Білорусь, що війська НАТО концентруються біля кордонів Польщі, й «найближчим часом ми маємо бути готовими до війни».
Цей наратив Лукашенко продовжує. Буквально минулого тижня він знову проводив нараду з генералами, де сказав: «Хочеш миру – треба готуватися до війни». І наголосив: «Ми не повинні виключати агресії, яка може бути здійснена щодо Білорусі». Це один із елементів, який готує суспільство до того, щоб у разі воєнного конфлікту звинуватити у всьому іншу сторону – Україну чи Польщу.
– А що вам відомо про останні переговори Путіна і Лукашенка? Путін 19 грудня вперше за три з половиною роки прилітав до Мінська. Вчора Путін і Лукашенко знову зустрічалися. Ви розумієте, як Путіну вдалося змусити Лукашенка, якщо ви кажете, що Білорусь готується до війни, ухвалити таке рішення?
– По-перше, давайте розберемося: змусити чи не змусити, готуватися чи не готуватися. По-перше, ніхто не говорить про те, що збройні сили Білорусі виконають наказ наступу на Україну, який надійшов із Кремля або транслюється Лукашенком. У цьому немає ніякого сенсу – саме зараз, коли ми з вами розмовляємо. Тому що вони будуть дійсно зметені, не отримають ніякої воєнної переваги, а в підсумку Путін отримає проблеми Білорусі, пов’язані з утриманням влади Лукашенка. Тож у цьому не зацікавлені ані Путін, ані Лукашенко. Я тут не підтримую думку більшості політологів і політиків. Я взагалі вважаю, що немає ніяких спроб лавірування Лукашенка між Сходом і Заходом. Це все – ілюзія, що продається, це все пропагандистські спецоперації. Він справді лавірує між Путіним і Путіним. Полягає це лавірування в тому, щоб якнайбільше отримати від Путіна бонусів, плюшок і фінансів, щоб підтримати стратегічні інтереси Кремля.
Можлива участь збройних сил Білорусі у наземній операції, бо Лукашенко є агресором і представником режиму агресора у цій війні. Можна розглядати лише у контексті, коли буде сформовано потенційне ударне угруповання збройних сил Росії. До нього могла б приєднатися, наприклад, білоруська ПВК, яка була створена кілька років тому – ще 2019 року. А зараз вона отримала серйозне фінансове підживлення з боку Росії. Вона діє, формується і проходить підготовку на базі «Альфа» спецпідрозділу КДБ Білорусі під Мінськом. Можуть брати участь сили спеціальних операцій, але тільки у контексті спільної участі з російськими військами.
Які плюшки? По-перше, ми бачили букет, подарований Лукашенком Путіну в аеропорту в Мінську. Невже хтось думає, що за букет квітів Путін у результаті переговорів сказав, що ціна газу буде нижчою, але вона десь приблизно може бути озвучена в розмірі 80 доларів за тисячу кубометрів, що буде збудовано третій блок атомної електростанції додатково до двох, які за 10 млрд доларів збудувала Росія, при цьому Лукашенко не платить за боргами. Що буде забезпечено повний доступ білоруських товарів на російський ринок, піде військове замовлення, що виплату кредитів, де головним кредитором є Росія, перенесено до 2028 року, й таке інше.
Невже хтось вважає із політологів і політиків, що Путін просто так за букет квітів дав такі бонуси? Ні, це означає, що досягнуто принципової домовленості про співучасть Лукашенка у цій війні. В якій якості – спільно з Росією. Сьогодні це роль створення загрози застосування сили. Що ми й бачимо: переміщення військ, перманентні навчання, злети літаків із території Білорусі, окупованої російськими військами. Це сьогодні саме те, що потрібно Путіну. Завтра йому знадобиться більше і Лукашенко це зробить.
– Політологи нам усі ці місяці війни говорять у кожному ефірі, що розділене білоруське суспільство має розділений консенсус із питань війни, і брати участь у війні Росії проти України білоруське суспільство не хоче. Наскільки таку думку поділяють білоруські силовики та найближче оточення Лукашенка?
– Якщо ми подивимося останню нараду Лукашенка з генералітетом і ті інсайди, які ми отримуємо з джерел, ми з вами побачимо, що є ті, хто обожнює Лукашенка. До речі, ось Путін із Лукашенком сидять біля роботи Іванова «Ява Христа народу». Напевно, хтось із них, тобто Путін, уявив себе, напевно, Христом, а Лукашенко, певно, головний сподвижник, який його зрадив, – Іуда. Але ви бачите, якими фантасмагоріями вони зараз займаються – ці персні й так далі.
Якщо ми подивимося на генералів, то вони сидять із досить кислими мінами. Вони усвідомлюють, що у разі продовження війни вже на землі відповідатимуть перед міжнародним трибуналом і перед суспільством. Загалом, це кримінальний злочин. А є люди, які його обожнюють, як, наприклад, керівник Служби безпеки Лукашенка, керівник Оперативно-аналітичного центру. Інші всі розуміють. Але водночас наказ вони виконають. Тут не треба мати ніяких ілюзій. Можливо, знайдеться кілька високопоставлених офіцерів, які спробують щось зробити, але загалом, звичайно, наказ буде виконано.
Якщо ми говоримо про капітанів, майорів, підполковників – тут ми ведемо досить широку комунікацію як об’єднаний перехідний кабінет. У нас є міністр з питань оборони Валерій Сахащик. Тут ми знаємо і бачимо, що дуже багато офіцерів – середніх і молодших – звісно, не хочуть іти воювати. Але не забуваймо, що Білорусь сьогодні перебуває під масованим, ні з чим не порівнянним інформаційним тиском з боку пропагандистської машини Росії та пропагандистської машини Лукашенка. До речі, російські пропагандисти всі потрапили до списків санкцій, а білоруські – ні. Вони вільно переміщаються Європою, вільно можна дивитися білоруські ЗМІ. Подивіться навіть на перегляди ютуб-каналів. Тут усі наші спроби пояснити це нашим партнерам у ЄС, у США не мали успіху. Білоруська пропаганда спокійно почувається і проводить свою чорну роботу: змінити думку білорусів щодо ставлення до України, до українців, до війни, до Заходу. Я не скажу, що це не дає результату. Безумовно, коли вам щодня на біле говоритимуть, що це чорне, якась частина суспільства на якомусь етапі у це повірить. Тому ми, як демократичні сили, боремося зараз на інформаційному фронті з дуже серйозним супротивником, використовуючи ЗМІ, в тому числі, дякуємо вам, що ви допомагаєте в цьому. Але це досить складна боротьба.
– Як війна Росії проти України у 2022 році змінила Білорусь?
– Я думаю, що до тих подій 2020 року додалися додаткові серйозні зміни у суспільстві. Напевно, стався певний вододіл. Ми бачимо все-таки межу тих людей, які готові підтримувати Лукашенка, а отже, здебільшого підтримувати і війну. Хоча, знову ж таки, десь 80-90% взагалі не підтримують війну. Але натомість ті, хто перебуває серед прихильників Лукашенка, саме вони й підтримують війну. Знову ж таки, є частина суспільства, яка потрапила в демотивацію, сховалася у своїх будиночках, намагається війну не бачити.
Взагалі білоруси поділяються на дві частини: «немає війни» і «ні війні». Так от, є певна частина суспільства «тут немає війни». А інша частина готова до більш принципових, можливо, жорстких дій і протидії цьому режиму. Цей вододіл у суспільстві відбувся. Він, на жаль, посилюється. Але я таки все ж таки вважаю, що тектонічні зміни неминучі. Це питання часу: рік, два – але вони відбудуться.
Джерело: Олексій Александров, для Настоящее время
